6. Варіанти клінічного перебігу і ускладнення тела

Гострий перебіг захворювання буває у 35-40% хворих. Характерним при цьому є поява раптового болю за грудиною, задишка, колапс із посиленим потовиділенням та різним напруженням шийних вен. Швидко зупиняються дихання і кровообіг. Такий гострий перебіг властивий масивній емболії головного стовбура легеневої артерії. Смерть найчастіше настає через кілька хвилин.

Підгострий перебіг має місце в 40-45% хворих. Початок за своїм характером такий, як і при гострому, проте семіотика патології менш виражена. Спостерігають прогресування дихальної та серцево-судинної недостатності. Провідну роль при цьому відіграють симптоми, що свідчать про розвиток інфаркт-пневномії та плевриту.

Рецидивна форма виникає при емболії малих і середніх гілок легеневої артерії. Клінічно у хворих можна констатувати рецидиви нападів болю за грудиною і задишку, а також формування повторних інфарктів легень. Прогноз при цій формі емболії визначається тяжкістю основної патології.

7. Окремі синдроми у клінічному перебігу тела .

Коронарно-ішемічний синдром характеризується чітким стенокардичним болем та електрокардіографічними ознаками ішемії серцевого м’яза. Інколи на цьому тлі може сформуватися інфаркт міокарда.

Церебральний синдром зумовлений ішемією мозку. Проявляється несподіваною втратою свідомості, корчами, мимовільними сечовипусканням і дефекацією. Інколи можуть виникати парези і паралічі. Така симптоматика часто є причиною встановлення помилкового діагнозу мозкового інсульту.

Абдомінальний синдром може виникнути внаслідок різкого збільшення печінки або при емболії нижніх гілок легеневої артерії. Проявляється він здебільшого раптовим різким болем у животі, напруженням м’язів передньої черевної стінки, нудотою та блюванням. Така картина захворювання може стимулювати клініку гострого живота і бути причиною помилкового рішення про необхідність невідкладної лапаротомії.

Інфаркт легень спостерігають у 50-60% випадків легеневих емболій. Найхарактернішими для нього є поява болю в грудній клітці на боці ураження, його посилення при диханні та наростання задишки. Біль має плевральне походження. Відзначають також кровохаркання, що з’являється через кілька днів після емболії. Температура тіла досягає високих цифр (38,0-40,0°С). Тахікардія – в межах 150-160 уд. за 1 хв. Інколи приєднується жовтяниця, пов’язана з розпадом гемоглобіну у вогнищі інфаркту.

8. Диференціальна діагностика тела

Інфаркт міокарда – нерідко такий діагноз встановлюють хворим з емболією легеневої артерії. Особливі труднощі при цьому виникають, коли легенева емболія супроводжується стенокардичним синдромом. У таких випадках завжди треба мати на увазі наявність у хворого надшлункових порушень ритму та пароксизмальну тахікардію, що виникають на фоні тривалого перебування в ліжку. Поряд з іншими симптомами (задишка, ціаноз) вони дають підстави думати про можливість емболії легеневої артерії. Правильній діагностиці сприяють уважно зібраний анамнез та поведена електрокардіографія.

Розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти також супроводжується вираженим больовим синдромом, порушеннями серцевої діяльності та функції дихання. Проте, на відміну від легеневої емболії, в анамнезі й на початковій стадії захворювання в більшості хворих із розшаровуючою аневризмою грудного відділу аорти має місце артеріальна гіпертензія. Важливою ознакою даного захворювання є також нормальна частота пульсу або незначна тахікардія в поєднанні з характерним низхідним типом розвитку симптомів. Загрудинний біль поширюється вниз до живота з розвитком абдомінального синдрому.