10. Визначення функціональної спроможності клапанного апарату перфорантних вен.

Проба Пратта. У положенні хворого лежачи масажем виштовхують кров із підшкірних вен і накладають на кінцівку від пальців до пахви еластичний бинт. У ділянці пахвини підшкірні вени перетискають резиновим джгутом. Хворий підводиться. Бинт згори починають знімати, і в той же час, починаючи від пахвинної ділянки, туго накладають другий бинт так, щоб між бинтами залишався проміжок довжиною 5-6 см. У місцях недостатності перфорантних вен венозні вузли випинаються, їх відмічають розчином діамантового зеленого.

Трьохджгутова проба Шейніса. Лежачому хворому масажем виштовхують кров із поверхневих вен і перетискають вени джгутами на трьох рівнях – на рівні паху (або відразу нижче овальної ямки), нижньої третини стегна (або відразу вище колінного суглобу) та нижче коліна. Хворий встає. Якщо протягом 30 секунд підшкірні вени не наповнюються, то перфорантні вени вважаються спроможними. Швидке набухання вен на будь-якій ділянці кінцівки, обмеженій джгутами, вказує на наявність в цьому відділі перфорантних вен із недостатністю клапанів. Переміщуючи джгути, можна точніше локалізувати їх розміщення.

11. Визначення прохідності глибоких вен.

Проба Мейо-Пратта. Після спадання підшкірних вен на нижню кінцівку від ступні до пахвини накладають еластичний бинт, який стискає підшкірні вени. Потім хворий протягом 10 хвилин ходить. При непрохідності глибоких вен він відчуває біль. Збільшення об’єму гомілки після ходьби при повторному вимірюванні також свідчить про непрохідність глибоких вен.

Проба Дельбе-Пертеса. У вертикальному положенні хворого при доброму наповненні вен джгут накладають на середину стегна або нижче колінного суглоба так, щоб перетиснути і стовбур малої підшкірної вени. Хворий протягом 5-10 хвилин енергійно ходить. Якщо підшкірні вени при цьому спорожнюються або значно спадаються, то пробу вважають позитивною, а глибокі та перфорантні вени – повноцінними. Якщо наповнення вен при ходьбі тільки незначно зменшується, то результати проби сумнівні, а глибокі та перфорантні вени відносно неспроможні. Якщо підшкірні вени зовсім не спадаються, пробу вважають негативною, а клапани глибоких та перфорантних вен – неспроможними (вони зруйновані або відсутні).

Проба Іванова встановлює прохідність глибоких вен. У горизонтальному положенні підіймають кінцівку вверх. П/ш вени спадаються приблизно при куті в 45 градусів. Після цього у вертикальному положенні при заповнених венах накладають джгут на в/третину стегна. Хворий повільно лягає. Приблизно при досягненні кута в 45 градусів вени при прохідній глибокій системі спадаються.

12. Завдання диференційної діагностики варикозної хвороби.

Основним завданням обстеження пацієнтів є підтвердження наявності патології венозної системи нижніх кінцівок. Обстеження включає наступні компоненти:

• оцінювання стану глибокої венозної системи (прохідність, наявність рефлюксу);

• виявлення рефлюксу по підшкірних і перфорантних венах;

• диференціювання характеру патологічних змін у глибоких і підшкірних венах (варикозна або посттромбофлебітична хвороба, артеріовенозні нориці, вроджені аномалії);

• диференціювання клініко-анатомічної форми варикозної хвороби.