Міжнародна класифікація хронічних захворювань вен нижніх кінцівок

Клінічна картина (С):

Стадія 0 − відсутність симптомів захворювання при огляді і пальпації.

Стадія 1 − телеангіоектазії або ретикулярні вени.

Стадія 2 − варикозно-розширені вени.

Стадія 3 − набряк.

Стадія 4 − шкірні зміни (пігментація, екзема, ліподерматосклероз).

Стадія 5 − шкірні зміни, вказані вище, та виразка, яка загоїлась.

Стадія 6 − шкірні зміни, вказані вище, та активна виразка.

5. Форми варикозної хвороби нижніх кінцівок:

• внутрішньошкірний і підшкірний сегментарний варикоз без патологічного вено-венозного скиду;

• сегментарний варикоз із рефлюксом по поверхневих і/або перфорантних венах;

• поширений варикоз із рефлюксом по поверхневих і перфорантних венах;

• варикозне розширення за наявності рефлюксу по глибоких венах.

6. Ступінь хронічної венозної недостатності (0, І, ІІ, ІІІ ст. ХВН).

Ступінь ХВН	Основні клінічні симптоми
0	Симптоми відсутні
І	Синдром „важких ніг”, скороминучий набряк
ІІ	Стійкий набряк, гіпо- або гіперпігментація, ліподерматосклероз, екзема
ІІІ	Венозна трофічна виразка (відкрита або загоєна)

7. Клінічна симптоматика вх нижніх кінцівок.

Клінічна симптоматика ВХ нижніх кінцівок доволі різноманітна і залежить головним чином від стадії захворювання.

У стадії компенсації (ХВН-І) - скарги незначні. Вони зводяться до втомлюваності кінцівки, відчуття важкості та розпирання в ногах („пудові ноги” до вечора), судомних скорочень м’язів вночі, іноді ниючого болю.

У деяких хворих після тривалої ходьби з’являється пастозність на внутрішній поверхні нижньої третини гомілки.

У стадії декомпенсації (ХВН-ІІ) біль стає гострим, особливо при тривалому стоянні або надвечір; виникає індурація шкіри та підшкірної клітковини, змінюється забарвлення шкіри, виникає гіперпігментація – шкіра стає багряно-ціанотичною, іноді чорною, виникає екзема, приєднується нестерпний свербіж

У фазі ускладнень (ХВН-ІІІ) - утворюються трофічні виразки. Приєднується лімфангіїт, виникає бешихове запалення, що призводить до слоновості кінцівки.

Найчастіше трофічні виразки виникають на внутрішній поверхні гомілки вище кісточки. Таку локалізацію обумовлюють найбільша флебогіпертензія в цих ділянках, найбільша кількість перфорантів, відсутність м’язових мас. Навколо виразок спостерігається широка зона індурації та гіперпігментації.

8. Ускладнення варикозної хвороби нижніх кінцівок:

• кровотеча;

• тромбофлебіт;

• лімфангіїт;

• бешихове запалення;

• гіперпігментація;

• ліподерматосклероз;

• екзема;

• трофічна виразка (із зазначенням локалізації та стадії ранового процесу).

8. Визначення функціональної спроможності клапанного апарату поверхневих вен.

Про стан клапанного апарату поверхневих вен свідчать проби Троянова-Тренделенбурга та Гакенбруха.

Проба Гакенбруха. Хворого, який стоїть, просять покашляти в той момент, коли пальцями м’яко пальпують венозні стовбури. При неспроможності клапанів зворотня хвиля з кашльовим поштовхом через шкіру передається на пальці лікаря.

Джгутова проба Троянова-Тренделенбурга. Хворого вкладають на ліжко, кінцівку підіймають і, масажуючи, з неї виштовхують кров. Підшкірні вени в паху перетискають джгутом. Після цього хворий підводиться.

Перший варіант. Протягом 30 секунд вени нижче джгута не заповнюються. Це свідчить про функціональну спроможність клапанів перфорантних вен. Після зняття джгута вени заповнюються зверху донизу. Це свідчить про клапанну недостатність поверхневої вени.

Другий варіант. Ще перед зняттям джгута швидко наповнюються вени. Це свідчить про порушення функції перфорантних вен. Якщо після зняття джгута наповнення вже наповнених вен кінцівки стає ще більшим, то відмічається недостатність перфорантних та поверхневих вен.