Методичні засади аналізу трудового процесу і затрат робочого часу

Аналітично-розрахунковий метод розробки норм заснований на розчленовуванні виконуваних робіт і витрачених ресурсів на окремі складові елементи, аналізі умов і складу робіт і ресурсів, проектуванні раціональних варіантів використання предметів праці, засобів виробництва та робочої сили і розрахунку потреби відповідних ресурсів для конкретних умов підприємства. При використанні розрахунково-аналітичного методу для встановлення, припустимо, норм витрат праці передбачається наступна методика виконання розрахунково-аналітичних робіт:

1)проводиться аналіз планованої роботи з її структурних елементів; 2)проектується раціональний склад і зміст трудових і технологічних процесів; 3)обґрунтовуються необхідні засоби праці і технологічне оснащення; 4) вибираються оптимальні режими роботи устаткування та форми організації праці; 5)розраховуються витрати основного, допоміжного та штучного часу на операцію; 6)розробляються організаційно-планові заходи по впровадженню проектованих умов і норм на підприємстві.

У сучасному виробництві аналітично-розрахункові методи встановлення норм трудових витрат мають найбільше поширення. Вони служать основою правильного планування і поліпшення використання різних ресурсів як в самому процес виробництва продукції, так і на стадії її проектування, що є особливо важливим в умовах обмеженості ресурсів На ринку праці і виробництва.

Діючі методичні положення з нормування праці робітників у національній економіці передбачають використання аналітичного методу для наукового обґрунтування норм, який грунтується на вивченні та критичному аналізі організаційно-технічних, психофізіологічних, соціально-економічних та інших умов виробництва в цілях виявлення резервів скорочення трудових витрат, збереження високої працездатності людини і підвищення продуктивності праці.

Основними передумовами застосування аналітичних методів нормування праці на підприємствах машинобудування є наступні:

• використання раціонального технологічного процесу, правильної організації праці і прогресивних вихідних нормативів, що враховують сучасні наукові досягнення та передовий виробничий досвід;

• відповідність професійної кваліфікації і рівня розвитку виробничих навичок працівників ступеня складності робіт і операцій, виконуваних в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва;

• збереження високої працездатності людини в процесі праці за рахунок оптимізації темпу роботи і інтенсивності праці в допустимих фізіологічно обгрунтованих межах.

Следовательно, установление норм с помощью аналитических методов предполагает комплексное обоснование затрат труда на основе анализа условий выполнения работы с учетом технических, организационных, психофизиологических, экономических и дру­гих позиций.

Задачи технического анализа при нормировании труда сводятся в конечном счете к проектированию прогрессивных технологиче­ских процессов, предусматривающих наиболее экономичные спо­собы обработки деталей при заданных требованиях к точности и чистоте поверхностей, выбору высокопроизводительного обору­дования, оснастки и режимов резания с учетом передовых методов труда. В машиностроительном производстве при проектировании технологических и трудовых процессов на каждую операцию раз­рабатываются специальные технологические карты и циклограммы работы металлорежущих станков, содержащие необходимые данные для расчета машинно-автоматического времени.

В ходе организационного анализа обычно обосновываются раци­ональные формы разделения труда и расстановки рабочих, пра­вильная планировка, организация и регламент обслуживания ра­бочих мест, оптимальные размеры партий запуска изделий в про­изводство, стандарт-план работы производственного участка и другие показатели, учитывающие существующий тип производ­ства и форму организации технологических процессов.

Отже, встановлення норм за допомогою аналітичних методів передбачає комплексне обґрунтування витрат праці на основі аналізу умов виконання роботи з урахуванням технічних, організаційних, психофізіологічних, економічних та інших позицій.

Завдання технічного аналізу при нормуванні праці зводяться у кінцевому рахунку до проектування прогресивних технологічних процесів, які передбачають найбільш економічні способи обробки деталей при заданих вимогах до точності і чистоті поверхонь, вибору високопродуктивного обладнання, оснащення та режимів різання з урахуванням передових методів праці. У машинобудівному виробництві при проектуванні технологічних і трудових процесів на кожну операцію розробляються спеціальні технологічні карти та циклограми роботи металорізальних верстатів, містять необхідні дані для розрахунку машинно-автоматичного часу.

В ході організаційного аналізу зазвичай обґрунтовуються раціональні форми поділу праці і розстановки робітників, правильне планування, організація і регламент обслуговування робочих місць, оптимальні розміри партій запуску виробів у виробництво, стандарт-план роботи виробничої дільниці та інші показники, що враховують існуючий тип виробництва і форми організації технологічних процесів.

Найбільш складним при обгрунтуванні норм праці рівної напруженості є психофізіологічний аналіз трудової діяльності робітника, мета якого полягає в обліку відомих закономірностей утворення виробничих навичок виконання роботи, розвитку і свідомого управління рухами людини. В даний час фізіологія праці має теорією і методикою об'єктивної характеристики, дослідження та проектування робочих рухів як саморегулюючих і керованих фізіологічних процесів, що підкоряються законам формування, вдосконалення та підтримання робочих рухових динамічних стереотипів. З допомогою цієї теорії виявляється можливим об'єктивно оцінити ступінь досконалості і координації конкретного трудового руху, дати характеристику оптимального варіанту руху, який можна вважати за нормаль, і моделювати на цій основі раціональні трудові процеси. З фізіологічних позицій нормалі робочих рухів розглядаються як зразки трудових дій, які дають найбільшу продуктивність праці і відрізняються правильною, економною і точною координацією.

На основі фізіологічних нормалей можна не тільки проектувати найбільш раціональні методи виконання трудових операцій, але і встановлювати науково обгрунтовані витрати часу на ті чи інші роботи в умовах нормальної інтенсивності праці, темпу роботи і швидкості виконання трудових дій.

Психологічні дослідження свідчать, що успішна трудова діяльність можлива лише в тих випадках, коли виконавець має достатній досвід дії в подібних обставинах, якщо у нього вже є запас відповідних тимчасових зв'язків. Якщо ж у робочого такий досвід відсутній або є недостатнім, то попередня орієнтування не може повністю забезпечити необхідного результату і формування способу дій відбувається у процесі безпосередньої діяльності при переході від попереднього ознайомлення з завданням до його практичного виконання. Це означає, що на обробку перших виробів витрати робочого часу будуть завжди дещо вища, ніж передбачаються нормою часу. Створена в Санкт-Петербурзькому інженерно-економічному інституті у 1965 р. під керівництвом професора Д. І. Епштейна методика нормування праці в період освоєння нової роботи і розроблені нормативні матеріали дозволяють враховувати динаміку зміни витрат часу по мірі переходу від перших деталей оброблюваної партії до останніх і встановлювати відповідно з цим необхідні витрати штучного часу на будь-якій стадії виробництва.

Недолік існуючих методик нормування праці полягає в тому, що жодна з них не може повністю врахувати психофізіологічні закономірності здійснення трудової діяльності людини, взаємодія рухових, сенсомоторних і розумових навичок, а тому проектування трудових прийомів і встановлення норми часу ведуться лише на переместительные дії. Цим самим уже на стадії розробки норм закладається невідповідність між змістом трудових процесів і їх тимчасовим виразом. Психофізіологічне обґрунтування норм трудових витрат дозволяє оптимізувати швидкість і темп трудових дій з урахуванням докладених зусиль, траєкторії рухів, робочої пози виконавця, методів праці, нормальної інтенсивності праці та інших виробничих факторів і може служити надійною передумовою забезпечення равнонапряженности норм часу.

Самостійна робота №6