Самостійна робота № 1

Місце нормування в організації праці

Нормування є найважливішим елементом у плануванні виробництва, організації господарського розрахунку. Щоб керувати підприємством, фірмою, потрібно знати планові і фактичні затрати праці та матеріально-грошові витрати на одиницю продукції по основних елементів собівартості. Отримання цих даних здійснюється переважно за допомогою нормування. Оскільки планові норми витрат праці на одиницю продукції визначаються при раціональному побудові виробничого процесу, то зіставлення їх з фактичними даними дає можливість керівникам господарств бачити резерви для підвищення ефективності виробництва. У той же час і самі працівники зацікавлені в об'єктивній оцінці їх праці.  Норму праці слід встановлювати на основі економічно найбільш вигідних техніко-організаційних умов, які можна створити на даному робочому місці. Ці умови повинні забезпечувати найменшу витрату живої і суспільної праці. При з'ясуванні технічних умов на практиці, з одного боку, виходять з наявної документації (конструкційні креслення і технічні карти), а з іншого - з аналізу даних про фактичний стан машин, приладів, обладнання, предметів праці, а також про кваліфікацію працівників.  Організаційні умови, як правило, визначаються такими елементами: організацією робочого місця і його обслуговуванням, загальними умовами виробництва, тобто прийнятою системою планування та управління виробництвом, організацією ремонту машин, обладнання та рівнем технічного контролю.  Нормування праці в цеху (підготовчому), так само як і на всьому підприємстві, являє собою складову частину управління виробництвом і включає в себе визначення необхідних витрат праці на виконання робіт окремими працівниками, встановлення на цій основі норм праці.  При нормуванні праці службовців застосовуються такі види норм праці: норматив чисельності, норми обслуговування, норми керованості.  Норматив чисельності застосовується для обчислення ліміту чисельності робітників і службовців. Так як нормативи чисельності не вирішують питання конкретної розстановки працівників, використовують норми обслуговування і керованості.  Норми керованості виражаються як правило чисельністю працівників, безпосередньо підпорядкованих керівнику. На підприємстві чисельність майстрів дільниць (цехів) залежить від кількості цехів. У кожному цеху обов'язково повинні бути: начальник цеху, майстер, нормувальник. Визначення складу та чисельності фахівців відбувається на основі укрупнених норм обслуговування, а саме 1 майстер на 20-25 робітників. Загальна кількість фахівців не повинно перевищувати 15% від чисельності основних робітників.  При нормуванні праці робочих застосовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування.  З метою підвищення ефективності праці почасових їм встановлюються нормативні завдання на основі вищезгаданих видів норм праці. Нормативне завдання - це встановлений обсяг роботи, який працівник чи група працівників зобов'язані виконувати за час робочої зміни, робочого місяця або за іншу одиницю робочого часу.  Норма праці встановлюється на окрему операцію або взаємозв'язану групу операцій, кінцевий комплекс робіт. Ступінь диференціації норм визначається типом та масштабом виробництва, особливостями продукції, що випускається, формами організації праці. Норми праці визначаються за нормативнимиматеріалами для нормування праці, затвердженими в централізованому порядку.  До нормативних матеріалів відносяться: нормативи з праці, нормативи режимів роботи устаткування, єдині і типові норми.  Норми праці на виробництво нової продукції розробляються одночасно з технологічними процесами відповідно до запроектованими організаційно-технічними умовами виробництва даної продукції та встановленою проектною трудомісткістю. Введення нових норм праці і нормованих завдань, включаючи змінені та переглянуті, проводиться адміністрацією підприємства за погодженням з профспілковим комітетом.  У разі виявлення порушень трудової дисципліни, встановленого порядку організації праці, недостовірності обліку та звітності з нормування праці винні притягуються до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.  Завдяки координації діяльності робітників з боку майстра, в цілому по цеху вони успішно справляються з поставленими їм нормами виробітку. 

Самостійна робота № 2

Історія розвитку теорії нормування праці

Самостійна робота №3

Принципи і концепції нормування праці

Принципи нормування праці — загально-вихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом.

Виділяють такі принципи нормування праці:

- Принцип відповідності; - Принцип прогресивності; - Принцип наукової та організаційно-технічної обгрунтованості; - Принцип єдності, рівнонапруженості норм; - Принцип обов 'язковості комплексності норм; - Принцип регламентації складу робіт та умов виконання норм; - Принцип оптимального вибору об'єкта нормування; - Принцип демократичного залучення трудящих.

Визначальним серед засад нормування праці є перший принцип – забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці. Ця вимога обумовлена тим, що норми завжди виконують роль одного з найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному виробництві. Якщо норми витрат праці на окремому підприємстві значно вищі суспільно необхідних, то це робить його діяльність збитковою, нерентабельною, призводить до банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує більш економні норми праці, воно знижує витрати підвищує конкурентоспроможність своєї продукції на ринку.

Економічна сутність першого принципу логічно продовжується другим принципом необхідності забезпечення прогресивності норм, тобто доведення їх до рівня витрат праці, який нижче суспільно необхідного. Виконання цієї вимоги робить норми стимулятором науково-технічного та організаційного прогресу, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Дієвість та ефективність норм забезпечуються виконанням вимог третього принципу наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм, що характеризується рівнем використання досягнень науки за умови повної відповідності розроблених норм реально досяжної продуктивності праці та максимального використання виробничих резервів. Під організаційно-технічною обґрунтованістю норм розуміють повноту врахування при їх розробці всіх виробничих факторів, що впливають на продуктивність праці. Необґрунтовані норми гальмують підвищення ефективності праці. Досягнення дієвого аналізу резервів виробництва на засадах використання прогресивних та всебічно обґрунтованих норм праці пов'язане з виконанням четвертого принципу єдності застосованих норм, рівної напруженості, тобто отримання за їх допомогою однакових результатів в ідентичних організаційно-технічних умовах. Це повинно забезпечити встановлення однакових норм витрат праці на однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних умовах, незалежно від галузевого профілю підприємства. Таку ефективність нормування обумовлює дотримання п'ятого принципу обов'язкового комплексного охоплення всього обсягу робіт обґрунтованими нормами з урахуванням всіх наявних на підприємстві факторів. При наявності робіт, трудомісткість яких невідома, контроль за мірою праці стає складним, а іноді неможливим.

Нормування повинно охоплювати весь комплекс факторів продуктивності праці на робочих місцях: технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, природно-кліматичних, психофізіологічних. Неповний облік дієвих факторів чи витрат праці робить узагальнені розрахунки трудомісткості виробництва в цілому недостовірними. Причому неточність комплексного нормування (тобто можлива його похибка) залежить від рівня похибки найбільш недосконалої норми.

Не менш важливими є вимоги шостого принципу чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання, що враховуються при розробці норм. Значення регламентації складу робіт полягає в тому, що у виробничих умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективні результати. Всі надлишкові елементи трудового процесу ведуть до надмірних витрат праці. Тому встановленню норм повинно передувати впровадження раціонального складу робіт, виконуваних найбільш доцільними методами.

Це повністю коригується дотриманням сьомого принципу оптимального вибору об'єкта дослідження як одиниці нормування праці. Кожний об'єкт нормування повинен мати таке визначення за функцією та робочим місцем, яке дозволило б чітко відрізняти його від інших об'єктів і точно фіксувати час виконання конкретної роботи, операції. Оптимальними критеріями можуть бути: виявлення чіткого об'єктивного взаємозв'язку між зовнішніми ознаками нормованої праці та її змістом, можливостями формального обліку результатів та зіставленням особливостей виконання у різних організаційно-технічних умовах; стабільність внутрішнього змісту протягом досить тривалого часу.

Забезпечення умов економії праці пов'язане з виконанням вимог восьмого принципу демократичного широкого залучення трудящих до розробки норм праці. Він передбачає ініціативу трудящих, робітників в освоєнні, впровадженні прогресивних норм, їх перегляді, розширенні прав трудових колективів у встановленні міри праці з урахуванням умов праці та її напруженості на конкретних робочих місцях.

Самостійна робота №4