Тема 2. Мета і загальні принципи аудиту

 

2.1.Правове регулювання аудиторської діяльності

2.2.Організація аудиторської діяльності в Україні

2.3. Цілі та основні принципи стандартів аудиту

2.4.Основні вимоги до аудиту

2.5.Контроль якості аудиторських послуг

2.6. Професійна етика аудиторів

 

2.1.Правове регулювання аудиторської діяльності

 

 На сучасному етапі розвитку національної економіки відбу­ваються значні зміни у методах та механізмах господарювання, що зумовлено розширенням і зміцненням недержавних форм власності, розвитком міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах. Розвиток в Україні ринкових відносин тісно пов’язаний з розвитком і вдосконаленням фінансово-еконо­мічного контролю та аудиту як одного з основоположних еле­ментів ринкової інфраструктури. У світовій практиці міжна­родна теорія і практика аудиту формувалися в умовах конку­рентної боротьби, що супроводжувалася широкими теоретич­ними і практичними дослідженнями, результатом яких було вироблення методологічних і методичних концепцій, як прове­дення аудиту, так і його нормативно-правового регулювання.

У світовій практиці є різні концепції регулювання аудитор­ської діяльності (рис. 2.1). Перша концепція є характерною для країн континентальної Європи (Німеччина, Франція, Іспа­нія, Австрія). Друга – для Великої Британії і США. В основу формування цих концепцій покладений принцип градації ко­ристувачів аудиторського висновку, що істотно впливає як на організацію аудиту, так і на його методологію.

 

 

Рисунок 2.1 – Світові концепції регулювання аудиторської діяльності

 

Ступінь впливу держави на аудиторську діяльність характеризується певними чинниками:

–       розроблення та впровадження національних нормативів аудиту;

–       розроблення професійних і етичних норм діяльності аудиторів;

–       сертифікація та атестація аудиторів;

–       ліцензування аудиторської діяльності;

–       здійснення контролю якості аудиторської діяльності і розроблення системи дисциплінарних стягнень за наслідками виявлених порушень;

–       формування вимог до створення і регулювання діяльності аудиторських фірм.

У країнах континентальної Європи цілі проведення аудиту орієнтовані переважно на державні органи, які є основними користувачами аудиторської інформації. Отже, визначальною особливістю організації аудиту в цих країнах є його достатньо жорстка централізована регламентація і наявність державного контролю за аудиторською діяльністю.

У США та Великій Британії аудит орієнтований здебільшого на недержавних користувачів – акціонерів, інвесторів, комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди. Це пе­редбачає мінімізацію державного регулювання аудиторської діяльності, яке здійснюється, в основному, професійними гро­мадськими аудиторськими організаціями, що мають достатню самостійність у вирішенні питань методології організації і про­ведення аудиту, підготовки аудиторських кадрів, їх атестації і надання відповідної кваліфікації, а також в організації конт­ролю якості аудиту. Зазначені особливості виявляються у фор­муванні вищого керівного органу аудиторської діяльності. У країнах, в яких наявний достатньо великий вплив держави на аудиторську діяльність, керівні працівники аудиторської ді­яльності призначаються державними органами, а в інших – керівні посади є виборними.

В Україні стосовно організації аудиторської діяльності є певна перевага, яка ґрунтується на можливості вивчення і ви­користання міжнародного досвіду організації аудиторської ді­яльності і її регулювання та адаптації такого досвіду до особли­востей розвитку і функціонування національної економіки. Відповідно до цього можна говорити про необхідність наявнос­ті в системі регулювання аудиторської діяльності в країні наступних еле­ментів:

–       закон про аудиторську діяльність;

–       наявність етичних професійних вимог до аудиторів;

–       наявність органу управління системою організації аудиторської діяльності;

–       методологічне забезпечення аудиторської діяльності (стандарти аудиту);

–       організація контролю якості роботи аудиторів;

–       система підготовки, атестації та перепідготовки кадрів аудиторської діяльності.

Україна сьогодні належить до країн з превалюванням про­фесійного регулювання аудиторської діяльності. На державно­му рівні аудиторська діяльність в Україні регулюється закона­ми України “Про аудиторську діяльність” та “Про внесення змін до Закону України “Про аудиторську діяльність”.

Законом визначаються правові основи здійснення аудитор­ської діяльності на території України, а також принципи орга­нізації аудиторської діяльності, обов’язки і відповідальність сторін при наданні аудиторських послуг.

Права аудитора:

–       самостійно визначати обсяг там методи перевірки з урахуванням чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору;

–       отримувати від замовника всі необхідні документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності;

–       отримувати від керівництва та працівників підприємства потрібні роз’яснення як в усній, так і письмовій формах;

–       перевіряти фактичну наявність на підприємстві матеріальних активів;

–       запрошувати до участі в аудиті спеціалістів.

Обов’язки аудитора:

–       належним чином проводити перевірку повноти та вірогідності звітності підприємства;

–       повідомляти керівництво підприємства про виявлені помилки та недоліки у веденні бухгалтерського обліку;

–       зберігати у таємниці інформацію, отриману під час аудиторської перевірки та не використовувати її в інтересах особистих і третіх осіб;

–       не дозволяється проводити аудит на підприємстві, де в керівництві працюють близькі родичі аудитора.

Відповідальність аудитора:

1)    за неналежне виконання обов’язків аудитор несе матеріальну відповідальність перед замовником;

2)    за неналежне виконання обов’язків АПУ має право застосовувати до аудитора адміністративні санкції.

Відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність”, “аудит – це незалежна перевірка бухгалтерської звітності під­приємства, яка проводиться на договірній платній основі”. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат аудитора України, що підтверджує професійну компетентність аудитора і його право на заняття аудиторською діяльністю.

Проведення аудиту згідно з законом є обов’язковим:

–       для підтвердження достовірності річної фінансової звітності комерційних банків, недержавних фондів, бірж, компаній незалежно від форми власності і виду діяльності, звітність яких офіційно обнародуватиметься;

–       перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довір­чих товариств та інших фінансових посередників;

–       порушення питання про визнання суб’єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом;

–       проведення приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності суб’єктів господарювання.

Суб’єкти господарювання, для яких Законом встановлено обов’язкове проведення аудиту, зобов’язані до 1 грудня поточ­ного року повідомити відповідні податкові органи про укла­дення договору на проведення аудиторської перевірки.

Відповідальність аудитора згідно з Законом передбачена за недотримання вимог законодавчих і нормативних актів з бух­галтерського обліку й аудиту та якість проведеної перевірки. Аудитор зобов’язаний відшкодувати замовнику матеріальний збиток, заподіяний його діями.

Законом введено також обмеження на проведення аудитор­ської перевірки на підприємстві, в керівництві якого працю­ють близькі родичі аудитора. Крім того, аудиторам забороня­ється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю (торговою, посередницькою і виробничою). Але, на відміну від міжнародних вимог, дозволено право на отримання дивідендів від акцій і доходів від інших корпоративних прав.

Методичне і нормативне керівництво аудиторською діяль­ністю здійснює Аудиторська палата України (АПУ), повнова­ження якої визначаються цим Законом і Статутом АПУ. Ауди­торська палата створюється і функціонує як незалежна само­стійна організація на основі самоврядування і самофінан­сування, є юридичною особою, веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність.

Функції Аудиторської палати України:

–       забезпечує методичне та нормативне керівництво аудиторською діяльністю в Україні;

–       проводить сертифікацію суб’єктів на право займатися аудиторською діяльністю;

–       розробляє та затверджує програми підготовки аудиторів;

–       веде реєстр аудиторських фірм;

–       розглядає скарги щодо діяльності аудиторів та аудиторських фірм і застосовує адміністративні санкції.

Аудиторська палата України здій­снює сертифікацію суб’єктів. Кваліфікаційний сертифікат є офіційним документом, який засвідчує професійну компетент­ність аудитора і його право на заняття аудиторською діяльніс­тю на території України. Кваліфікаційні сертифікати є трьох видів: сертифікат серії А (право перевірки діяльності підприємств і господарських організацій) і сертифікат серії Б (право перевірки комерційних банків).

Законом визначено, що аудитором може бути тільки грома­дянин України, який має вищу економічну або юридичну осві­ту, не менше трьох років стажу практичної роботи бухгалтером, економістом, ревізором, юристом, фінансистом, асистен­том (помічником) аудитора. Підтвердженням компетентності аудитора є сертифікат аудитора України, який видається Аудиторською палатою України після складання кваліфікацій­них іспитів з дисциплін: бухгалтерський облік, аудит, право, оподаткування. Строк дії сертифіката – не більше п’яти ро­ків. Для подовження його дії слід пройти курси перекваліфіка­ції і скласти іспити.