- •4. Висвітлити особливості організації методики розвитку мовлення дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку у спеціальних дошкільних закладах.
- •4.Введення слів у практику спілкування, тобто активізація словника.
- •4. Підготовка дітей до навчання грамоті
- •10. Розкрити зміст статевого виховання для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в дошкільному віці.
- •24. Схарактеризувати спеціальну методику формування звукового аналізу слова. Визначити завдання, етапи та напрямки роботи.
- •25. Схарактеризувати спеціальну методику навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок (а.М. Богуш, і.С.Марченко). Визначити завдання, етапи та напрямки роботи.
4.Введення слів у практику спілкування, тобто активізація словника.
Зміст роботи по розвитку лексичної сторони мови спирається на розширення й узагальнення знань дітей про предметний світ.
Кожна дитина в дитячому саду повинна навчитися граматично правильно викладати свої думки. Розвиток граматичного складу припускає цілеспрямовану, планомірну роботу з формування морфологічної сторони мови, удосконалюванню синтаксичної сторони, оволодінню навичками словотвору.
3. Розвиток зв'язного мовлення
Зв'язне мовлення служить для індивіда засобом повноцінної реалізації винятково людської потреби — потреби у вербальному спілкуванні з навколишніми. Виділяють такі види зв'язного мовлення, як діалогічна і монологічна.
Діалогічне мовлення — мовлення, у якому беруть участь як мінімум дві особи. Монологічне — мовлення, що належить тільки одній людині. Одним з методів навчання діалогічного мовлення є бесіда. Організація ефективної бесіди як методу навчання припускає вибір теми, значимої для її учасників, розуміння значеннєвої сторони обраної тематики, прогнозований результат досягнення однодумності в поглядах на обговорювану проблему, достатній запас вербальних засобів спілкування.
Монологічне мовлення дошкільників поділяють на два типи: переказ і розповідь. Навчання переказу — поетапний процес: від відповідей на питання по прослуханому тексту до самостійного його викладу вихованцями по прочитанні педагогом.
У розповіді виділяють дві форми: опис і оповідання. Опис у свою чергу також може бути двох форм: порівняльна і пояснювальна розповіді. Тут задачею педагога є навчання дітей розповіданню.
4. Підготовка дітей до навчання грамоті
Підготовка до навчання грамоті входить у систему роботи з дошкільниками по розвитку мовлення. Підготовленими до навчання грамоті є діти, що мають розвинутий фонематичний слух, гарне усне мовлення, первісні навички в складанні й аналізі речень, у розподілі слів на склади. Дати таку підготовку — задача педагогічного складу дошкільної установи.
Найважливішою задачею підготовки до успішного засвоєння процесів читання і письма є формування в дошкільників фонематичного сприйняття мовлення.
Заняття по навчанню грамоті зв'язуються з заняттями по вивченню рідної мови. У зміст підготовки дошкільників до навчання грамоті входить:ознайомлення зі словом; ознайомлення з реченням; ознайомлення зі словесним складом речення; ознайомлення зі складовою будовою слова; ознайомлення зі звуковою будовою слова.
10. Розкрити зміст статевого виховання для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в дошкільному віці.
Статеве виховання — складова системи виховної роботи, що забезпечує
правильний статевий розвиток дітей та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі.
Статеве виховання — справа повсякденна коли поступово, систематично, непомітно для себе діти отримують деякі необхідні знання з питань статі та розмноження, розпорошені серед відомостей найрізноманітнішого характеру, головним чином нестатевого матеріалу”.
Наприклад, якщо вдома чи в дитячому садку є тварини, за якими діти доглядають та спостерігають, у них з’являється можливість природно ознайомитися з усіма сторонами їхнього життя: годуванням, паруванням, народженням малят та їх вигодовуванням. Правдива інформація у відповідь на дитячі запитання та пояснення дорослим цих процесів формують у малих розуміння того, що в тваринному і рослинному світі існує закон продовження роду, якому підпорядковується все живе. Це єдино правильна і відносно безпечна система статевого виховання, яка допомагає уникнути і святенницьких замовчувань, і якоюсь мірою відвертає необхідність спеціальних, можна сказати, небезпечних бесід на подібні теми. Уяву дитини спотворює не об’єктивна правдива розповідь, а необізнаність, що створює інформаційний вакуум та підґрунтя для домислів.
Останнім часом з’явилося чимало літератури, призначення якої — ознайомити малечу з питаннями народження дітей. Дорослі мають обачно та вдумливо підходити до вибору таких книжок. Поза всяким сумнівом, простіше купити спеціальну енциклопедію та мовчки вручити її маляті для самостійного вивчення. Що, власне, і робить більшість мам і тат. Проте деякі видання надміру інформативні, а трирічному малюкові багато речей справді ще рано знати. Крім того, само по собі це питання делікатне й дуже важливе, і про нього, нехай навіть за допомогою ілюстрацій, мають повідати найближчі люди. Адже картинки у книжці не передадуть відчуття любові, не розкриють сенсу зародження людського життя. Тому не варто залишати дитину наодинці з такою книгою. Краще розглянути, почитати її разом. Бесіда за змістом таких видань потребує від дорослих великого такту та вміння, щоб не привнести в статеву реляцію чогось “особливого”, “сороміцького”, щоб не перейти тон¬ку межу між необхідним та зайвим.
Саме в дошкільному віці дитина має отримати імунітет від скабрезності та цинічності під час спілкування на статеві теми, навчитися в майбутньому самостійно, з літературних джерел черпати необхідні кожній людині знання.
