Критерії оцінювання знань.

Для оцінювання рівня знань студентів під час захисту лабораторної роботи розроблені три блоки запитань. Кожен із блоків складається із трьох питань, які охоплюють теоретичні та практичні знання студентів, що були отримані під час вивчення даного класу обладнання. Складність запитань в блоках зростають від першого по третій. Блоки запитань передбачають самостійний вибір студентами рівня відповідей та отримання оцінок «задовільно», «добре», «відмінно».

Під час проведення оцінювання рівня знань студент самостійно обирає доступний для нього рівень. На відповідь по кожному із блоків відводиться 30 хв., по 10 хв. на кожне питання. Відповідь рахується повноцінною тоді, коли всі питання блоку були повністю розкриті. В разі неповного розкриття запитань, або відсутності відповіді на одне із запитань, оцінка рівня знань понижується на один бал. В разі відсутності відповіді на два питання, оцінка рівня знань понижується на два бали. В разі відсутності відповіді на три питання, оцінка рівня знань понижується на три бали.

Оцінювання рівня знань проводиться в письмовій або усній формах, на вибір викладача. Якщо під час оцінювання відповіді на поставлені питання студентом була отримана оцінка «незадовільно» (2), тоді лабораторна робота рахується незахищеною, що передбачає повторне виконання студентом лабораторної роботи в позаурочний час.

42

6. Рекомендації по роботі з основною та допоміжною літературою.

Опрацьовувати матеріал потрібно починати із прочитання всього тексту теми, дотримуючись таких правил:

1. Зосередитись на тому що читаєш.

2. Виділити саму сутність прочитаного, відкидаючи другорядну інформацію.

3. Зрозуміти думку автора і скласти своє розуміння прочитаного.

4. Мислити послідовно та уважно.

5. Створити уявлення про те, що читаєш.

Під час опрацювання теми, тлумачення незнайомих слів та спеціальних технічних термінів, знаходити у спеціальних довідниках та термінологічних мінімумах. Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька разів, щоб зрозуміти їх суть, виділити і проконсультуватись у викладача.

Після опрацьованого тексту необхідно:

1. Виділити головну думку автора.

2. З'ясувати основні питання тексту.

3. Усвідомити зв'язок між теоретичними положеннями та практикою.

4. Засвоїти прочитане.

5. Пов'язати набуті нові знання із попередніми.

6. Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання матеріалу – записів.

Записи необхідно починати із назви теми та посібника, зазначивши його вихідні дані. Якщо це журнал, тоді необхідно помітити рік та номер видання, заголовок статті. Після цього необхідно скласти план, короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності.

План може бути простий або розгорнутий, більш поглиблений, особливо при опрацюванні допоміжної літератури з даної теми. Після складання плану можна приступати до тестування записів.

Записи слід робити розбірливо та чітко. Вони можуть бути короткими або розгорнутими, залежно від рівня знань студента, багатства його літературної та професійної лексики, навичок самостійної роботи з літературою. З часом записи повинні ставати тезисними і містити логічну послідовність. Для зручності користування записами необхідно залишати поля для поміток та вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них потрібно виділяти важливі місця, основні слова, які доцільно акцентувати різним шрифтом, кольором, підкреслюванням, помітками на полях, рамками.

Доцільним було б створити робочі зошити у вигляді тезисних викладок, графічних зображень, таблиць систематизованого матеріалу. Систематизовані таблиці дають можливість узагальнити набуті знання, проаналізувати отриману інформацію.

43