Висновок
Описуючи рослини, слід звертати увагу на їх запаси, характер розподілу по площі, фазу розвитку (так звану фенофазу). Крім того, необхідно вказати підстилаючу породу, на якій росте рослина, експозицію і крутість схилу, висоту над рівнем моря, місце укорінення. Якщо невідома підстилаюча порода, слід узяти для визначення її зразок.
Спостереження за окремими видами рослин бажано поєднувати з виявленням та описом найтиповіших фітоценозів (природних угруповань рослин), в яких вони зустрічаються. Описують склад цих фітоценозі та умови існування. Разом з цим визначають, яка рослинність типова для відповідного рельєфу місцевості для грунтів з певним ступенем зволоження (рослинність річкових долин, гірських схилів, вододілів). Такі відомості мають прикладне значення для сільського господарства, меліорації, лісовпорядкування тощо. Складають характеристику типів рослинних угруповань: лісової, лучної, бур'янистої, болотної, прибережної і водяної рослинності. Важливо зафіксувати умови що супроводять фітоценоз, а саме: географічне положення ділянки спостережень; положення в рельєфі (приуроченість до окремих елементів рельєфу); підстилаюча гірська порода; грунт; зволоження (поверхневе чи підземне).
Після цього відмічають загальний вигляд рослинного покриву. Насамперед встановлюють ярусність — дуже важливу ознаку фітоценозу. Подальше дослідження ведуть за ярусами, у кожному з яких відмічають найпоширеніші рослини. Вказують висоту рослин. Якщо трапляються дерева, уражені хворобами або шкідниками, необхідно точно встановити їхнє місцезнаходження і по закінченні дослідження негайно повідомити в найближчі лісництво, лісгосп чи управлінні лісового господарства області.
У біогеографічних дослідженнях особливо важливе значення має встановлення основних закономірностей розміщення рослинності по території. У записнику фіксують по ходу маршруту зміну рослинності. При цьому слід враховувати нерозривність зв'язків її з іншими компонентами природно-географічного середовища кліматом, рельєфом місцевості, грунтами та їх водним режимом тощо.
Ботанічні (флористичні) дослідження в умовах туристського походу необхідно обов'язково поєднувати із збиранням рослин (гербаризацією). Важливе практичне значення має виявлення цінних дикорослих декоративних рослин, пошук лікарських рослин.
Список використаних джерел
Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник . – К.: Вища школа, 1997. – 271 с.
Пілюшенко В.Л., Шкрабак І.В., Словенко Е.І. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. – К.: “Лібра”, 2004. – 342 с.
Романчиков В.І. Основи наукових досліджень: Навч. посібник . – К.: ІЗМН, 1997. – 244 с.
Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. – К.: Знання – Прес, 2003. – 295 с.
Александрова В.Д. Изучение смен растительного покрова //Полевая геоботаника. – М. – Л.: Наука. – Т.3. – С.300 - 447.
Алехин В.В. Теоретические проблемы степеведения. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 213 с.
Альохін В.В. Географія рослин. – К.: Рад. шк.,1952. – 395 с.
Береговий П.М., Геоботаніка. – К.: Рад. шк., 1966. – 175 с.
Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 239 с.
Лархер В. Экология растений. – М.: Мир, 1978. – 384 с.
Работнов Т.А. Фитоценология. – М.: Изд-во МГУ, 1978. – 384 с.
Соломаха В.А., Костильов О.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синантропна
рослинність України. – К.: Наук. думка, 1992. 252 с.