Білет №1

1.Історія відкриття радіоактивності

1896 рік – Анрі Беккерель відкрив явище біологічної радіоактивності солей урану. Отримав Нобелівську премію (1903)

1898 рік – П'єр і Марія Складовська – Кюрі відкрили радіоактивний радій і полоній.

1934 рік – Ірен і Фрідирік Жоліо – Кюрі відкрили штучну радіоактивність.

1945 рік – скинуто 2 бомби на Хіросіму та Нагасакі.

2 . Мутагенна дія радіації

1. Транспозиції – коли одна пара пурин- піримідин заміщується другою. Тобто А-Т →Г - Ц або Г-Ц →А-Т.

2. Трансверсії – коли пурин-піримідин заміщується на піримідин-пурин .

3. Делеції – випадіння однієї азотистої основи ( А, Ц …)

4. Мутації із зсувом рамки – вставка лишнього нуклеотиду.

5. Хромосомні аберації(перебудови) – структурні перетворення ДНК.

6. Розпад ДНК-мембранного комплексу.

7. Одиничні чи подвійні розриви ниток ДНК.

3 . Фізичні та біологічні основи променевої терапії

Біологічна дія іонізуючого випромінювання залежить від виду випромінювання, дози, потужності дози, локалізації і розміру ділянки випромінювання. Також від загального стану організму, захисних сил організму.

У результаті променевої дії в пухлині спостерігається пригнічення клітинного поділу. З'являються гігантські форми клітин. Вони не діляться, але продовжують рости. Порушується проникність клітинних мембран. Загибель клітин супроводжується появою великої кількості сегментоядерних лейкоцитів. Розвивається грануляційна тканина. Знижується кровопостачання пухлини. Заміщення пухлини рубцевою сполучною тканиною.

Розрізняють пряму і непряму біологічну дію випромінювання на клітину:

• пряма дія – випромінювання безпосередньо діж на клітину – вириває електрон і призводить до іонізації та збудження атомів.

Сюди ж відносять теорію «мішені» - попадання випромінювання у високочутливі елементи клітини – ядро, ядерце, хромосоми, що призводить до їх знищення.

• непряма дія – вплив на клітину через радіоліз води. Утворюються вільні радикали ( Н, ОН, НО2), потім перекис водню. Вони змінюють молекулу білків, нуклеопротеїдів, ферментів.

Кисневий ефект. Вільні радикали дуже добре об'єднуються з киснем і швидше знищують пухлинні клітини. Тому перед опроміненням пухлину насичують киснем, тоді вона добре поглинає радіацію і гине.

4. Променеве лікування раку шкіри

Клінічна класифікація :

1. поверхневий;

2. глибоко проникаючий;

3. фунгозний.

Гістологічна класифікація :

1. базальноклітинний рак;

2. плоскоепітеліальний рак;

3. метатиповий рак;

4. недиференційований рак

Методи : близькодистанційна рентгенотерапія; внутрішньотканинна γ- терапія.

І – ІІ стадія раку шкіри : відстань від джерела випромінювання до поверхні шкіри – 1,5-10 см. Одноразова доза – 4-8-10 Грей. Загальна осередкована доза – 50-70 Грей.

III-IV стадія раку : одноразова доза 3-4 Грей. Загальна осередкована доза – 45-65 Грей.

Білет № 2

1. Природа і властивості іонізуючого випромінювання

Усі коливання поділяються :

• пружні : ультразвук – 1-10 млн Гц;

• електромагнітні квантові :

1. рентгенівське-Х-випромінювання – утворюється в рентгенівській трубці при гальмуванні електронів об анод, які рухаються від катоду.

2. γ-випромінювання –утворюється при розкладі радіоактивних елементів .

3. інфрачервоне випромінювання – використовують в термографії.

• конкурентні:

1. α – кванти – потік тяжких частинок, що мають малу проникаючу здатність. Для їх затримки достатньо листка паперу і вони не проникають через не пошкоджену шкіру. Але при внутрішньому опроміненні вони небезпечні, бо мають в 20 разів більшу іонізаційну здатність ніж β - випромінювання;

2. β – випромінювання мають більшу проникну здатність 1- 2 см.

Властивості іонізуючого випромінювання:

• іонізуюча здатність

• проникаюча здатність

• фізико-хімічна дія

• біологічна дія

Проникаюча здатність:

• ₊₂⁴α – до 50 – 60 мкм;

• _+-1⁰β – до 1 см;

• _{ні зараду} ^{ні маси} γ – десятки см наскрізь

с) протони – позитивно заряджені частинки. Траєкторія їх руху прямолінійна. Мають заряд +1

d)нейтрони – електронейтральна частинка. Після зіткнення з атомами водню:

• частина ядер розпадається з виділенням протонів високої енергії;

• друга частина ядер випускає після захвату нейтронів γ-кванти високої енергії;

• третя частина ядер стає радіоактивною.