ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ, ГАЗООБМІН, ДИХАННЯ, КЛІТИНА, КРОВ, ЛЕГЕНІ, ПОВІТРЯ, ТКАНИНА, ТРАНСПОРТ, ФІЗІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3.

ВСТУП 4.

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ГАЗООБМІНУ У ЛЕГЕНЯХ 6.

1.1 Газообмін між вдихуваним повітрям і альвеолярним 6.

1.2 Газообмін між альвеолами і кров’ю 8.

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ ТРАНСПОРТУ ГАЗІВ КРОВ’Ю ТА ЇХ ОБМІН У ТКАНИНАХ 13.

2.1 Транспорт газів кров’ю 13.

2.2 Обмін газів у тканинах 20.

ВИСНОВКИ 23.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25.

Перелік умовних скорочень вступ

Актуальність. Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis – природа. Поряд із фізіологією існують її розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.).

Фізіологія досліджує процес дихання, оскільки без дихання людина не може обійтися навіть 5 хвилин.

Біологічні процеси на рівні окремої клітини або цілого організму здійснюються з використанням енергії. Для утворення її потрібно забезпечити постійне надходження кисню до мітохондрій клітин. Шляхи надходження кисню, використання його в окислювальних процесах і механізм зворотного транспорту вуглекислого газу складають єдину систему дихання (транспорту газів).

Традиційно вважають, що клітинне (внутрішнє) дихання вивчає біохімія, а інші процеси — фізіологія.

Під системою дихання розуміють комплекс структур, які беруть участь у газообміні, і механізми їх регуляції.

Об'єкт: газообмін в легенях і тканинах.

Мета: розглянути фізіологію газообміну в легенях і тканинах.

Відповідно до мети роботи були поставлені наступні завдання:

- визначити принципи газообміну між вдихуваним повітрям і альвеолярним;

- визначити принципи газообміну між альвеолами і кров'ю;

- вивчити механізм транспорту газів кров'ю;

- охарактеризувати принципи обміну газів у тканинах.

Для виконання курсової роботи були використані наступні методи:

- вивчення літературних джерел;

- аналіз літературних даних;

- узагальнення літературних даних.

Розділ 1 основні принципи газообміну у легенях

1.1 Газообмін між вдихуваним повітрям і альвеолярним

Газову суміш у альвеолах, що беруть участь в газообміні, перш називали альвеолярним повітрям. Однак тепер досягнута загальна згода в тому, щоб «повітрям» називати тільки суміш газів, за складом аналогічну атмосферному повітрю. Оскільки в альвеолах зміст газів інший (в них менше О₂ і більше СО₂), слід використовувати термін «альвеолярна газова суміш».

Газообмін між вдихуваним повітрям і альвеолярним, між аль­веолярним повітрям і кров'ю залежить від складу газів у вказаних середовищах (табл. 1.1).

Згідно із законом Дальтона, парціальний тиск кожного газу в суміші пропорційний його об'єму. Позаяк у легенях поряд із кис­нем, вуглекислим газом і азотом міститься ще й пара води, то для визначення парціального тиску кожного газу потрібно визначити тиск «сухої» газової суміші. Якщо людина перебуває в «сухому» повітрі, то парціальний тиск кожного газу слід розраховувати, ви­ходячи із загального тиску. Для урахування вологості треба внести відповідні поправки на пару Н₂О. [2].

Таблиця 1.1

Процентний склад газових сумішей

Повітря	О2	Со2	N, та інертні гази
Атмосферне	20,93	0,03	79,04
Видихуване	16,0	4,5	79,5
Альвеолярна газова суміш	14,0	5,5	80,5

Аналіз видихуваного повітря свідчить, що різні порції його іс­тотно відрізняються щодо процентного співвідношення О₂ і СО₂. За складом перші порції повітря ближчі до атмосферного, оскіль­ки це повітря МП. Останні порції повітря наближаються за своїм складом до альвеолярного. Тому його доцільно називати альвео­лярною сумішшю газів, розуміючи під поняттям «повітря» атмо­сферне повітря.

Яким же чином відбувається обмін киснем і вуглекислим газом між повітрям ФЗЄ і зовнішнім повітрям? Питання це має не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки нерідко умови дихан­ня змінюються (набряк слизової оболонки, спазм бронхів при аст­мі тощо). Це призводить до зміни глибини дихання і швидкості дихальних рухів [1].

Зовнішнє повітря надходить до альвеол під час активного вди­ху. Але при цьому не враховують різкого розширення сумарної площі поперечного перерізу дихальних шляхів при розгалуженні бронхів, що призводить до збільшення сумарного об'єму дихаль­них шляхів. Швидкість струменю повітря на вдиху з розширенням русла повинна неминуче знижуватися. Згідно з розрахунками, під час спокійного дихання перші порції повітря досягають 17-ї гене­рації бронхів за 0,87 с, 20-ї — за 2,04 с, а рівня 23-ї генерації — лише за 6,7 с. Але звичайно вдих відбувається протягом 1,5—2 с, вслід за чим одразу настає видих. Тобто, якщо б повітря надходи­ло до альвеол шляхом конвекційного току, то воно ніколи не досягло б альвеол.

Вважають, що, починаючи із 17-ї генерації бронхіол, до проце­су надходження повітря приєднується дифузійний обмін О₂ і СО₂. При дифузії рушійною силою газообміну є різниця парціального тиску в дихальних шляхах і альвеолах. За рахунок цього О₂ ди­фундує до альвеол, а у протилежному напрямку рухається СО₂. Форсування дихання супроводжується підвищенням початкової швидкості руху струменя повітря і подовженням конвекційного потоку до 19-ї генерації. У зв'язку з цим 17—19-та генерації брон­хіол називаються перехідною зоною. Але звичайно форсування ди­хання супроводжується збільшенням його частоти. Це, ясна річ, залишає менше часу для конвекції. Значно змінюються умови га­зообміну між атмосферним повітрям та альвеолярною сумішшю і тоді, коли знижується амплітуда дихання. Дихальні шляхи об'є­мом до 1500 мл є своєрідною буферною зоною між повітрям, що видихається, і альвеолярним. Верхні її ділянки обмінюються повіт­рям, яке надходить, а прилеглі до альвеол — з ними [5].

Швидкість дифузії газів значна і достатня для газообміну. Це є однією з умов підтримання постійного газового складу альвео­лярної суміші незалежно від фаз дихання («вдих» — «видих»). У нормі цей рівень підтримується за рахунок відповідної глибини і частоти дихальних рухів. Форсування, як і припинення дихання, порушує цю сталість. Це впливає на газообмін між альвеолами і кров'ю, внаслідок чого змінюється газовий склад крові, що тече від легенів. У свою чергу градієнт парціальних тисків між повіт­рям бронхів і альвеол забезпечує постійний рівень газообміну незалежно від фаз дихання [8].