- •Тема №12
- •1. Сутність поняття «фінансова безпека акціонерного товариства». Необхідні умови її забезпечення.
- •2. Головні фінансові причини неплатоспроможності і банкрутства акціонерних товариств.
- •3. Фази кризи.
- •4. Коефіцієнт Бівера.
- •5. Фундаментальна діагностика банкрутства, її етапи.
- •6. Етапи фінансової стабілізації підприємства.
- •7. Санація. Види санації.
- •8. Сутність реорганізації, причини її проведення.
- •9. Форми реорганізації (злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення).
- •10. Порядок реорганізації акціонерних товариств:
- •11. Ефект синергії у процесах реорганізації товариств.
- •12. Форми рейдерства:
- •13. Система заходів захисту від ворожих поглинань.
Тема №12
1. Сутність поняття «фінансова безпека акціонерного товариства». Необхідні умови її забезпечення.
Фінансова безпека — захищеність фінансових інтересів суб'єктів господарювання на усіх рівнях фінансових відносин; забезпеченість домашніх господарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей, секторів економіки держави фінансовими ресурсами, здатність фінансової системи забезпечити ефективне функціонування економічної системи та стале економічне зростання.
Головна мета фінансової безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.
До основних функціональних цілей фінансової безпеки належать:
забезпечення високої фінансової ефективності роботи;
підтримка фінансової стійкості та незалежності підприємства;
досягнення високої конкурентноздатності;
забезпечення високої ліквідності активів;
підтримка належного рівня ділової активності;
забезпечення захисту інформаційного поля і комерційної таємниці;
ефективна організація безпеки капіталу та майна підприємства, а також його комерційних інтересів.
2. Головні фінансові причини неплатоспроможності і банкрутства акціонерних товариств.
Причини банкрутства підприємства можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.
Зовнішні — об'єктивні по відношенню до підприємства-банкрута:
— різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;
— підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;
— політична та соціально-економічна ситуація в державі;
— природна стихія тощо.
Внутрішні — суб'єктивні, які залежать від керівництва та спеціалістів підприємства:
— недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;
— несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;
— нераціональна організаційна структура;
— помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштабних інвестиційних проектів, об'єктів діяльності тощо.
3. Фази кризи.
Розрізняють три фази кризи:
а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної реакції на неї.
Характерними ознаками і фазами кризи є періодичний та все триваліший дефіцит грошових коштів підприємства для виконання ним своїх зобов'язань та фінансування своєї поточної діяльності. Зовнішнім проявом такого станова є виникнення ситуації неплатоспроможності, яка характеризуйся затримкою у часі здійснення поточних платежів (порушення терміну сплати у зв'язку з недостатністю грошей на розрахунковому рахунку), сплатою економічних санкцій (штрафів, пені) за несвоєчасну сплату, появою простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів і позик.
Виділяють такі види кризи:
- стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довготермінових чинників успіху);
- криза прибутковості (перманентні збитки "з'їдають" власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
- криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності)
