6. Достовірність інформації

Поняття про спотворення.

Копіювальні помилки (спотворення) виникають тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у ЗМІ після редагування, проект видання передають каналами зв’язку Інтернет зі ЗМІ у друкарню тощо). Для пошуку й видалення спотворень у ЗМІ проводять коректуру повідомлень.

Виділяють два типи спотворень: внутрілексемні та полілексемні. Внутрілексемне спотворення — це ланцюжок літер (у межах слова) в копії повідомлення від першої їх розбіжності стосовно оригіналу до найближчого збігання (див. вище табл. 4-1). Полілексемне спотворення — це ланцюжок літер у копії повідомлення (у межах усього повідомлення) стосовно його оригіналу від першої їх розбіжності до найближчого збігання[25] .

Складність інформації в незнакових повідомленнях.

Прикладом незнакового повідомлення, для якого необхідно знайти розв’язки, можуть бути різні ребуси, кросворди, головоломки, які друкують ЗМІ. Публікуючи такі повідомлення, працівники ЗМІ повинні контролювати, щоби для знаходження правильних рушень цих ребусів, кросвордів чи головоломок були хай доволі складні, але чіткі алгоритми. В іншому випадку реципієнти через надмірну складність таких повідомлень не зможуть знаходити привальних рішень, а, отже, можуть частково втратити й інтерес до видання в цілому.

Складність інформації в знакових повідомленнях.

Синтаксична складність повiдомлення.

Одним із видів складності є синтаксична складність повідомлення (іноді її називають ще читабельністю[28] ). Синтаксична складнiсть повідомлення залежить від ступеня агрегацiї одних одиниць мови — в інші (наприклад, лiтер — у слова, слiв — у речення, речень — у надфразові єдності тощо). Можна сказати, що чим бiльшу кiлькість складових має певна лінгвістична одиниця (наприклад, слово чи речення), тим важче реципієнтові встановити зв'язки мiж цими складовими (літерами, словами чи реченнями)[29] .

Існують дві групи методів визначення синтаксичної складностi. До першої, яка легко піддається формалізації, належать метод Флеша i метод CRES[30] , а до другої, яка не формалізується, — метод питань i вiдповiдей та метод резюме[31] .

7. Компресованість інформації

Виділяють компресування (ущільнення) інформації та її розширення.

Сутність компресування.

Під час готування й передачі повідомлень часто виникає таке завдання: скомпресувати (ущільнити) інформацію повідомлення так, щоби вона була в меншому, ніж це є, об’ємі носія інформації або щоб її можна було передати за коротший відрізок часу. Зменшення об’ємів веде до розроблення досконаліших носіїв інформації, а зменшення тривалості часу передачі — до вибору оптимальніших способів кодування інформації.

Розрізняють два загальні способи компресування інформації: перший — без втрати інформації (як для знакових, так і для незнакових повідомлень; наприклад під час архівування файлів на комп’ютерних носіях інформації); другий — із втратою частини інформації (наприклад, під час готування повідомлень у ЗМІ для знакових повідомлень залишають тільки цінну інформацію і видаляють інформаційний шум).

Сутність розширення інформації.

Значно рідше виникає протилежна потреба — розширити наявну кількість інформації. Наприклад, заповнити залишок (30 с чи 1 хв. 15 с) ефірного часу або певну площу сторінки друкованого видання (наприклад, доповнити матеріал двома абзацами чи дев’ятьма рядками).

Алгоритмом розширення інформації для знакового повідомлення може слугувати:  — деталізація інформації (додавання нових подробиць до наявного повідомлення — аудіального, відео чи знакового);  — збільшення кегля літер, віддалей між літерами чи рядками, збільшення величини абзацного відступу тощо.

Прикладом „злоякісного” розширення незнакової інформації можуть служити програми-віруси, які самокопіюються („розмножуються”) і в такий спосіб заповнують носій інформації, внаслідок чого комп’ютер може вийти з ладу.