3.2. Нормованість інформації

У цілому ряді випадків інформація, викладена у формі повідомлень (текстів), повинна відповідати певним нормам, наприклад — орфографічним, логічним, композиційним, видавничим, психолінгвістичним тощо. При відхиленні від цих норм у тексті виникають помилки.

Крім звичайної інформації, описаної в попередньому розділі, щодо якості виділяють також псевдоінформацію, параінформацію та метаінформацію.

Псевдоінформація. У повідомленні звичайна інформація постійно веде до зростання кількості нової контекстної, реципієнтської чи навіть суспільної інформації. За наявності у повідомленні псевдоінформації кількість нової контекстної, нової реципієнтської чи нової суспільної інформації практично не зростає.

Параінформація. До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів чи речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних — інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація — це те, що написано “між рядками”. Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.

Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення.

Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.

Про цінність інформації можна говорити лише тоді, коли перед кібернетичною системою стоїть чітка цільова функція, тобто мета.

Інформаційний шум.

У будь-якому повідомленні, виходячи з того, що в кожний окремий відрізок часу керуюча система має іншу мету, цінну інформацію становить, як правило, не все, а лише частина повідомлення, навіть одна чи кілька його сентенцій (наприклад, визначення терміна, юридична норма, числові дані, траєкторія руху літака-розвідника тощо). Проте, є ще й така інформація, яка обґрунтовує цінну, але сама цінною не є. Часто в повідомленні такої інформації значно більше, ніж власне цінної. Називатимемо її інформаційним шумом.

Дамо визначення: інформаційний шум — це інформація повідомлення, яка не веде до поставленої мети.

Приклад. Співвідношення цінної та нецінної інформації для випадку з лабіринтом можна визначити за кількостями входів, що ведуть до центру лабіринту, й тих, що до центру не ведуть.

Проте повідомлення не може містити лише цінну інформацію, оскільки з неї самої не завжди зрозуміла її істинність та й цілі керуючої системи постійно змінюються. Тому в будь-якому повідомленні цінна інформація завжди повинна перебувати у певному співвідношенні з нецінною (інформаційним шумом). Таке співвідношення називатимемо коефіцієнтом цінності інформації повідомлення.

Практичне застосування.

● Повідомлення обов’язково повинно включати цінну для вибраної реципієнтської аудиторії інформацію.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні тільки інформаційного шуму.

● Кількість у повідомленні інформаційного шуму повинна бути достатньою для того, щоби реципієнт сприйняв і зрозумів цінну інформацію, але не більшою.

Ця норма встановлює, що кількість інформаційного шуму не повинна перевищувати кількості, достатньої для досягнення реципієнтом поставленої мети.

Питання цінності інформації особливо важливі під час прийняття управлінських рішень, які досліджує теорія прийняття рішень.

У повідомленні не повинно бути інформації, що веде до досягнення інших, іноді прихованих цілей (наприклад, убивства людини).