1. Кількість інформації

У наш час можливим є вимірювання кількості інформації лише в кодах знаків. Виміряти ж кількість семантичної інформації в повідомленні (тобто інформації, поданої в значеннях слів) у наш час — неможливо. Що стосується обсягу текстових файлів, набраних у текстових процесорах (наприклад, у Microsoft Word), то він значно перевищує кількість набраних символів, оскільки містить велику кількість службової інформації (різних видів команд). Важливим є також питання про кількість семантичної інформації в одних і тих самих сигналах (знаках) для різних людей. Важливим є також питання вимірювання кількості емоційної та естетичної інформації, яку сигнали можуть нести. Під час опрацювання найрізноманітніших повідомлень часто застосовують методи не вимірювання, а оцінювання кількості інформації, які є порівняно простішими.

Методи оцінювання мають свою специфіку: по-перше, вони різні, тобто не мають спільної одиниці вимірювання; по-друге, завжди є відносними й наближеними[2] ; по-третє, можуть бути як суб’єктивними, так і об’єктивними.

Загальні принципи оцінювання полягають у тому, що:  — оцінювання в деяких випадках може бути відносним (порівнювати потрібно як мінімум дві одиниці інформації);  — порівнювати можна лише одиниці одного й того ж рівня;  — оцінювати слід такими відносними оцінками як “більше”, “менше”, “дорівнює” чи “не дорівнює”;  — в окремих випадках можливе й кількісне оцінювання інформації (в кількості літер у слові, слів у реченні, речень у повідомленні чи кількості самих повідомлень).

Оцінювання кількості незнакової інформації будь-якого формату здійснюють у кількості байтів, з яких складається повідомлення.

Вербальна інформація.

Оцінювання кількості інформації в повнозначних словах можна здійснювати на основі:

а) кількості літер, з яких складається знак (слово).

б) визначення особливостей образу фрагмента світу, що позначає слово — знак.

Інтегральною характеристикою речення є сумарна кількість наявних у ньому слів: чим більша їх кількість, тим більшою є кількість наявної в ньому інформації.

Сюжетну інформацію оцінюють, виходячи з кількості речень, які містить повідомлення.

2. Новизна інформації

Для людини важливим є не просто отримання інформації, а отримання саме нової інформації.

Інструментом оцінювання новизни інформації є банк інформації. Таким банком інформації може виступати:  — словник, який зберігає в пам’яті кожна кібернетична система. Тут слід пам’ятати, що обсяг словника змінюється, по-перше, з розвитком людини, а, по-друге, залежить від соціальних груп, у які входить реципієнт;  — масив синтаксичних структур речень. Цей масив структур змінюється в процесі розвитку людини від від речення з одним словом до речення в кілька десятків слів;  — контекстний словник слів будь-якого окремого повідомлення, що сприймає реципієнт (цей словник поступово наповнюється при просуванні від першого речення до останнього);  — реципієнтський словник слів масиву повідомлень, що ним володіє певна реципієнтська аудиторія (наприклад, учні шостого класу; студенти спеціальності „фортепіано”; селяни; робітники; обивателі, що читають бульварні газети; обивателі, що читають інтелектуальн газети);  — суспільні словники слів масиву повідомлень, що ним володіє все суспільство (наприклад, словник усіх слів, що зафіксовані в усіх газетах; словник усіх слів, що зафіксовані в енциклопедії). Новою може бути як незнакова, так і знакова інформація.

Новою знаковою будемо називати таку інформацію, якої нема в словнику кібернетичної системи (людини, комп’ютерної системи тощо).

Новою реченнєвою (синтаксичною) будемо називати таку синтаксичну структуру, якої нема в списку синтаксичних конструкцій кібернетичної системи (людини, комп’ютерної системи тощо).

Новою контекстною будемо називати таку інформацію, яка є в певному реченні повідомлення, але відсутня в її лівосторонньому контексті.

Новою реципієнтською будемо називати таку інформацію, яка є в певному речення повідомлення, але до моменту сприйняття цієї сентенції була відсутня в банку інформації реципієнта чи групи реципієнтів.

Новою суспільною, тобто абсолютно новою, називатимемо таку інформацію, яка є в певному реченні повідомлення, але була відсутня в банку інформації суспільства до моменту її сприйняття.

Оцінювання ступеня новизни знакової інформації.

Новою знаковою інформацією може бути:  — саме слово (неологізм), а також одночасно його значення;  — нове значення відомого слова;  — нове слово з відомим значенням, тобто синонім.

Щоби виявити нову знакову інформацію перевіряють наявність цього слова чи його значення в словнику реципієнта.

У повідомленні можна використовувати будь-яке слово лише тоді, коли воно є в словнику реципієнта. З цією метою нові слова обов'язково повинні бути пояснені в примітках (внутрітекстових чи посторінкових), а на радіо чи телебаченні — в ремарках (доповненнях) ведучого передачі.

Кількість нової реципієнтської інформації в повідомленні, призначеному для обраної реципієнтської аудиторії, повинна бути більшою нуля.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні лише відомої реципієнтської інформації.

● Кількість нової реципієнтської інформації з просуванням зліва направо від першого до останнього речення повідомлення повинна постійно й рівномірно зростати.

Ця норма встановлює, що нова реципієнтська інформація не може бути присутня в одних уривках повідомлення і відсутня — в інших, а повинна бути розподілена приблизно рівномірно між усіма уривками повідомлення.

● Середня кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна відповідати цьому показникові, встановленому для обраної реципієнтської аудиторії.

Приклад. Для підручників з іноземних мов кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна становити 1,5 … 5,0% нових слів (залежно від ступеня підготованості реципієнтів)[18] .

Суспільний банк інформації також є динамічним та нечітким. На даний час суспільні банки інформації не укладені.

● У повідомленнях певних видів (публіцистичних, офіційних, наукових) кількість нової суспільної інформації завжди повинна бути більшою нуля.

Ця норма забороняє наявність у таких повідомленнях лише нової контекстної чи нової реципієнтської інформації. Дотримання цієї норми слід перевіряти особливо ретельно, оскільки в деяких повідомленнях, наприклад наукових, автори часто намагаються видавати нову реципієнтську інформацію за абсолютно нову.

Оцінювання новизни незнакової інформації.

Оцінювання новизни незнакової інформації можна здійснювати за такою процедурою: якщо незнаковий образ розпізнаний як один із еталонних, його слід вважати відомим, а якщо як відсутній у масиві еталонних, — тоді як новий.

Кількість нових образів у незнаковому повідомленні слід підсумовувати.

Прикладами незнакових повідомлень з новими образами є:  — голоси нових дикторів (аудіальні образи);  — нові пейзажі (нові графічні образи);  — обличчя нових дикторів