4. Ресурси Світового океану.

З другої половини XX ст. значна увага приділяється освоєнню ресурсів Світового океану. Океан багатий на біологічні, мінеральні та енергетичні ресурси. У морській воді розчинено понад 70 хімічних елементів, за що її називають «рідкою рудою». Використовуючи новітні технології, з води вже вилучають деякі з них, зокрема бром, йод, магній, кухонну сіль тощо.

Біологічні ресурси Світового океану — це морські організми, які використовує людина. В Океані налічується 180 тис. видів тварині 20 тис. видів рослин. Господарське значення мають риби, морські безхребетні (устриці, краби), морські ссавці (кити, моржі, тюлені) та морські водорості. Поки що вони забезпечують продовольчі потреби людства лише на 2 %. Найбільш продуктивною є зона шельфу.

Мінеральні ресурси Світового океану дуже різноманітні. Нині на шельфі океану видобувають нафту, природний газ, кам’яне вугілля, залізні руди, алмази, золото, бурштин тощо. Почалося освоєння ложа океану. Тут виявлено великі запаси залізо-марганцевої сировини,що значно перевищують її запаси на суходолі. Крім основних компонентів, в океанських родовищах міститься понад 20 корисних елементів: нікель, кобальт, мідь,титан, молібден та ін. У США, Японії, Німеччині та інших країнах уже розроблені технології видобування залізо-марганцевих руд з океанічного дна.

Енергетичні ресурси Світового океану невичерпні та різноманітні. Енергія припливів уже використовується у Франції, США, Росії,Японії. Значним резервом є енергія хвиль, морських течій,різниці температур води.

У наш час постає проблема економного використання багатств Світового океану, охорони його ресурсів. Особливо непокоїть світову громадськість нафтове забруднення Океану. Адже достатньо лише 1 грама нафти, щоб знищити життя в 1 м3 води. Для збереження природи Світового океану укладаються міжнародні угоди про охорону вод від забруднення, правила використання біологічних ресурсів, заборону випробувань зброї масового ураження в Океані. Великі надії покладаються на використання в майбутньому справді невичерпних ресурсів: енергії Сонця, вітру, внутрішнього тепла Землі,космосу.

5. Водні ресурси.

Лише за останніх 100 років воно збільшилося в 12 разів і дорівнює 5000 км:3. До останнього часу вода вважалася невичерпним багатством. Але водні ресурси є відносно невичерпними: їх загальна кількість на планетізалишається незмінною, але якість швидко погіршується. Загальний об’єм води на Землі дуже великий — майже 1,4 млрд км3. З них близько 97,5 % припадає на води Світового океану, солоні озера та мінералізовані підземні води. Прісні води становлять близько 2,5 % об’єму гідросфери Але людина може використовувати лише її незначну частину. Недоступними для застосування на сучасному етапі залишаються води льодовиків (69 % прісної води), більшість підземних вод (30 %), боліт, а також вод, що містяться в ґрунті та в живих істотах Реально придатними для освоєння визнаються води річок і прісних озер. За показником річкового стоку світовими лідерами постають Азія, Латинська й Північна Америка. Найбільшими споживачами води є сільське господарство, промисловість, комунальне господарство. Сільське господарство використовує майже 70 % загального споживання води, причому більша частина цього об’єму незворотно втрачається під час зрошення. Промисловість забирає понад 1/5 води. Найбільш водомісткими галузями є целюлозно- паперова,хімічна і металургійна промисловість.

На планеті гостро постала проблема дефіциту прісної води. Вона спричинена насамперед бурхливим розвитком господарства та постійним збільшенням об’єму стічних вод. Водний дефіцит поки що має регіональнийхарактер. Його особливо відчувають регіони з сухим та жарким кліматом.

Крім того, 2/3 населення світу постійно споживає неякісну воду. Існує реальна загроза того, що проблема водного дефіциту переросте в глобальну.Головний шлях подолання проблеми — зменшення витрат води, особливо у сільському господарстві. Слід також знижувати водомісткість виробництва: запроваджувати маловодні та безводні технології. Одним з дієвих способів подолання регіонального дефіциту води є перерозподіл річкового стоку за допомогою спорудження каналів та водосховищ. Нині у світі побудовано й експлуатується понад 40 тис. водосховищ. Найбільше великих за площею водосховищ — у Північній Америці, Азії та Європі. Проте цей шлях має й свої недоліки: застій та цвітіння води, руйнування берегів, затоплення орних земель,підвищення рівня ґрунтових вод тощо.

Необхідно широко запроваджувати очисні споруди, хоча їх ефективність залишається невисокою. Здавна у районах з водним дефіцитом застосовували опріснення морської води. Але ці технології дорогі й глобально розв’язати проблему не спроможні. Перспективним шляхом подолання водного дефіциту може бути транспортування айсбергів.

Ідея транспортування айсбергів виникла ще на початку XX ст. А в 50-х pp.минулого століття американський океанолог Дж. Айзекс запропонував використовувати для їх буксування, крім потужних морських суден,і попутні холодні течії. Айсберги можуть зберігатися у водах Світового океану кілька років. Тим часом в Океані плаває 9 тис. км3 прісного льоду. Це більше, ніж дає найповноводніша річка світу Амазонка за цілий рік! Саудівська Аравія виступила з ініціативою створення Міжнародної компанії з транспортування айсбергів.

Запаси прісної води : 69% - льодовики, 30% - підземні води, 1% - вода в живих організмах,річки, озера, грунтові води.