Тема : Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси.
Мета : сформувати уявлення про форми взаємодії суспільства і природи, систематизувати знання про географічне середовище, поглибити систему знань про природні ресурси, сприяти розвитку екологічного мислення.
Тип заняття : вивчення нового матеріалу, робота з картами.
Обладнання : С.Г.Кобернік, Р.Р. Коваленко //підр. Соціально-економічна географія світу 10 клас,політична карта світу, атласи, карти світових природних ресурсів.
План
1.Географічне середовище. Природні умови та природні ресурси.
2.Ресурсозабезпеченість та природокористування.
3.Мінеральні ресурси світу.
4.Ресурси Світового океану.
5.Водні ресурси.
6.Земельні ресурси.
7.Лісові ресурси.
8.Рекреаційні ресурси.
1.Життя людини залежить від того, що вона може взяти від природи і використати. Коли люди з`явилися на планеті , вони були однією з найслабших ланок, проте вони компенсували це довершеними знаряддями праці, новітніми технологіями. З розвитком цивілізації і стрімким ростом кількості населення ,потреби людства значно зросли і набули планетарних масштабів. Обсяг видобутку корисних копалин у 20 ст. перевищив обсяг видобутку корисних копалин за весь час існування людської цивілізації. Крім того використання природних умов і ресурсів було необдуманим і мало руйнівний характер. Почали зникати унікальні природні ландшафти, руйнувалися геосистеми, деякі види тварин і рослин назавжди зникли, а у деяких є перспектива зникнення ( зараз вони занесені до Червоної книги). Ріст кількості населення призвів до збільшення кількості антропогенних ландшафтів, збільшення кількості міст, сільськогосподарських угідь та промислових зон. Взаємодія людини і природи , а точніше, вплив людини на природу,набула статусу глобальної проблеми людства.
Науково - технічний прогрес – єдиний, взаємообумовлений розвиток науки і техніки.
Перший етап НТП відносять до 16- 18 ст., коли виникло мануфактурне виробництво. Другий етап почався у 18 ст., коли наука і техніка взаємно прискорювали одна одну, виникло машинне виробництво. Розпочавшись у 20 ст., науково – технічна революція вплинула на всі сфери життя суспільства,відбулася комплексна автоматизація,виникли нові високотехнологічні галузі,приладобудування, аерокосмічна галузь,точне електронне машинобудування,розвивалися біотехнології . Тиск людини на природу став загрозою планетарних масштабів.
Навколишнє географічне середовище – частина природи, з якою суспільство взаємодіє в процесі життя і виробничої діяльності.
Внаслідок взаємодії людини і природи виникла нова сфера – антропосфера, яка використовується і видозмінюється людиною.
Природне середовище розглядається у двох аспектах: як джерело природних ресурсів і як умови життя та діяльності людей.
Людей передусім приваблюють природні ресурси – компоненти навколишнього середовища, які використовуються у виробництві, слугують сировиною та енергетичною базою.
Природні умови — це тіла й сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя й діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій та обслуговуючій діяльності людей.
До них належать рельєф, клімат і вода як умова розвитку господарства. Рельєф Землі відіграє велику роль у господарській діяльності людей.
Рельєф : Найбільш придатною для господарського використання є рівнинна поверхня. На рівнинах зручно прокладати шляхи, з найбільшою ефективністю механізувати сільськогосподарські роботи. Гірські місцевості значно складніші для господарського освоєння. Механізми тут працюють менш продуктивно, витрати пального збільшуються. Прокладання шляхів потребує значних капіталовкладень. Використовуючи техніку, люди переборюють несприятливі орографічні умови гірських країн: споруджують глибокі виїмки, тунелі, мости, канатні дороги тощо. На умови поверхні рівнин зважають під час спорудження будівель, організації сільськогосподарської території та меліоративних робіт; теплолюбні культури вирощують на схилах балок південних експозицій; круті схили балок терасуються і т. ін.
Клімат : найбільше значення має клімат для сільськогосподарського виробництва, особливо для рослинництва. Відповідно до біологічних вимог рослин щодо сонячного світла, тепла і вологи встановлюється структура рослинництва і розробляються агротехнічні заходи для досягнення найвищих урожаїв сільськогосподарських культур. У визначенні спеціалізації сільського господарства беруться до уваги температурний режим (середньомісячні температури, температури за порами року, тривалість вегетаційного періоду з температурами понад +5, +10, +15 °С), кількість і характер атмосферних опадів, зокрема під час вегетації рослин, тривалість і висота снігового покриву, кількість сонячних і хмарних днів, а також напрямок і сила переважних вітрів. Особливості клімату враховують і містобудівники, коли планують розміщення заводських будівель, місць відпочинку трудящих тощо. Люди поки що неспроможні змінювати клімат у планетарному масштабі, але сучасні технічні можливості дають змогу знешкоджувати несприятливі впливи і ефективно використовувати позитивні його аспекти, а в місцях господарської діяльності — кардинально поліпшувати мікрокліматичні умови. Посипання снігу попелом для прискорення танення, застосування димових шашок, нафтових грілок, скла для рослинництва закритого ґрунту подовжують тривалість вегетаційного періоду. Зрошення та обводнення земель у місцевостях із сухим кліматом, снігозатримання, лісонасадження, будівництво ставів та інші заходи сприяють накопиченню вологи в ґрунті та боротьбі з посухами.
Значно більше позначається клімат на роботі транспорту. Працівники річкового транспорту повинні враховувати тривалість замерзання річок, наявність повеней, меженей, вживати заходів до подовження навігаційного періоду, усунення несприятливих умов для плавання. Значними перешкодами в авіаційному транспорті є тумани, густі хмари, частково вітри. Під час прокладання трубопроводів слід зважати на глибину промерзання ґрунту. Роботі автотранспорту, а також залізничного транспорту перешкоджають снігові заноси. Таку дарову силу природи, як вітер, людина використовує віддавна. З розвитком техніки сила вітру використовується з більшою ефективністю — для роботи двигунів (водопостачання, зрошення, переробки кормів, вироблення електроенергії тощо). З допомогою сучасної техніки в багатьох місцях використовується сонячна енергія. У Казахстані, Середній Азії, на Кавказі, на півдні України працюють геліопристрої , що нагрівають воду для тваринницьких ферм, пралень, лазень.
Вода : Природні водойми суходолу — важливі шляхи. У деяких галузях господарства вода використовується без прямих її витрат (водний транспорт, гідроенергетика).
Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території — сукупність природних ресурсів, які можуть бути використані у господарстві з урахуванням рівня розвитку науки і техніки.
Природні ресурси
Вичерпні : невідновлювані ( мінеральні ресурси) та відновлювані ( лісові, водні, біологічні)
Невичерпні : відносно невичерпні (вода, атмосферне повітря) та дійсно невичерпні (енергія Сонця, текучої води, вітру)
Природні ресурси :
-Мінеральні -Лісові -Земельні
-Водні -Світового океану -Рекреаційні
2. Природокористування - система заходів, спрямованих суспільством на вивчення, освоєння,охорону та перетворення географічного середовища.
Воно може бути раціональним і нераціональним.
Раціональним вважають таке природокористування коли обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо їх відновлення та охорони.
При нераціональному природокористуванні значно переважає антропогенний вплив на природні комплекси, що призводить до екологічної кризи. Крайнім проявом нераціонального природокористування є хижацьке, за умов якого знищуються окремі види ресурсів або природні комплекси.
Ресурсозабезпеченість – співвідношення між ПРП і розмірами його використання. Виділяють недостатню, достатню та високу ресурсозабезпеченість.
Ресурсозабезпеченість розуміють також як кількість природних ресурсів на одного жителя країни чи світу або термін, на який вистачить цих природних ресурсів при сучасному темпі їх використання.
3.Мінеральні ресурси світу.
Мінеральні ресурси є основою для розвитку головної сфери матеріального виробництва — промисловості. Більшість їх видів належить до вичерпних та невідновних.
Протягом тривалого періоду, від епохи середньовіччя до промислових революцій XVIII–XIX ст., основу мінерально-сировинної бази людства становили переважно руди металів, а саме: мідь, золото, залізо,срібло,олово, свинець, ртуть. Крім того, досить великий попит був на виробне
та коштовне каміння. З середини XX ст. у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу мінерально-сировинна база значно розширилася. Символами нашого часу стали алюміній, титан, кобальт, берилій,літій та інші речовини, без яких неможливо уявити розвиток найсучасніших виробництв.
Сьогодні використовують понад 200 видів мінеральної сировини, в тому числі в Україні —близько 50. За господарським призначенням корисні копалини поділяють на паливно-енергетичні, руди металів, хімічні, технічну та будівельну сировину. За походженням вони бувають магматичними, осадовими та метаморфічними, тому їх розміщення тісно пов’язане з будовою земної кори.
Виділяють паливні, рудні та нерудні мінеральні ресурси.
Паливні ресурси світу. Основними паливними ресурсами світу є нафта, природний газ та кам’яне вугілля. Їх запаси розміщені нерівномірно. Розвідані запаси нафти і природного газу в світі постійно зростають в результаті пошуку й освоєння нових родовищ. Особливо це стосується
дна Світового океану. Серед багатьох тисяч нафтогазоносних районів вирізняються родовища-велетні. Їх відомо близько 50. У кожному з них запаси нафти оцінюються величиною від 500 млн т і вище, а запаси природного газу — понад 1 трлн т. Майже половина родовищ-велетнів сконцентрованав країнах Близького та Середнього Сходу. Найбільші поклади нафти й природного газу зосереджені в країнах Перської затоки, Росії, США, країнах Латинської Америки (Венесуела,Мексика, Еквадор), Північної Африки (Алжир, Лівія), Екваторіальної Африки (Нігерія, Габон), Південно-Східної Азії (Бруней, Індонезія).
Нині розвідані запаси вугілля не перевищують 10 % від загальних. Видобувають як кам’яне вугілля, на яке припадає 60 % вугільних ресурсів світу, так і буре вугілля. Найбагатшими на вугілля регіонами світу є Азія (54 %), Північна Америка (28 %) та Європа (9 %). Більшість вугільних
басейнів знаходиться на території Росії, США та Китаю, на які припадає близько 80 % загальнопланетарних запасів. З розвитком атомної енергетики зростає значення уранових руд. Їх потенційні ресурси оцінюються в 10 млн т. Однак економічно доцільним важається розроблення родовищ, у яких вміст урану становить не менше 0,1 %. За оцінкою Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) розвідані запаси урану на початок XXI ст. дорівнюють близько 2 млн т. До першої п’ятірки країн щодо запасів уранових руд входять Австралія, Південна Африка, Нігер,Бразилія і Канада.
Рудні ресурси світу. За призначенням рудні ресурси поділяють на ті, що є сировиною для чорної металургії (залізні й марганцеві), кольорової металургії (алюмінієві, мідні, поліметалеві, олов’яні та інші), та благородні метали (золото, срібло, платина). Найбільші у світі запаси залізних і марганцевих руд сконцентровані у Бразилії, Австралії, Південній Африці, Казахстані, Україні, Росії. Руди кольорових металів залягають у надpax землі своєрідними поясами. Так, мідні та поліметалеві руди знаходять у складчастих поясах Кордильєр-Анд та Альпійсько-Гімалайському
поясі, олов’яні руди — у Тихоокеанському поясі. Алюмінієві руди формуються в корі вивітрювання. Освоєними районами їх поширення є північ Австралії, країни Гвінейської затоки, Карибського басейну, Середземномор’я.
Нерудні ресурси світу. Запаси нерудної сировини розміщені вкрай нерівномірно. Так, понад 80 % покладів фосфоритів припадають на Росію, США, Казахстан, Марокко. 3/4 усіх калійних солей світу видобувають Росія,Канада, Німеччина та Білорусь, найбільше алмазів — країни Південної
Африки, Австралії та Росії.
Проблеми використання мінеральних ресурсів. Головною проблемою видобутку мінеральних ресурсів є виснаження їх родовищ. Так, за оцінками фахівців розвіданих запасів кам’яного вугілля вистачить на 200 років, нафти і природного газу — всього на 100, а окремих руд кольорових
металів — менш ніж на 50 років. Сьогодні на межі повного вичерпання опинилися руди срібла та деяких рідкісноземельних металів. Існують два шляхи освоєння нових запасів корисних копалин. Перший пов’язаний з комплексним використанням сировини старих родовищ, переходом до видобування глибших та незручних для розробки шарів.
Другий шлях —пошук та освоєння нових басейнів. Проте на суходолі такі можливості вже обмежені. Тому значну частину мінеральної сировини людина добуває з дна Океану. Так, нині близько 50 % нафти видобувають із шельфових родовищ. Найбільш реальними способами подолання мінерально-сировинної проблеми є її економне використання, зменшення енерго- та матеріаломісткості виробництва, комплексне використання сировини, пошуки матеріалів-замінників, залучення вторинних ресурсів тощо.