1.У чому полягає роль соціального працівника у соціальному супроводі прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу?

За Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» соціальний супровід - це «робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу».

Соціальні працівники, вдаючись до такої форми роботи, можуть виконувати різні ролі, а саме:

- брокерів соціальних послуг (створення інформаційно­го банку даних про фактичні й потенційні можливості різноманітних державних та недержавних установ, соціальних служб; визначення потреб випускника інтернату і надання йому допомоги у пошуку необхідних сервісних служб; забезпечення контактів випускника з різними підрозділами системи надання соціальних послуг);

• керуючих справами клієнта (складання плану посе­редницьких послуг; створення та підтримка зв'язків між випускником та системою соціальних послуг; конт­роль за якістю і своєчасністю надання послуг випуск­нику);

• захисників прав та інтересів (зацікавлене посередни­цтво від імені клієнта чи групи під час відстоювання їхніх прав на одержання послуг, ресурсів, допомоги у відповідних державних або інших установах).

Однак слід зауважити, що модель індивідуального супро­воду є для України порівняно новою. У кращому разі функ­ції представлення та захисту інтересів вихованців інтернат­них закладів виконують працівники цих закладів.

2. У чому полягає роль соціального працівника у допомозі дітям вулиці?

Що стосується методів роботи з дітьми вулиці (без­притульними дітьми), то вони залежать від того, який під­хід застосовують: авторитарний, що передбачає негайне й примусове вилучення дітей з вулиці, чи ліберальний, у рам­ках якого можливе надання широкого спектра різних видів допомоги безпосередньо в умовах вулиці, як-от:

• забезпечення регулярним гарячим харчуванням, органі­зація роботи виїзних кухонь;

• створення банків одягу і взуття, забезпечення без­притульних дітей необхідним одягом;

• надання місця для ночівлі;

• надання медичної допомоги стаціонарними та мобіль­ними (виїзними) амбулаторіями;

• організація ігор та екскурсій;

• проведення виховних бесід, спрямованих на підви­щення мотивації до соціально прийнятної поведінки;

• надання моральної та психологічної допомоги;

• проведення просвітницької роботи, зокрема інформу­вання щодо ризику різних захворювань та засобів їх профілактики, щодо прав дитини та організацій, які можуть надати допомогу дитині;

• створення кризових та реабілітаційних центрів, цент­рів денного перебування, де дитина могла б харчува­тися, отримувати медичну допомогу, навчатися тощо.

2. Дати визначення які категорії сімей відносяться до таких, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Починаючи з 2006 року в практику соціальної роботи центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді з сім’ями, які виховують дітей, введено новий термін – сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Перелік обставин, які класифікують такі сім’ї наведено у спільному наказі семи міністерств «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах» (від 14.06.2006 р. № 1983/388/452/221/56/596/106). Згідно з наказом до сімей, які класифікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать:

• сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не спроможні подолати їх самостійно, у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного із членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками у сім’ї, безробіттям одного із членів сім’ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу;

• сім’ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;

• неповнолітні одинокі матері ( батьки ), яким потрібна підтримка;

• сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

Поряд з тим термін «складні життєві обставини», визначений Законом України «Про соціальні послуги» вміщує значно ширший перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1). Тобто простежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забезпечення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання дитини у ній, можна дати визначення терміна "сім’я", яка перебуває у складних життєвих обставинах, як об’єкта діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім’я у складних життєвих обставинах – сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.