3. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля

Протягом усієї історії розвитку законодавства про охорону на­вколишнього природного середовища (природоресурсного, природо­охоронного, екологічного) питання про участь громадськості в управ­лінні природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища завжди перебували в полі зору законодавця. Це було обумовлено об’єктивною необхідністю, пов’язаною з економічними, соціально-політичними, екологічними, правовими передумовами. Залучення громадськості до управління було одним з найважливіших шляхів реалізації екологічної політики держави. До громадських природоохоронних (екологічних) організацій належали: товариства охорони природи; громадські інспекції з охорони окремих природних ресурсів або навколишнього природного середовища; студентські дружини по охороні природи; масові громадські організації, що об’єднували своїх членів за професійними, територіально-виробни­чими, віковими та іншим ознаками (профспілки, молодіжні, науково- технічні і спортивні товариства, трудові колективи, добровільні на­родні дружини тощо).

Надзвичайно важливим і актуальним залишається це питання і сьогодні. Його правовою основою є ст. 36 Конституції України, від­повідно до якої громадяни України мають право на свободу об’ єднання в політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціаль­них, культурних та інших інтересів, у тому числі і екологічних. Таке право є одним з невід’ ємних прав, закріплених Загальною декларацією прав людини, іншими основоположними міжнародними юридичними документами.

Участь громадськості в управлінні природокористуванням і охоро­ною навколишнього природного середовища реалізується крізь призму повноважень громадських організацій і об’єднань, що виконують еко­логічні функції. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадські природоохоронні об’ єднання мають право:

-     брати участь у розробці планів, програм по охороні навколиш­нього природного середовища, розробляти і пропагувати свої еколо­гічні програми;

-     брати участь у проведенні спеціально уповноваженими держав­ними органами управління в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища перевірок виконання підприємствами, установами і організаціями природоохоронних планів і заходів;

-     проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати їх органам, уповноваженим ухвалювати рішення;

-     вносити до відповідних органів пропозиції по організації тери­торій і об’єктів природно-заповідної фундації.

В Україні існує близько 30 громадських об’єднань і організацій, асоціацій і груп екологічної спрямованості національного рівня і біль­ше 350 — місцевого рівня. Серед них Українське товариство охорони природи, фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України, Українське товариство мисливців і рибалок, асоціація «Зелений світ», Українська молодіжна екологічна ліга, Національний екологічний центр, Українська екологічна академія наук та деякі інші.

Важлива роль в управлінській екологічній діяльності громадсько­сті України належить громадським інспекторам по охороні навколиш­нього природного середовища. Відповідно до Положення про гро­мадських інспекторів по охороні навколишнього природного сере­довища, затвердженого наказом Мінприроди України від 27 лютого 2002 року, громадськими інспекторами можуть бути громадяни Укра­їни, які досягли 18-річного віку і мають досвід природоохоронної роботи, а також пройшли співбесіду в органах Мінприроди.

Громадські інспектори мають право:

-     спільно з працівниками органів Мінприроди, інших державних органів, що здійснюють контроль за охороною і раціональним вико­ристанням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадських екологічних (природоохо­ронних) організацій брати участь у проведенні перевірок дотримання підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і гро­мадянами вимог екологічного законодавства, норм екологічної безпеки  і використання природних ресурсів;

-     за дорученням органів Мінприроди проводити рейди і перевір­ки, а також складати акти перевірок;

-     брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу».