Практичні заняття № 12 – 13

Система дієслівних форм сучасної української мови:

інфінітив, дієприкметник, дієприслівник,

дієслівні (предикативні) форми на -но, -ено, -то

План

1. Інфінітив, або неозначена форма дієслова.

1. Дієприкметник як дієслівна форма. Основні підходи до визначення статусу дієприкметника в сучасній українській мові. Граматичні категорії дієприкметника. Творення й синтаксична роль дієприкметників. Ад’єктивація та субстантивація дієприкметників.

2. Дієслівні форми на -но, -ено, -то.

3. Дієприслівник як дієслівна форма. Творення і синтаксична роль дієприслівників. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Література Основна

1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. –К., 1989. – С. 148 –156.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч. 1. – К., 1972. – С. 364 – 370.

3. Плющ М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Підручник. 2-е видання, доповнене. – К., 2010. – С. 241 – 278.

4. Сучасна українська літературна мова / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін. –К., 2002. – С. 391 – 399.

5. Сучасна українська літературна мова; Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К., 1969. – С. 408 – 423.

Додаткова література

1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

2. Вітрук Олексій. Дієприкметник. Дієприслівник // Дивослово. – 1996. – № 11.

3. Гмир І. С. Вивчення дієприкметникового звороту // УМЛШ. – 1973. – № 9.

4. Гнатюк Г. М. Дієприкметник в сучасній українській мові. – К., 1982.

5. Мельничайко В. Я. Про опрацювання теми “Дієприслівник” // УМЛШ. – 1979. – № 9.

6. Передрій Ганна. Дієслово // Дивослово. – 1994. – № 4.

7. Передрій Ганна. Дієприслівник // Дивослово. – 1994. – № 12.

8. Русанівський В. М. Дієслово – рух, дія, образ. – К., 1977.

9. Русанівський В. М. Дієприкметники і слова дієприкметникового походження // УМЛШ. –1968. – № 8.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. З’ясуйте значення, морфологічні ознаки та синтаксичні функції дієприкметника. Назвіть спільні ознаки дієприкметників і власне дієслів, дієприкметників і прикметників.

2. Активні й пасивні дієприкметники – їхнє значення, творення, засоби вираження.

3. У чому виявляється специфіка категорії часу дієприкметника?

4. За яких умов дієприкметники переходять у прикметники (ад’єктивація) та іменники (субстантивація)?

5. Схарактеризуйте дієслівні форми на -но, -ено, -то (походження, значення, граматичні категорії, синтаксичне функціонування).

6. Яке значення виражає дієприслівник? Які ознаки дієслова й прислівника властиві дієприслівнику?

7. У чому полягає специфіка вираження категорії часу дієприслівника?

8. Як утворюються дієприслівники доконаного й недоконаного виду?

9. З’ясуйте умови й причини адвербіалізації дієприслівників (переходу в прислівники).

1. У наведених реченнях виділіть дієприкметники, з’ясуйте їх значення, граматичні категорії, синтаксичну функцію.

1. Сонце було схоже на згасаюче в осиротілім полі осіннє багаття, біля якого діти печуть картоплю (Ст.). 2. Іноді тут, на завмираючому лоні природи, злетить якийсь птах... (Ст.). 3. Місяць викочувався все вище й вище, осяяні дерева дивилися на свої тіні, через Прут перекинувся срібний, як місяць, шлях у таємничі плавні, залиті срібним серпанком імли (Коц.). 4. З золота зіткане сяєво ллється, ліс в нім купається, листя сміється (Рил.). 5. Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт зелених (Рил.). 6. Зів’ялий лист, пожовклий лист шепоче скаргу Богу (Ворон.). 7. З гори так далеко видно. І темно-зелена долина, огорнена горами, і гори, покриті лісом, і луки, порізані синьою річкою (Коц). 8. З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар (Мирн.). 9. Перед його очима манячить ліс, притрушений інеєм зверху та прикритий снігом (Мирн.). 10. Ми спочивали серед буйних трав, цяцькованих, мережаних квітками (Рил).

2. Утворіть від поданих дієслів усі можливі фор­ми дієприкметників. Поясніть, від якої основи дієслова і за допо­могою якого суфікса вони утворені.

Розквітати, посивіти, лежати, прочитати, вивчити, молоти, збліднути, зачепити, зачіпати, звикнути, звикати, просити, ходити, зникати, зникнути.

3. Перекладіть українською мовою, зіставте обидва варіанти; з’ясуйте особливості вживання дієприкмет­ників в обох мовах.

Книга, отредактированная автором. Стены, оклеенные обоями. Леса, одетые в золото. Шляпа, намокшая под дождем. Руки, привыкшие к труду. Улыбка, застывшая на лице. Город, отстроенный после землетрясения. Листья, дрожащие от холода. Иностранный язык, изучаемый в школе. Адреса, записанные в блокнот.

4. У наведених реченнях відзначте випадки суб­стантивації та ад’єктивації дієприкметників. Поясніть умови переходу.

1. Часто ловив себе на тому, що прочитане тільки доходило до очей, а не до розуму (Ст.). 2. На землі і в повітрі білів сніг та маячили цупкі, замерзлі стовбури дерев, закурених снігом (Коц.). 3. Іноки пробиралися не самим шляхом, а трохи осторонь і, певно б, поминули полонених (Загр.). 4. Його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте зерно до зерна (Фр.). 5. Добре, що серце не знає омани, добре, що наші дороги кипучі (Мал.). 6. Вишита її сорочка цвіла такими синіми та червоними квітками, яких, напевне, не могла виплекати жива поліська природа, а тільки жіноча уява (Гуц.). 7. Обвинуваченим останнє слово (Л. Укр.). 8. Він зараз же знепритомнів від усього пережитого (Ян.). 9. Уз­лісся з обох боків озвалося пострілами й стривоженими голосами (Ст.). 10. Переможені намагалися покинути ринг непоміченими (Соб.).