Види ситуацій:

- відома конфліктна ситуація між двома особами або декількома, в якій визначені можливий порушник та можлива жертва (жертви), при якій зміна ролей між ними виключена;

- відома конфліктна ситуація, але в ній велика вірогідність зміни ролей у системі "злочинець - жертва";

- відомі потенційний порушник і ситуації, в яких пін може діяти, але не визначена лише жертва;

- відомі потенційна жертва і ситуації, в яких жертва поводиться певним чином, невідомий лише порушник;

- відомі ситуації, що завідомо небезпечні для більш або менш широкого кола осіб з точки зору можливостей опинитися порушником або жертвою злочину.

Потерпілі можуть бути: зовсім невинуваті у виникненні криміногенної ситуації; винні в тій же ситуації, як і злочинець; винні більше, ніж злочинець, наприклад, у випадку, коли своїми кримінально караними діями провокують іншу особу на вчинення злочину.

Зрозуміло, що застосування поняття "вини" тут у кримінологічному значенні суттєво відрізняється від аналогічного поняття у кримінальному плані. Про вину потерпілого можливо говорити лише тоді, коли його поведінка сприяє виникненню злочинного умислу і його реалізації. У тому ж плані необхідно розуміти і "провокацію" з боку жертви, що виражається у створенні певних ситуацій, спонукання до конкретних дій. Криміногенна ситуація може породжуватися і необережною поведінкою потерпілого.

Зважаючи на поведінку потерпілого, ситуації, що передують злочину, можна поділити на три групи:

1) ситуації, в яких дії потерпілих мають провокуючий характер, містять у собі привід до вчинення злочину, насилля та інших дій. Це протиправна і (або) аморальна поведінка;

2) ситуації, в яких дії потерпілого мають необережний характер, створюючи тим самим сприятливі умови для вчинення злочину, наприклад, залишення без догляду особистих речей у місцях, де відносно велика можливість їх крадіжки. Необережність вчинків потерпілого розуміється, звичайно, не в кримінально-правовому значенні, а в кримінологічному;

3) ситуації, в яких дії потерпілого є правомірними, але викликають протиправну поведінку злочинця, наприклад, критика на адресу людини, яка нетактовно поводила себе у громадському місці, породжує з його боку насилля щодо особи, яка зробила зауваження.

Зрозуміло, необхідно враховувати, що в багатьох ситуаціях вчинки потерпілих - і правомірні, і аморальні, і протиправні, і необережні - практично не впливають на дії злочинця, не перешкоджають і не сприяють їм. Це ті випадки, коли ситуація не відіграє суттєвої ролі у генезисі злочину.

Віктимність - поряд з іншими причинами та умовами забезпечує існування злочинності, визначає можливість учинення злочинів, що завдають шкоду фізичним особам.

Масова віктимність - це не просто сума актів індивідуального завдання шкоди.

Конкретна особа навіть з підвищеною потенційною віктимністю може і не стати реальною жертвою (наприклад, не склалася ситуація). Але у сукупності реалізація індивідуальної віктимності не тільки може, але і повинна відбуватися. Віктимність на цьому рівні - явище закономірне, як і злочинність.

Якщо індивідуальна віктимність може реалізовуватися, а може і залишитися у вигляді нереалізованих сприятливих умов та передумов, то віктимність масова - це завжди віктимність реалізована, оскільки віктимні сприятливі умови та передумови маси індивідів для більшості залишаються потенційними, але закономірно реалізуються для певної частки цих індивідів. На соціальному масовому рівні специфічною причиною віктимності є злочинність, саме вона "створює", "викликає" віктимність. У цьому змісті віктимність як соціальне явище є наслідком злочинності. Іншими словами, причини масової віктимності - це причини злочинності, але які не породжують віктимність безпосередньо .

Індивідуальна і масова віктимність - складові елементи та якісні характеристики злочинів і злочинності, що реалізуються як фактори їх внутрішньої та зовнішньої детермінації. Масова віктимна поведінка у більшості "винних" (провокуючих, сприяючих) її проявів відображає віктимоутворюючі дефекти індивідуальної та громадської свідомості, має і криміногенний "вихід". Віктимна поведінка знаходить собі місце у ряді причин злочинності (якщо вона є "поштовхом") і сприяючих умов (якщо вона пасивна, некритична).

Масова віктимність - явище соціальне, яке має складну структуру, певною мірою дзеркально відображає структуру злочинності. Вона включає потенційну і реалізовану: загальну віктимність (віктимність усіх жертв); групову віктимність (віктимність окремих груп населення, категорій людей, що мають сходні параметри віктимності); об'єктивно-видову віктимність (віктимність як передумову та наслідок різних видів злочинів); суб'єктивно-видову віктимність (віктимність як передумова та наслідок злочинів, що вчиняються різними категоріями злочинців) .

З одного боку, віктимність змінюється у зв'язку з кількісними та якісними змінами злочинності, з іншого - у потенційному компоненті, і не завжди у зв'язку з її змінами: віктимність змінюється "раніше" злочинності, і саме це тягне зміни в останній. Зрозуміло, то це тільки "частка динаміки": зміни злочинності і вік ти м пості можуть бути не пов'язані зі впливом одного з цих явищ на інше, а викликаються соціальними змінами та процесами, які "паралельно" впливають і на злочинність, і (в розумінні "зменшення" віктимних потенцій) на віктимність.

Саме ця особливість перетворює віктимність на явище, ефективна боротьба з яким можлива лише за системного впливу на нього і застосування сукупності заходів віктимологічної профілактики.