2. Віктимологічна профілактика як один з напрямів дії на злочинність

Віктимологічна профілактика складається з комплексу державних та громадських заходів, що орієнтовані на запобігання злочинам шляхом знизити у населення та окремих громадян ризик стати жертвами злочинних посягань .

Віктимологічна профілактика - це специфічна діяльність соціальних інститутів, спрямованих на виявлення, усунення або нейтралізацію факторів, обставин, ситуацій, які формують віктимну поведінку та зумовлюють вчинення злочинів, виявлення груп ризику та конкретних осіб з підвищеним ступенем віктимності,- з метою відновлення та активізації захисних властивостей, а також розроблення або вдосконалення засобів, що існують для захисту громадян та конкретних осіб від злочинів.

Для визначення функцій, цілей і завдань системи віктимологічної профілактики, необхідно виділити її загальносоціальний, спеціальний та індивідуальний рівень.

Віктимологічна профілактика складається з пов'язаних між собою завдань:

1. вплив на динаміку, структуру, причини злочинності у цілому - це так звані заходи соціальної віктимологічної профілактики;

2. запобігання різним формам і видам віктимної поведінки, запобігання злочинів в окремих соціальних групах;

3. запобігання віктимізації окремих осіб.

Основними функціями віктимологічної профілактики є:

1. Теоретико-пізнавальна, яка полягає у вивченні особи та поведінки жертви, дослідженні вік і чинності, віктимізації та віктимогенних факторів, що дає можливість по-новому поглянути на злочинність, її причини, запобігання. На базі цих досліджень можна якісно та ефективно розслідувати та розкривати злочин, а також установлювати повну картину, об'єктивно оцінити вину злочинця з урахуванням ролі та поведінки жертви злочину. На жаль, доводиться зазначати, що зібрана широка емпірична база, проведені дослідження, що проводяться як у межах кримінологічної віктимології, так і на "межі" наук (кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, судової медицини та психології, медицини, цивільного права, кримінально-виконавчого права), їх результати стають відомими лише вузькому колу спеціалістів. Це негативно відбивається і на застосуванні профілактичних заходів і на нейтралізації тих чинників, що сприяють віктимізації населення.

2. Просвітницька функція, тобто пропаганда знань про те, як не стати жертвою злочину, особливо у сучасних умовах, коли держава не в змозі забезпечити безпеку всіх громадян від злочинних посягань.

3. Регулятивна функція віктимологічної профілактики полягає в тому, що необхідно створити такі умови, які дали змогу людям вирішувати протиріччя та конфлікти, які виникають, у рамках закону. Запобіжна діяльність у даному випадку є однією з гарантій забезпечення принципів верховенства закону.

4. Виконуючи охоронну функцію, віктимологічна профілактика, захищає соціально-значимі цінності. У цьому є вияв гуманістичної спрямованості запобігання злочинів. Сьогодні - це мета правової держави.

5. Виховна функція віктимологічної профілактики полягає в тому, що вона широко використовує методи переконання, корекції поведінки людей, приведення їх вчинків до вимог права та моралі.

Дослідження поведінки особи потерпілого та визначення заходів, спрямованих не запобігання віктимізації, мас ціллю:

• більш глибоке розуміння природи та причин злочинної поведінки, ситуацій, що передували злочинам, супроводжували їх та настали після їх закінчення;

• визначення тієї шкоди (матеріальної, духовної, моральної, психологічної та ін.), яка завдається окремими злочинами та злочинністю в цілому;

• здійснення ефективних заходів профілактики (відвернення, припинення) злочинів. І сьогодні є всі підстави стверджувати: особливим видом профілактики є віктимологічний, коли попереджувальні заходи застосовуються стосовно потенційної жертви.

Нині наука володіє необхідними матеріалами про особу злочинця та його поведінку, але і далі с потреба у даних про тих осіб, що стали жертвою злочинного діяння. Знання цих осіб, аналіз та узагальнення даних, поєднане з вивченням особи злочинця може допомогти у визначенні певного напряму профілактичних заходів, виокремити групи людей, що піддаються частіше тому або іншому суспільно небезпечному посяганню, тобто встановити групи ризику та "працювати" з ними.

Ефективність віктимологічної профілактики неможлива без всебічного аналізу інформації віктимологічного характеру, з урахуванням усіх криміногенних факторів. Місце, час, спосіб учинення злочинів, найбільш типові ситуації, категорії осіб, що були втягнуті в них як злочинці та потерпілі - все це необхідно знати, узагальнювати та враховувати при здійсненні віктимологічної профілактики.

Зібрана, комплексна інформація дозволить виявити типових потенційних потерпілих. Безумовно, виявлення потенційних потерпілих - досить складне завдання, особливо, якщо враховувати, що значна кількість потерпілих від злочинів не повідомляє про це у правоохоронні органи.

Дії злочинця інколи залежать не тільки від його особистісних особливостей та схильностей, а й від поведінки потерпілого, який своїми необережними, аморальними або протиправними вчинками може сприяти злочинцям, створити криміногенну обстановку, полегшити настання злочинного результату. Тому при аналізі ролі конкретної життєвої ситуації1 у вчиненні злочину необхідне всебічне та об'єктивне оцінювання поведінки потерпілого.

Віктимологічна оцінка ситуацій передбачає врахування психічної ситуації для кожного учасника, але насамперед - урахування точки зору жертви, а саме:

• співвідношення психічної ситуації для жертви - з об'єктивно існуючою віктимогенною ситуацією для злочинця;

• співвідношення психічної ситуації для жертв - із психічною ситуацією для злочинця;

• співвідношення психічної ситуації для жертв - з реальною криміногенною ситуацією, реалізованою в процесі взаємодії жертви і того, хто посягає.

Такий підхід відкриває можливості для більш глибокого вивчення механізмів взаємодії і лінії поведінки жертви в конкретних типових і специфічних ситуаціях, що виникають з тих або інших видів і категорій злочинів. Звідси - ще один крок до розроблення конкретних форм практичного додатку до теоретичних і емпіричних віктимологічних досліджень для профілактики злочинів.

Без аналізу поведінки та особи потерпілого, його реакцій на дії злочинця інколи неможливо визначити, чому практично однакові злочинні посягання з боку одних і тих самих осіб далеко не завжди приводять до одних і тих самих бажаних для злочинця результатів. Здебільшого, особливо при вчиненні злочинів у гострій конфліктній ситуації, між злочинцем та потерпілим існує тісна соціально-психологічна взаємодія, і останній бере активну участь у створенні криміногенної ситуації. Таку взаємодію особливо часто виявляє, зокрема, аналіз насильницьких злочинів на сімейно-побутовому ґрунті, сексуальних злочинів та ін.

Інколи адекватна та об'єктивна оцінка особи та поведінки потерпілого дає можливість пояснити той або інший злочин. При розгляді злочинів маємо справу не з невідомим злочинцем, а з відомою жертвою. Таке знання жертви та ситуації дає чимало даних, що сприяють розумінню механізму вчинення злочину, здійсненню профілактики злочинів, упізнаванню потенційних жертв, можливих загрозливих ситуацій та факторів, які спричиняють розвиток небезпечних взаємовідносин між злочинцем та жертвою.