10

Віктимологія

Лекція 4. Віктимологічний напрям дії на злочинність

1. Напрями розвитку віктимологічного потенціалу України

2. Віктимологічна профілактика як один з напрямів дії на злочинність.

1. Напрями розвитку віктимологічного потенціалу України

За останні тридцять - сорок років у країнах Західної Європи і Північної Америки під впливом ідей провідних учених-віктимологів і громадських діячів сформувалася складна багатосуб'єктна система управління соціальними процесами віктимізації як населення загалом, так й окремих соціальних груп.

Ця система є комплексом практичних заходів із перетворення соціальних відносин відповідно до мети девіктимізації особи, зниження для соціуму негативних наслідків кримінальних ексцесів, забезпечення законності та принципу справедливості.

Ці заходи реалізуються за допомогою різноманітних форм і методів дії на соціальні чинники віктимізації, а також за допомогою проведення комплексної поствіктимізаційної профілактики з метою запобігання вторинній і рецидивній віктимізації осіб.

Водночас віктимологічна профілактика на Заході - це один з елементів механізму саморегуляції суспільства, то забезпечує підпорядкування дій різноманітних суб'єктів нормам права і моралі.

Не можна не визнати, що рівень розроблення питань віктимологічної профілактики в українському законодавстві, на жаль, істотно відстає від зарубіжного, зокрема європейського і американського.

У нашій країні відсутнє єдине законодавство про віктимологічну профілактику і реабілітацію жертв злочинів, в якому визначалися б засади державної віктимологічної політики.

Вважаємо, що розроблення й ухвалення закону про віктимологічну профілактику або хоча б включення відповідного розділу у загальний закон про запобігання злочинам (який, до речі, також поки не прийнятий у нашій державі) є необхідною правовою передумовою формування єдиної системи віктимологічної профілактики в Україні.

У цьому законі має бути визначено й закріплено основні поняття, що характеризують діяльність з віктимологічної профілактики; визначено суб'єкти профілактичної роботи з вказівкою їх компетенції, відповідальності, нормативно-правових засад взаємодії, закріплено найважливіші напрями віктимологічної політики.

Серед головних напрямів віктимологічної політики має бути визначено такі:

1. прагнення до максимально ефективного використання суспільного потенціалу, можливостей інститутів громадянського суспільства, релігійних об'єднань, соціальних фундацій, органів місцевого самоврядування для зниження рівня кримінальних загроз населенню, для пропагандистської роботи, для надання моральної, організаційної і, за можливості, матеріальної допомоги жертві злочину;

2. створення передумов для співпраці всіх зацікавлених суб'єктів віктимологічної профілактики країни з державними органами і громадськими організаціями, що здійснюють віктимологічну профілактику у різних державах світу, з мстою координації діяльності щодо захисту особи від кримінальних загроз в епоху глобалізації, вивчення досвіду зарубіжних держав і рішень ООН з прав людини, розробленні спільних програм з девіктимізації соціуму;

3. забезпечення пріоритету у захисті прав жертви правопорушення і суспільних інтересів перед захистом прав правопорушника за неухильного дотримання загальних прав людини;

4. неухильне дотримання принципу справедливості щодо злочинця і його жертви;

5. прагнення до диференціації принципів і методів роботи з найбільш віктимогенними верствами (діти, особи похилого віку, жінки, молоді чоловіки та ін.);

6. координація віктимологічної і міграційної політики держави;

7. забезпечення врахування кримінально-правового значення особи і поведінки потерпілого у процесі кваліфікації злочинів;

8. забезпечення врахування особистісних якостей потерпілого при вирішенні судом питання про кримінальне покарання;

9. створення фінансових, законодавчих й організаційних передумов для формування єдиної системи матеріальних компенсацій і реституцій жертві злочину для її соціальної реабілітації1. Вважати першочерговим завданням відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів, які повністю або частково втратили працездатність, а також особам, які перебували у них на утриманні або утриманні загиблих унаслідок злочину;

10. визнання пріоритетом при здійсненні віктимологічної профілактики правоохоронними органами роботу з прямими і непрямими жертвами терористичних актів, а також із представниками найбільш віктимогенних прошарків і верств населення.

Здійснення комплексної віктимологічної політики припускає закріплення на законодавчому рівні повноважень (бажано у рамках єдиного Закону про віктимологічну профілактику і реабілітацію жертви злочину), меж компетенції, форм і предмета взаємодії різних суб'єктів віктимологічної профілактики.

Оскільки система мети і завдань програм профілактики злочинності охоплює як віктимологічні, так і соціально-економічні, організаційні, нормативно-правові й наукові дослідження, то саме вони визначатимуть коло суб'єктів, які беруть участь у розробленні й подальшому виконанні програм. Адже тією чи іншою мірою віктимне все суспільство, усі його прошарки, тому і реалізація заходів віктимологічної профілактики повинна стати спільним завданням і держави, і суспільства, й особи.

На відміну від кримінологічної профілактики, основними суб'єктами якої (передусім спеціальної профілактики) є органи державної влади і, насамперед, правоохоронні органи, головним суб'єктом віктимологічної профілактики є громадянське суспільство і його інститути, й основними методами - методи переконання, при тому, що методи примусу мінімізуються.

Центральні органи державної влади у питаннях віктимологічної профілактики повинні зосередити свою увагу на завданнях вироблення віктимологічної політики, своєчасному забезпеченні нормативно-правової бази її проведення, питаннях захисту прав потерпілого у суді, на проблемах компенсацій жертвам злочинів.

Серед спеціально-запобіжних засобів віктимологічного характеру пріоритетним напрямом має стати антитерористична профілактика. Оскільки саме тероризм є тим злочином, який віктимізує все суспільство, протистояти йому повинна насамперед держава, яка несе відповідальність за становище у суспільстві загалом.

До суб'єктів віктимологічної профілактики слід віднести також:

• регіональні органи,

• органи місцевого самоврядування,

• виконавчої влади,

• правоохоронні органи,

• різнопрофільні галузеві і регіональні академічні,

• а також науково-дослідні і установи вищих навчальних закладів.

Ця діяльність вимагає об'єднання і координації їх зусиль, і таку роль, мабуть, повинна відігравати координаційна рада або міжвідомча робоча група з питань віктимологічної профілактики, створенні при управлінні адміністративних органів. Реалізація процесів програмного забезпечення віктимологічної профілактики злочинності мусить посісти постійне місце у загальній системі програм розвитку міста, області й регіону загалом. Предметом виключної компетенції регіональних органів влади повинні стати питання віктимологічного коректування архітектурних і ландшафтних проектів.

Центральною ланкою системи організації віктимологічної профілактики мають бути, як уже наголошувалося, інститути громадянського суспільства - громадські й релігійні організації, органи місцевого самоврядування.