Лекція 6. Прикладні аспекти віктимологічної профілактики

1. Перспективи розвитку законодавства про поводження з жертвами злочинів в Україні.

2. Віктимологічні заходи щодо профілактики поведінки внаслідок виникнення насильницького терористичного акту.

3. Особливості поведінки громадян, які володіють зброєю.

4. Заходи, спрямовані на попередження виникнення шахрайства.

5. Заходи попередження квартирної крадіжки

1. Перспективи розвитку законодавства про поводження з жертвами злочинів в Україні

Світовий досвід свідчить, що найбільш досконале законодавство в галузі забезпечення компенсації жертвам злочинів передбачає, як правило, достатньо диференційоване число прохачів (жертви, родичі, утриманці, туристи, громадяни, віктімізовані за кордоном), обмежені підстави застосування компенсаційних програм (розповсюдження компенсації на насильницькі злочини проти особи і, частково, майнові злочини) і певні джерела фінансування (витрати і штрафи, що накладаються на злочинців, держбюджет).

При зваженому аналізі і мінімізації пропонованих політиками популістських норм про захист всіх, наша держава може отримати достатньо мобільну і ефективну систему законодавчого забезпечення віктимологічної профілактики злочинності.

До такої законопроектної діяльності в Україні можуть бути віднесені:

1) розробка Державної концепції допомоги жертвам злочинів і зловживань владою разом з введенням спеціального законодавства, спрямованого на розповсюдження єдиних державних коштів соціальної, правової і матеріальної допомоги на всі жертви злочинів, і введення особливих заходів захисту для державних службовців (Закон прямої дії "Про потерпілих від злочину і зловживання владою");

2) створення державно-суспільної системи віктимологічної допомоги громадянам і легалізація схем компенсаційної підтримки потерпілих за рахунок засобів децентралізованих фондів підтримки, які формуються за рахунок накладення на злочинців додаткових судових витрат.

Викладене дозволяє запропонувати наступну схему створення віктимологічного законодавства в Україні:

1) розробка і ухвалення пілотної програмної Державної концепції допомоги жертвам злочинів. Концепція визначить основні напрями формування системи державної і недержавної допомоги жертвам злочинів, а також особливості структурного, ресурсного і матеріального фінансування системи державної підтримки жертв за допомогою засобів, отриманих за рахунок накладення на злочинців додаткових судових витрат.

Наприклад, встановлення спеціального мита до фонду допомоги потерпілим у розмірі 10 мінімальних заробітних плат при середньостатистичному числі засуджених в Україні за рік в 200000 чоловік тільки за три роки первинного накопичення засобів (а саме цей термін потрібний для забезпечення фінансування) дасть суму приблизно в 60 мільйонів доларів США, достатню для забезпечення жертв насильницьких злочинів в Україні пристойною компенсацією;

2) створення і ухвалення заснованої на положеннях Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і жертв зловживання владою і інших міжнародно-правових документів Конституційної Декларації має рацію потерпілих від злочинів, що відображає загальні принципи правового положення жертв злочинів в національній правовій системі і службовці орієнтиром при формуванні спеціального законодавства;

3) розробка і ухвалення, з урахуванням аналізу дії Декларації і пілотної Державної програми, Закону "Про потерпілих від злочинів і зловживань владою", який, разом з іншим спеціальним віктимологічним законодавством, захищав би певні категорії населення (жінок, дітей, людей похилого віку).

Таке, засноване на принципах субсидіарності і селективності компенсації і реституції, законодавство повинно визначити основи правової, соціальної і матеріальної допомоги жертвам злочинів, їх родичам і утриманцям.

Компенсація жертвам злочинів повинна визначатися судом в залежності:

- від характеру і тяжкості досконалого злочину;

- від механізму його здійснення (компенсації, як правило, повинен підлягати збиток, заподіяний умисним злочином);

- від фінансового положення жертви (визначеного відповідно до положень законодавства про соціальне забезпечення і соціальне страхування);

- від особливостей поведінки жертви (компенсації підлягає збиток лише в тому випадку, якщо поведінка жертви в конфлікті була правомірною. Особи з поведінкою, що відхиляється, конфліктні, не мають права на компенсацію);

- від статусно-рольового положення жертви і її родичів (член організованої злочинної групи, правопослушняний громадянин);

- від громадянства жертви (іноземець, місцевий житель);

- від особливостей функціонування системи кримінальної і адміністративної юстиції в країні.

У структурі цього закону, на нашу думку, повинні бути відбиті також:

- специфіка застосування правової, індивідуальної і соціальної допомоги до окремих соціальних груп (туристи, державні службовці, діти, старезні, жінки);

- особливості розрахунку, умови застосування і ліміти компенсації залежно від ступеня тяжкості досконалого злочину і значущості заподіяного жертві збитку;

- генералізовані і локальні схеми компенсації і реституції потерпілим від злочину.

Розробка подібної системи практичної допомоги жертвам злочинів повинна бути заснованою на профілактичному законодавстві партнерського, а не конфронтаційного типу.

При цьому віктимологічне законодавство повинне бути узгоджене і знайти спеціальне віддзеркалення в нормативних актах тих, що регламентують:

1. юридичні аспекти поводження з жертвами злочинів і жертвами зловживань владою (допомога адвокатів, органів системи кримінальної і адміністративної юстиції, інших державних органів);

2. соціальні аспекти поводження з жертвами злочинів і жертвами зловживань владою (соціальне і медичне забезпечення і страхування, інші форми соціального захисту і допомоги);

3. індивідуальні, психологічні аспекти поводження з жертвами злочинів і жертвами зловживань владою (пом'якшення психічних, фізичних і соціальних наслідків злочину і зловживання владою).

Зрозуміло, що створення такого комплексу віктимологічного законодавства, - справа не одного дня. Проте рекомендований ООН термін для імплементації норм Декларації Основних принципів правосуддя і для жертв злочинів і жертв зловживання владою, - не за горами. І послідовне вирішення питань організації правової бази поводження з жертвами злочинів в змозі з мінімальними витратами і максимумом ефективності сприяти зниженню рівня напруженості в українському суспільстві і обмеженню злочинності.