Консультативні органи

Серед всієї різноманітності органів та інститутів Європейського Союзу, які беруть безпосередню участь в управлінні справами Євросоюзу та приймають відповідні рішення існують ще й певні органи, які відіграють лише консультативні (дорадчі) функції.

Слід зазначити, що ці консультативні органи створені спеціально для надання допомоги іншим інститутам Європейського Союзу при здійсненні останніми своїх повноважень. Проте, слід відмітити, що видавані цими консультативними органами акти носять тільки рекомендаційний та консультативний характер і аж ніяк не є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами Європейського Союзу.

Серед таких консультативних органів потрібно виділити такі комітети як Соціально-економічний комітет та Комітет регіонів. Повноваження цих органів по дачі ними консультативних рекомендацій та висновків передбачені безпосередньо установчими договорами Європейського Союзу.

12.1. Соціально-економічний комітет.

Соціально-економічний комітет (далі – Комітет) складається з його членів, які призначаються Радою ЄС за поданням національних урядів держав-членів Європейського Союзу.

Загальна кількість членів Комітету не повинна перевищувати 350 осіб.

Для призначення членів Комітету кожна держава-член на­дає Раді ЄС список кандидатів, у якому їх кількість повинна вдвоє перевищувати кількість місць, відведених для цієї держави (ч.1 ст. 259 Договору про заснування ЄС).

Розподіл місць серед держав членів у Комітеті проведено наступним чином:

- Франція, Італія, Німеччина, Великобританія - 24 члени;

- Іспанія, Польща - 21 член;

- Румунія - 15 членів;

- Австрія, Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія, Швеція, Чехія, Угорщина, Болгарія - 12 членів;

- Данія, Фінляндія, Ірландія, Словаччина, Литва - 9 членів;

- Латвія, Словенія, Естонія - 7 членів;

- Люксембург, Кіпр - 6 членів;

- Мальта - 5 членів;

- разом 27 держав - 344 члени.

Рішення про призначення складу Комітету приймається Радою ЄС одноголосно після консультацій з Європейською Комісією.

Члени Комітету призначаються строком на чотири роки з правом повторного переобрання.

Комітет складається з представників різних категорій еконо­мічної і соціальної діяльності, зокрема представників виробників, фермерів, робітників, комерсантів, ремісників, представників різних професій та широкої громадськості (ст. 257 Договору про заснування ЄС).

За своєю структурою Комітет складається з трьох груп, які представляють різні інтереси:

• перша група – група роботодавців (включає представників організацій роботодавців);

• друга група – група найманих робітників (включає представників профспілок);

• третя група – група «різних інтересів» (включає представників організацій різної спрямованості).

Зі свого складу Комітет обирає Голову та Президію строком на два роки.

Голова очолює Комітет, скликає та веде його засідання, а також забезпечує належну діяльність Комітету.

Засідання Комітету скликаються його Головою на вимогу Ради ЄС або Європейської Комісії. Крім того, Комітет може скликатися за власною ініціативою.

З питань визначених Договором про заснування Європейського Співтовариства Рада ЄС та Європейська Комісія повинні консультуватися з Комітетом. Останній, в свою чергу, може консультуватися з Європарламентом. По зверненням Єврокомісії або Ради ЄС Комітет видає рекомендаційні висновки. Крім того, він може видавати такі висновки і за власною ініціативою.

Для впорядкування своєї діяльності Комітет затверджує власні Правила процедури (регламент).

Комітет може утворювати спеціалізовані секції з основних напрямків європейської інтеграції (транспорт, єдиний ринок, сільське господарство та ін.), а також відповідні підкомітети, які покликані здійснювати підготовку проектів висновків з тих чи інших питань.

Комітет проводить свою діяльність у формі засідань, які проводяться дев’ять-десять разів на рік в Брюсселі.

12.2. Комітет регіонів.

Комітет регіонів як і Соціально-економічний комітет є консультативним органом.

Комітет регіонів складається з членів, які призначаються Радою ЄС за поданням країн-членів. Члени Комітету регіонів призначаються строком на чотири роки з правом повторного переобрання.

Поряд з членами Комітету регіонів призначається така ж кількість їх заступників.

Кількість членів Комітету регіонів та квота їх представництва від держав-членів така ж як і в Соціально-економічному комітеті.

Щодо вимог до кандидатів на посади членів Комітету регіонів, то тут потрібно зазначити, що Комітет складається з представників ре­гіональних та місцевих органів держав-членів Євросоюзу.

Зі свого складу члени Комітету регіонів обирають Голову та служ­бовців строком на два роки.

Засідання Комітету регіонів скликаються його Головою на вимогу Ради ЄС чи Європейської Комісії. Він також може проводити засідання за власною ініціа­тивою.

Слід зазначити, що за внутрішньою структурою, організацією роботи і проведенням засідань Комітет регіонів майже повністю схожий з Соціально-економічним комітетом.

Комітет регіонів затверджує свої Правила процедури (регламент) в яких більш широко визначається його порядок організації та діяльності.

При виконанні своїх обов’язків члени Комітету регіонів є повністю незалежними та діють в інтересах усього Європейського Співтова­риства.

Всі повноваження Комітету носять виключно консультативний характер. Він може давати свої висновки, як за зверненнями інших інститутів Євросоюзу, так і за власною ініціативою. Крім того, засновницькими договорами в ряді випадків передбачено необхідність обов’язкового одержання висновку Комітету регіонів з тих чи інших питань.

Рада ЄС або Європейська Комісія може встановлювати Комітету регіонів строк для підготовки ним відповідного висновку. Строк для такої підготовки не може бути меншим ніж один місяць від дати, коли Голова Комітету отримав повідом­лення про це. Відсутність висновків після закінчення такого строку не є перешкодою для прийняття відповідного рішення.

У ви­падках, коли порушуються регіональні інтереси, Комітет регіо­нів може підготувати висновки у справі за власною ініціативою. Крім того, він може надавати висновки за власною ініціативою у випад­ках, коли вважатиме такі дії доцільними.

Література:

1. Введение вправо Европейского Союза. Учебное пособие / Под. ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, - 2005.

2. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. – К.: „К.І.С.”, 2004.

3. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2004.

4. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2005.

5. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999.

6. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. - К., 2002.

7. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004.

8. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. - М., 1992.

9. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества. - М., 1998.