4.3 Розвиток партнерств з місцевою владою та громадою

Посилення тенденцій децентралізації державного управління, подальша інтеграція з країнами Європи та дотримання європейських стандартів у важливих сферах місцевого врядування є неможливими без суттєвого посилення інституцій місцевого врядування. Це, насамперед, потрібно на рівні громад для консолідації демократичних сил та залучення громадян до процесу ухвалення рішень, які безпосередньо стосуються їх повсякденного життя. Інституції місцевого врядування, з одного боку, повинні бути достатньо ефективними щодо здійснення функцій управління, а з іншого - повинні бути спроможними забезпечити на місцевому рівні достатні ресурси для розвитку громад та адміністративних одиниць. Співпраця між суб’єктами місцевого самоврядування (IMC) пропонує можливості для значного прогресу у цьому питанні, особливо для багатьох малих адміністративних одиниць, які не мають достатніх ресурсів для надання якісних послуг власними силами. ІМС - це той додатковий потенціал, який може бути дуже корисним як для великих так і для малих громад.

Зрозуміло, що Уряди несуть основну відповідальність за створення належних правових, фінансових та адміністративних рамкових умов для створення та функціонування IMC. Разом з тим, адміністративні одиниці також є важливими суб’єктами цього процесу з належним досвідом використання усіх можливостей IMC та підтримки своїх Спілок місцевого врядування (СМВ). Але головним суб’єктом, на якого покладається завдання щодо належного використання всіх можливостей, європейського досвіду, а також належного управління ризиками та забезпечення якісної IMC, є громади.

Співпраця між суб’єктами місцевого самоврядування є притаманною децентралізованій територіальній адміністративній системі. Чим вищою є ступінь автономії муніципалітетів, тим більше вони потребують співпраці і тим більше вони можуть cпівпрацювати.

У централізованій державі, де повноваження та ресурси муніципалітетів є обмеженими, потреба у спільних діях є незначною, оскільки більшість завдань місцевого значення вирішується безпосередньо центральним урядом.

Коли ж муніципалітети отримують більший обсяг повноважень та можуть вільно і на власний розсуд організовувати надання послуг громадянам і виконувати адміністративні функції, співпраця з іншими муніципалітетами часто може бути дуже корисною. Муніципалітети можуть:

1. об’єднувати свої ресурси, якщо це допомагає їм покращити їх ефективність;

2. обмінюватися власним досвідом у наданні певних послуг;

3. прийти до висновку, що ефективне надання певних послуг є можливим на території, яка за площею перевищує територію окремого муніципалітету.

Можуть навіть існувати законодавчі вимоги щодо надання певних послуг (утилізація сміття, водопостачання, транспорт та економічний розвиток) саме у форматі IMC.

Mуніципалітети та громади є найменшими територіальними одиницями публічного управління та складають перший рівень місцевого самоврядування. Це не означає, що вони завжди є занадто малими або слабкими, але дуже часто вони не мають достатнього розміру та ресурсів для виконання усіх функцій, які від них вимагаються. Найкращим способом посилення ресурсної бази муніципалітетів є пaртнерство та співпраця.

Співпраця є дуже важливою для добробуту та розвитку будь-якого суспільства та є звичним способом роботи для публічних установ. Міністерства співпрацюють з університетами та лабораторіями, а регіони співпрацюють з іншими регіонами. Муніципалітети та місцеві відділення центральних органів влади щодня взаємодіють між собою у таких галузях, як освіта та водопостачання. Ця “вертикальна співпраця” є абсолютно необхідною, тому що різні державні органи обслуговують одну і ту саму територію та, відповідно ті самі групи населення. При цьому різні функції дублюють або доповнюють одна одну.

Теоретично, кожний муніципалітет є незалежним від своїх сусідів та має право на самостійне управління. Проте, досвід показує, що муніципалітети ніколи не є абсолютно самодостатніми, незалежно від площі своєї території та чисельності жителів. Тому актуальність IMC є очевидною. Водночас ІМС є звичною для багатьох практикою. ІМС є логічним рішенням для нейтралізації наслідків неоптимального розподілу функцій та ресурсів або недосконалих кордонів між муніципалітетами. Муніципалітети дуже сильно пов’язані з історією, а також з географічними, демографічними та культурними характеристиками своєї країни. Вони є продуктами політичної та адміністративної організації колишніх поселень у суспільствах аграрного типу, промислових районів або міст з традиційними політичними або комерційними функціями.

IMC є частиною загальної еволюції сучасних суспільств та є складним явищем. Задля вибору оптимальної форми ІМС необхідно враховувати політичні, економічні, юридичні, фінансові, демографічні, культурні, технічні та організаційні аспекти.

IMC існує, коли два або більше муніципалітетів погоджуються співпрацювати для виконання будь-якого зі своїх завдань задля отримання обопільної вигоди. IMC - це стосунки між двома або кількома місцевими органами публічного управління (тобто, органами першого рівня територіального врядування), які мають статус юридичних осіб та мають політичну, юридичну і фінансову автономію (відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування).