Тема 1 концептуальні основи формування і розвитку соціальної відповідальності бізнесу

1.1 Поняття відповідальності в системі суспільних взаємовідносин

Відповідальність в системі суспільних відносин включає усвідомлення індивідом або соціальною спільнотою свого обов'язку перед суспільством та наслідків своєї дії або бездіяльності, узгодження їх із обов'язками і завданнями, що виникають у зв'язку з потребами суспільного розвитку. Відповідальність трактуються і як покладене на кого-небудь чи взяте ким-небудь зобов'язання звітувати про свої дії і визнати себе винним за можливі їх наслідки.

У зв'язку з цим в індивіда або суспільної спільноти формуються різні типи поведінки, які називають локусом контролю. Локус - це якість, яка характеризує схильність суб'єкта приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам чи власним здібностям і зусиллям. За функціональною спрямованістю він буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній локус контролю означає, що людина сприймає своє життя як процес контрольований зовнішніми силами, випадком, а внутрішній локус контролю передбачає контроль із середини за допомогою власних зусиль і дій. У суспільних взаємовідносинах прояви локусу контролю часто відображаються у результатах діяльності окремих індивідів. Наприклад, наскільки компетентним почуває себе працівник, залежить від того, як він ставиться до своїх невдач, тобто той, хто вважає себе жертвою обставин, як правило, перекладає відповідальність за свою невдачу на інших людей чи зовнішні сили.

Відповідальність має декілька проявів, зокрема психологічний аспект, який базується на можливості вибору, тобто свідомої переваги певної лінії поведінки. При цьому вибір може здійснюватися як в умовах співпраці, взаєморозуміння, так і в умовах конфронтації, конфлікту, де стикаються у протиборстві інтереси особистості або суспільних об'єднань.

Юридичний аспект відповідальності проявляється у небажаних, невигідних для індивіда та суспільної спільноти наслідках і застосуванні до них певних санкцій та заходів суспільного осуду, примусового обмеження або позбавлення суспільних благ. Взаємозв'язок різних видів відповідальності відображає піраміда А. Керолла¹ в основі якої лежить економічна відповідальність, оскільки історично підприємства створювалися як виробники товарів та послуг, що дозволяло забезпечувати потреби членів суспільства, та, відповідно, отримувати прибуток. Правова відповідальність, як наступна сходинка піраміди, передбачає необхідність дотримання існуючих законів і підпорядкування власної економічної діяльності існуючим законодавчим нормам. Етична відповідальність вимагає від підприємства діяти відповідно до суспільних очікувань, які не фіксуються правовими нормами (подекуди перевищують їх), але базуються на існуючих нормах моралі зацікавлених сторін. Дискреційна (філантропічна) відповідальність передбачає, що підприємство буде добровільно відповідати на очікування суспільства та спрямовувати свою діяльність на підтримку та розвиток соціальних програм. Аналізувати досягнення організацій по кожному виду відповідальності А. Керолл пропонує у розрізі зацікавлених сторін, зазначаючи, що подібний підхід дозволяє підприємству визначитися з тими чи іншими видами соціальної відповідальності, виходячи з особливостей кожної групи.

Відповідальність поведінки суспільної одиниці утворюють такі групи мотивів:

• прагматичні мотиви (намагання розглядати свою поведінку крізь призму користі і задоволення власних потреб);

• соціальні мотиви (намагання справами принести користь державі);

• мотиви самопізнання, саморозвитку (зумовлені потребою пізнати себе, оцінити свої сили і вміння у конкретній справі);

• мотиви морального самоствердження (зумовлені прагненням утвердити себе в статусі моральної особистості);

• правові мотиви (погляд на свою діяльність з позиції закону);

• мотиви егоїстичного самоствердження (викликані намаганням привернути до себе увагу).

У цій структурі переважають соціальні й прагматичні мотиви, які зумовлюють відповідальну поведінку при умові одночасного задоволення власних і суспільних потреб. Отже, усвідомлення відповідальності - це розуміння значення дій і їх наслідків з погляду норм, правил, законів. При цьому існує зовнішня (суспільство, група, конкретна людина) та внутрішня (власне сумління, совість) інстанції відповідальності.

В економічній сфері відповідальність керівників і підлеглих в організації виявляється у:

• відповідальності особистості за власні дії і вчинки, за становлення і саморозвиток, професійне і духовне зростання;

• відповідальності керівника за дії та вчинки персоналу;

• відповідальності керівника за дії та вчинки організації загалом;

• відповідальності працівників за стан справ в організації.