4.3. Депозитарні та клірингові установи

До інфраструктурних учасників ринку цінних паперів РЦП належать депозитарні установи та організатори торгівлі (біржі та позабіржові торговельні системи). Основне призначення цих суб’єктів ринку – забезпечення ефективного та прозорого механізму здійснення переливу грошових коштів між основними учасниками.

У липні 2012 р. ухвалено Закон України «Про депозитарну систему України» № 5178-VI (вступає в дію 11.10.2013 р.), яким передбачається:

– переведення всіх емісійних цінних паперів виключно в електронну форму до вступу в дію профільного закону про депозитарну систему;

– скасування інституту реєстраторів власників іменних цінних паперів;

– створення замість зберігачів цінних паперів депозитарних установ;

– функціонування єдиного Центрального депозитарію цінних паперів;

– створення єдиного Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках;

– створення інституту клірингових установ.

У відповідності до Закону України «Про депозитарну систему України» професійними учасниками вітчизняної депозитарної системи є:

1) Центральний депозитарій;

2) Депозитарні установи.

Крім того, участь у функціонування депозитарної системи приймають Національний банк (як депозитарій щодо державних цінних паперів та облігацій місцевих позик), фондові біржі, депоненти (власники рахунків у цінних паперів), клірингові установи, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках (Розрахунковий центр), емітенти, торговці цінними паперами, компанії з управління активами.

Центральний депозитарій цінних паперів (ЦД) веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів (крім державних цінних паперів та боргових цінних паперів місцевих органів влади).

Законодавчі вимоги до функціонування ЦД наступні:

– створюється у вигляді публічного акціонерного товариства;

– мінімальний статутний капітал має становити не менше 100 млн. грн.;

– частка одного акціонера разом з пов’язаними особами повинна становити не більш як 5%;

– частка центрального депозитарію інших країн, міжнародної депозитарно-клірингової установи або міжнародної фінансової організації, членом якої є Україна, повинна становити не більш як 25%;

– частка держави разом з НБУ повинна становити не менш як 25% плюс 1 акція (на день реєстрації ЦД частка держави разом з НБУ повинна становити не менш як 50%). 

До виключної компетенції ЦД належать:

1) зарахування цінних паперів у систему депозитарного обліку, їх облік та зберігання, а також списання цінних паперів у зв’язку з їх погашенням та/або анулюванням;

2) ведення обліку зобов’язань емітента за цінними паперами власних випусків стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката, а також зберігання глобальних сертифікатів;

3) здійснення кодифікації)цінних паперів відповідно до міжнародних норм;

4) складення реєстрів власників іменних цінних паперів;

5) отримання доходів та інших виплат за операціями емітентів на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі, для їх подальшого переказу отримувачам;

6) відкриття та ведення рахунків у цінних паперах емітентів, Національного банку України, депозитарних установ, депозитаріїв-кореспондентів, клірингових установ та Розрахункового центру та інші.

Депозитарною установою є юридична особа, що утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і яка має відповідну ліцензію. Її мінімальний статутний капітал має становити не менше 7 млн. грн. Депозитарна установа здійснює такі види діяльності:

– зарахування-списання та переказ цінних паперів на рахунках депонентів;

– зарахування-списання цінних паперів на депозиті нотаріуса (при передачі прав щодо цінних паперів кредиторові власника цінних паперів);

– надання емітенту реєстру власників іменних цінних паперів, сформованого Центральним депозитарієм;

– зберігання активів інститутів спільного інвестування та активів пенсійних фондів.

Розрахунковий центр забезпечує виключне здійснення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, укладеними на фондових біржах та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати».

Законодавчі вимоги до функціонування Розрахункового центру наступні:

– створюється у вигляді публічного акціонерного товариства;

– мінімальний статутний капітал має становити не менше 100 млн. грн.;

– частка Національного банку України в статутному капіталі повинна становити не менш як 25% плюс 1 акція (на день реєстрації Розрахункового центру частка НБУ повинна становити не менш як 75%). 

Розрахунковий центр відкриває та веде грошові рахунки учасників фондового ринку, відкриває рахунок у НБУ та є членом системи електронних платежів НБУ (інші юридичні особи, які працюють на фондовому ринку (крім банків), не можуть бути учасниками системи електронних платежів НБУ).

Розрахунковий центр забезпечує виконання біржових операцій за принципом «поставка проти платежу» (Delivery versus payment – DVP), який є механізмом розрахунків, під час якого переказ цінних паперів відбувається відразу після відповідного переказу грошових коштів.

У відповідності до нормативних вимог НКЦПФР (Положення про функціонування фондових бірж) на фондових біржах виконання контрактів здійснюється виключно за принципом DVP, крім виконання контрактів, укладених:

– під час розміщення цінних паперів;

– при проведенні торгів з продажу акцій, що належать державі;

– щодо купівлі-продажу державних облігацій, інших фінансових інструментів.

Депозитарний облік здійснюється на рахунках у цінних паперах у кількісному виразі. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами – виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Крім депозитарних операцій до інфраструктурного забезпечення функціонування ринку цінних паперів належить клірингова діяльність (від англ. clearing – очищення), яка передбачає:

– визначення зобов’язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів;

– підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків;

– створення системи гарантій з виконання зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів.

Складовою частиною клірингу є неттінг (netting) – це повне або часткове припинення зобов’язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів шляхом заліку зобов’язань або іншим способом.

В Україні клірингову діяльність можуть здійснювати:

– клірингові установи;

– Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках;

– Центральний депозитарій цінних паперів;

– Національний банк України.

Клірингова установа утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства на підставі відповідної ліцензії. Клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, укладеними на певній фондовій біржі, може провадити лише одна особа, яка має ліцензію на провадження клірингової діяльності.

Механізмами зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов’язань, що передбачені договорами, укладеними на фондовій біржі, є:

– обов’язкове стовідсоткове попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів;

– часткове (або таке, що відсутнє) попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів з обов’язковим створенням системи управління ризиками та гарантій, якою може бути передбачено створення гарантійного фонду за рахунок внесків учасників клірингу та інших учасників депозитарної системи.

При здійсненні клірингу може використовуватися центральний контрагент – це клірингова установа, яка набуває взаємні права та обов’язки сторін правочинів щодо цінних паперів, зобов’язання за якими допущені до клірингу, та стає покупцем для кожного продавця і продавцем для кожного покупця.