4.1. Емітенти та інвестори

У ролі емітентів виступають держава, органи місцевої влади, компанії різних форм власності та фінансово-кредитні установи, в тому числі банківські інститути. Основне завдання цих учасників ринку – це мобілізація інвестиційних ресурсів за допомогою випуску цінних паперів (механізм емісії розкрито в розділі 10).

Придбання емітованих цінних паперів здійснюють інвестори, які виступають постачальниками грошових ресурсів на фондовому ринку. Саме інвестори створюють попит на цінні та вимагають гарантій збереження й приросту вкладеного капіталу, отримання поточних доходів від емітентів фінансових інструментів, а також реалізації прав, передбачених цінними паперами (детальну характеристику інвесторів здійснено в розділі 2).

4.2. Торговці цінними паперами

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами можуть здійснювати господарські товариства (для яких цей вид діяльності є виключним) та банки.

Діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

- брокерську діяльність;

- дилерську діяльність;

- андеррайтинг;

- діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тис. грн., брокерську діяльність – не менш як 1 млн. грн., андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами – не менш як 7 млн. грн.

Правочини щодо купівлі-продажу цінних паперів в Україні повинні вчинятися виключно за участю або посередництва торговців цінними паперами, крім випадків:

- розміщення емітентом власних цінних паперів, викупу та продажу емітентом власних цінних паперів;

- здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів;

- внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб;

- дарування, спадкування та правонаступництва цінних паперів;

- вчинення правочинів, пов’язаних з виконанням судових рішень;

- вчинення правочинів у процесі приватизації.

Торговець цінними паперами зобов’язаний подавати НКЦПФР інформацію про укладені правочини щодо цінних паперів на позабіржовому ринку.

Функціонування професійних учасників як торговців цінними паперами передбачає надання послуг клієнтам щодо здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку. У відповідності до вітчизняного законодавства купівлю-продаж цінних паперів на фондових біржах можна здійснювати виключно через торговців цінними паперами.

Брокерська діяльність – це укладання договорів комісії та доручення щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність – укладення торговцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу. Як правило, цей вид діяльності торговця цінними паперами здійснюється для підтримання ліквідності цінних паперів шляхом виставлення двосторонніх котирувань купівлі та продажу (реалізується на основі виконанням функцій маркет-мейкера (market maker) на фондовій біржі).

Андеррайтингову діяльність можна визначити двояко: у вузькому розумінні – це гарантування розміщення цінних паперів емітента, а в широкому – комплекс дій пов`язаних з організацією випуску та розміщенням цінних паперів (не обов`язково з гарантуванням продажу).

У процесі розміщення цінних паперів, як правило, беруть участь кілька банків, що утворюють консорціум (синдикат) андеррайтерів (головний менеджер, со-менеджери, група продажу). Емітент, як правило, взаємодіє з одним банком, що є генеральним менеджером емісії. Саме в процесі переговорів емітента з генеральним менеджером звичайно визначаються параметри майбутніх емісій цінних паперів – вид цінного паперу, термін обігу, процентна ставка і т.д.

Управління цінними паперами – це діяльність, яка провадиться торговцем (управителем) від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому клієнтом (установником управління) цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти в інтересах установника.

Договір про управління укладається торговцем цінними паперами з фізичними та юридичними особами. Сума договору про управління з одним клієнтом-фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Об’єктами управління можуть бути виключно:

- емісійні цінні папери;

- депозитні сертифікати;

- грошові кошти.

Передання цінних паперів в управління не передбачає переходу права власності на них до управителя.

Договір про управління має містити інвестиційну декларацію управителя, яка визначає напрями та способи інвестування об’єктів управління. В інвестиційній декларації мають бути розкриті:

– мета управління;

– перелік об’єктів інвестування;

– прийнятна структура об’єктів управління, підтримувати яку управитель має протягом строку дії договору про управління.