Пакети прикладних програм правових довідкових та сервісних систем.

Пакети прикладних програм правових довідкових систем є ефективним інструментом роботи з великими обсягами законодавчої інформації, яка поступає неперервним потоком. Практично в усіх економічно розвинутих країнах є довідкові правові системи. В США це Wru, Lexis та інші; у Великобританії – Infolex, Prestel, Polis та інші; в Італії – Italguire, Enlex; в Бельгії – Creodor; в Німеччині – Jurist, Lexinform та інші; а Австрії – RDB; в Канаді – Datum; у Франції – Iretiv та інші.

Програмне забезпечення виробничо-економічної діяльності в промислово розвинутих країнах.

Західний ринок систем автоматизації виробничо-економічної діяльності нараховує сотні комплексних пакетів прикладних програм. Їх можна умовно поділити на чотири групи.

1. Комплексні пакети прикладних програм загального призначення для автоматизації усієї діяльності великого або середнього підприємства (корпорації). Сюди ж відносяться багатофункціональні продукти вищого цінового класу: R/3 (SAP), Oracle Mac-Pac Open (A.Andersen) та інші. Як правило, такі продукти підтримують виробництво різних типів. До цього класу відноситься система “Галактика“.

2. До другої групи відносяться програмні засоби для управління виробництвом певного типу. До них можна віднести: Genesic Manufacturing Suite (Edwards) –складання на замовлення, Trition (Baan) – різні форми дискретного виробництва, PRISM (Macam) – виробництво з неперервним циклом та інші.

3. Спеціалізовані програмні продукти: MMPS (12 Technologies), MES (Fast System), які дозволяють зробити виробництво гнучкішим, прискорити його адаптацію до вимог ринку, здійснювати динамічне планування потреб в матеріалах, виробничих потужностях і складання гнучкого виробничого графіка, контролю роботи цехів.

4. Пакети прикладних програм для управління всім ланцюжком процесів, які забезпечують випуск продукції, починаючи з проектування деталей виробу і закінчуючи моментом отримання готового виробу споживачем: ERP-системи (Manugistics Numetrix) та інші.

Вартість більшості комплексних проблемно-орієнтованих пакетів прикладних програм висока (інколи більше 1 млн. доларів), проте більшість західних фірм для автоматизації своєї діяльності все таки йдуть по шляху використання комплексних проблемно-орієнтованих пакетів прикладних програм.

Перспективи розробок пакетів прикладних програм.

Основні тенденції розвитку прикладного програмного забезпечення тісно пов’язані з створенням і переходом на інформаційні системи четвертого покоління з ієрархічною структурою, в яких центр ваги перенесений з локальних мереж кінцевих користувачів на мережу локальних серверів. В основу інформаційних систем четвертого покоління закладається вимога скорочення експлуатаційних ресурсів при збільшенні масштабованості системи і розширенні кола її функціональних можливостей.

Остання обставина особливо важлива, оскільки існує стійка тенденція до практично стовідсоткової інтеграції інформаційних технологій різних функціональних підсистем в єдину бізнес модель підприємства, що передбачає існування достатньо великої кількості вимог (часом суперечливих) до інформаційних систем з боку кінцевих користувачів, неоднорідних за своєю кваліфікацією і професійними завданнями.

Пакети прикладних програм, які розробляються в даний час, базуються на концепції організації інформаційних систем четвертого покоління (яка сформувалася на початку 90-х років на базі синтезу централізованої і розподіленої обробки інформації) і повинні задовольняти наступним основним принципам:

• повне використання потенціалу настільних систем і середовища розподіленої обробки;

• інтеграція різних архітектурних рішень без будь-яких обмежень, тобто побудова абсолютно відкритої системи;

• забезпечення максимальної економічності системи;

• досягнення якісно нового рівня продуктивності, гнучкості і динамічності організації системи;

• паралельна оптимізація структури інформаційної системи, “бізнес - пакетів“ (пакети прикладних програм функціональних підсистем), які підтримуються з допомогою ресурсів інформаційних систем.

Структурним скелетом інформаційної системи четвертого покоління є мережа масштабу підприємства, яка об’єднує локальні мережі станцій-клієнтів в єдине середовище з допомогою базових апаратних і програмних засобів. Тому спостерігається стійка тенденція підвищення інтелектуальності пакетів прикладних програм управління бізнесом, які реалізуються в архітектурі клієнт-сервер.

Задачі автоматизації бізнес - процесів (функціональних підсистем), зв’язаних з конкретними напрямами діяльності підприємства (наприклад, автоматизація розподілу продукції, контроль за інвентаризацією і продажем товарів, виконання електронних трансферних операцій або управління мережею роздрібної торгівлі), передбачають перенесення більшої частини навантаження на локальні сервери відповідних підрозділів компанії.

Аналіз ефективності централізованої і децентралізованої організації системи для програмних засобів різних типів, які складають типовий набір навантаження інформаційної системи, показує, що:

• програмне забезпечення загального призначення (текстові редактори, електронні таблиці і т.д.) є практично нечутливим до способу організації системи – децентралізована мережна модель не набагато дешевша централізованої;

• ефективність засобів підтримки прийняття рішень в централізованому і децентралізованому варіантах приблизно однакова з невеликою перевагою централізованого варіанту;

• для оперативної обробки транзакцій, адміністрування і організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому найкращим рішенням є централізована мережа, в якій і дані і програмне забезпечення зосереджені на сервері, а роль робочих станцій обмежена підтримкою інтерфейсу користувача, що дозволяє приблизно вдвічі підвищити ефективність системи у порівнянні з децентралізованою моделлю.

З глави потрібно запам’ятати:

• Програмне забезпечення можна поділити на системне і прикладне. Основою для функціонування різноманітних прикладних програмних засобів служать системні засоби.

• В склад системних програмних засобів входять: тестові та діагностичні програми, антивірусні програми, операційні системи, командно-файлові процесори (оболонки).

• Операційні системи є основними системними програмними комплексами, які виконують наступні функції: тестування працездатності обчислювальної системи і її налагодження при початковому включенні; забезпечення синхронної і ефективної взаємодії всіх апаратних і програмних компонентів обчислювальної системи в процесі її функціонування; забезпечення ефективної взаємодії користувача з обчислювальною системою.

• Прикладне програмне забезпечення призначене для користувачів, що звичайно не створюють своїх програм, а лише використовують програмні засоби з метою вирішення певного кола задач. Утворилося декілька основних класів прикладного програмного забезпечення, що використовується на персональних комп’ютерах: прикладні пакети та програми загального призначення і проблемно-орієнтовані пакети і програми.

• До стандартного прикладного програмного забезпечення загального застосування в управлінській діяльності належать системи підготовки текстових документів, обробки фінансово-економічної інформації, підготовки презентацій, управління проектами, підтримки комунікацій, інтелектуального проектування і удосконалення систем управління, системи керування базами даних, особисті інформаційні системи, експертні системи і системи підтримки прийняття рішення.

Питання для самоконтролю:

• Опишіть структуру програмного забезпечення.

• Дайте визначення та опишіть завдання операційної системи.

• По яких ознаках можна класифікувати операційні системи?

• Порівняйте можливості та принципи розробки операційних систем Windows та Linux.

• Опишіть завдання прикладних програмних засобів.

• Перерахуйте основні групи стандартного програмного забезпечення та коротко їх охарактеризуйте.

Які ви бачите перспективи розвитку спеціалізованого програмного забезпечення. Зупиніться на одному з найбільш вам потрібному.

Понятие операционной системы (ОС).

Основные задачи.

Операционная система — это программа, которая загружается при включении компьютера. Она производит диалог с пользователем, осуществляет управление компьютером, его ресурсами (оперативной памятью, местом .на дисках и т.д.), запускает другие (прикладные) программы на выполнение. Операционная система обеспечивает поль­зователю и прикладным программам удобный способ общения (интер­фейс) с устройствами компьютера.

Основная причина необходимости операционной системы состоит в том, что элементарные операции для работы с устройствами компь­ютера и управления ресурсами компьютера — это операции очень низкого уровня, поэтому действия, которые необходимы пользовате­лю и прикладным программам, состоят из нескольких сотен или ты­сяч таких элементарных операций.

Например, накопитель на магнитных дисках “понимает” только такие элементарные операции, как включить/выключить двигатель дисковода, установить читающие головки на определенный цилиндр, выбрать определенную читающую головку, прочесть информацию с дорожки диска в компьютер и т.д. И даже для выполнения такого не­сложного действия, как копирование файла с одной дискеты на дру­гую (файл — это поименованный набор информации на диске или другом машинном носителе), необходимо выполнить тысячи операций по запуску команд дисководов, проверке их выполнения, поиску и обработке информации в таблицах размещения файлов на дисках и т.д. Задача еще усложняется следующим:

• имеется около десятка форматов дискет, и операционная систе­ма должна уметь работать со всеми этими форматами. Для пользователя работа с дискетами различного формата должна осуществляться абсолютно одинаково;

• файл на дискетах занимает определенные участки, причем пользователь не должен ничего знать о том, какие именно. Все функции по обслуживанию таблиц размещения файлов, поиску информации в них, выделению места для файлов на дискетах выполняются операционной системой, и пользователь может ничего не знать о них;

• во время работы программы копирования может возникать не­сколько десятков различных особых ситуаций, например сбой при чтении или записи информации, неготовность дисководов к чтению или записи, отсутствие места на дискете для копируе­мого файла и т.д. Для всех этих ситуаций необходимо предус­мотреть соответствующие сообщения и корректирующие дейст­вия.

Операционная система скрывает от пользователя эти сложные и ненужные подробности и предоставляет ему удобный интерфейс для работы. Она выполняет также различные вспомогательные действия, например копирование или печать файлов. Операционная система осуществляет загрузку в оперативную память всех программ, переда­ет им управление в начале их работы, выполняет различные действия по запросу выполняемых программ и освобождает занимаемую про­граммами оперативную память при их завершении.

Существует несколько видов операционных систем: DOS, Windows, UNIX разных версий и др. Наиболее распространенной является операционная система Windows. Существует несколько версий Windows: Windows-3.1, Windows-95, Windows-98, Windows-2000, Windows NT. Все они близки между собой по содержанию, поэтому в дальнейшем рассмотрим операционные системы DOS и Windows-9х

Операционная система DOS состоит из следующих частей:

Базовая система ввода-вывода (ВIOS), находящаяся в постоянной памяти (постоянном запоминающем устройстве, ПЗУ) компьютера. Эта часть операционной системы является «встроенной» в компьютер. Ее назначение состоит в выполнении наиболее простых и универсальных услуг операционной системы, связанных с осуществлением ввода-вывода. Базовая система ввода-вывода содержит также тест функционирования компьютера, проверяющий работу памяти и устройств компьютера при включении его электропитания. Кроме того, базовая система ввода-вывода содержит программу вызова загрузчика операционной системы.

Загрузчик операционной системы - это очень короткая программа, находящаяся в первом секторе каждой дискеты с операционной системой DOS. Функция этой программы заключается в считывании в память еще двух модулей операционной системы, которые и завершают процесс загрузки DOS.

Командный процессор DOS обрабатывает команды, вводимые пользователем. Командный процессор находится в дисковом файле! COMMAND.COM на диске, с которого загружается операционная система. Некоторые команды пользователя, например Туре, Dir или Сор) командный процессор выполняет сам. Такие команды называются внутренними. Для выполнения остальных (внешних) команд пользователя командный процессор ищет на дисках программу с соответствующим именем и если находит ее, то загружает в память и передает ей управление. По окончании работы программы командный процессор удаляет программу из памяти и выводит сообщение о готовности к выполнению команд (приглашение DOS).

Внешние команды DOS - это программы, поставляемые вместе с операционной системой в виде отдельных файлов. Эти программы выполняют действия обслуживающего характера, например форматирование дискет, проверку дисков и т.д. Драйверы устройств - это специальные программы, которые дополняют систему ввода-вывода DOS и обеспечивают обслуживание новых или нестандартное использование имеющихся

Операційна система MS DOS

Терміни :

Резидентна програма - програма, яка після завантаження в ОЗУ і передачі їй управління ініціалізувався таким чином, що

постійно знаходиться в ОЗУ і виконується паралельно іншим програмам.

Регістри CPU - спец. внутрішні пристрої CPU, які призначені для зберігання інформації.

*.bat-файл(Batch-файл) - спец. текстовий файл, що містить команду або групу команд MS DOS (або викликів програм), які виконуються послідовно або в складнішому порядку.

Операційна система DOS складається з наступних частин:

1. Базова система введення-виведення (ВIOS), що знаходиться в постійній пам'яті (постійному пристрої, що запам'ятовує, ПЗП) комп'ютера. Ця частина операційної системи є «вбудованою» в комп'ютер. Її призначення полягає у виконанні найбільш простих і універсальних послуг операційної системи, пов'язаних із здійсненням введення-виведення. Базова система введення-виведення містить також тест функціонування комп'ютера, що перевіряє роботу пам'яті і пристроїв комп'ютера при включенні його електроживлення. Крім того, базова система введення-виведення містить програму виклику завантажувача операційної системи.

2. Завантажувач операційної системи - це дуже коротка програма, що знаходиться в першому секторі кожної дискети з операційною системою DOS. Функція цієї програми полягає в прочитуванні в пам'ять ще двох модулів операційної системи, які і завершують процес завантаження DOS.

- блок початкового завантаження (розміщується в 1-му секторі 0-дорожки 0-сторони системної дискети)

- модуль взаємодії з BIOS (IO.sys для версії 5.0 і вище)

- модуль обробки переривань(MSDOS.sys для версії 5.0 і вище)

Блок початкового завантаження + IO.sys + MSDOS.sys - ядро MS DOS.

Блок початкового завантаження :

Розміщується :

у 1-му секторі 0-дорожки 0-сторони системної дискети

у 1-му секторі HDD-диска, в розділі, відведеному під DOS.

Проглядає КОРЕНЕВИЙ каталог системного диска. Перевіряє, чи є перші два файли в каталозі - файлами IO.sys і MSDOS.sys.Если ТАК - завантажує їх в ОЗУ і передає управління MS DOS. Якщо НЕМАЄ - повідомлення на екрані і очікування натиснення якої-небудь клавіші Користувачем :

Non-system disk or disk error

Replace and press any key when ready

Не системний диск або помилка диска

Замініть і натисніть яку-небудь клавішу, коли буде готове

Саме тому, при "виготовленні" Системної Дискети - необхідно переносити файли IO.sys і MSDOS.sys на Системну Дискету за допомогою спец.программи SYS.com.

IO.sys :

Це резидентний модуль(завжди знаходиться в ОЗУ після завантаження, поки включений PC).

Взаємодіє з BIOS. Розширює можливості BIOS або змінює її властивості(де необхідно) за допомогою додаткових драйверів.

MSDOS.sys :

Це резидентний модуль.

Забезпечує інтерфейс високого рівня для прикладних програм, містить програмні засоби для управління файлами, пристроями введення-висновку, обробка виняткових ситуацій(помилок) і ін.

Прикладна Програма викликає функції цього модуля через механізм переривань(програмні переривання, див. тема 5.1), передаючи (приймаючи) інформацію до(від) MS DOS через регістри CPU або(и) області пам'яті ОЗУ. MSDOS.sys транслює(переводить) запит прикладної програми в один або декілька викликів (IO.sys+BIOS).

3. Командний процесор DOS обробляє команди, що вводяться користувачем. Командний процесор знаходиться в дисковому файлі COMMAND.COM на диску, з якого завантажується операційна система. Деякі команди користувача, наприклад Туре, Dir командний процесор виконує сам. Такі команди називаються внутрішніми. Для виконання решти (зовнішніх) команд користувача командний процесор шукає на дисках програму з відповідним ім'ям і якщо знаходить її, то завантажує в пам'ять і передає їй управління. Після закінчення роботи програми командний процесор видаляє програму з пам'яті і виводить повідомлення про готовність до виконання команд (запрошення DOS).

Командний процесор(COMMAND.com):

Окремий Модуль MS DOS.Этот модуль може бути замінений на іншій, зручніший.

Призначений :

- прийом команд з клавіатури або з *.bat - файлів і їх виконання

- виконання команд файлу Autoexec.bat при завантаженні MS DOS

- завантаження в ОЗУ і запуск на виконання прикладних програм в середовищі MS DOS

Командний процесор складається з 3-х частин :

- резидентна(розміщується в ОЗУ відразу після MSDOS.sys, включає процедури обслуговування деяких переривань, процедури обробки стандартних помилок MS DOS, процедуру завантаження транзитної частини командного процесора)

- що ініціалізувала(у ОЗУ слідує відразу за резидентною частиною; під час завантаження OS їй передається управління;она “виконує” файл Autoexec.bat і деякі інші дії; ця частина командного процесора стирається з ОЗУ першою ж завантаженою програмою)

- транзитна(завантажується в старші адреси ОЗУ; обробляє всі внутрішні команди, команди з клавіатури і з *.bat-файлов; видає системну підказку MS DOS; завантажує в ОЗУ програми і передає їм управління)

4. Зовнішні команди DOS - це програми, що поставляються разом з операційною системою у вигляді окремих файлів. Ці програми виконують дії обслуговуючого характеру, наприклад форматування дискет, перевірку дисків і т.д. Драйвери пристроїв - це спеціальні програми, які доповнюють систему введення-виведення DOS і забезпечують обслуговування нових або нестандартне використання тих, що є.

Зовнішні команди(програми):

Додаткові програми, що входять в MS DOS, що виконують певні функції.

5. Драйвери пристроїв, файл Config.sys, файл Autoexec.bat,

Драйвери пристроїв :

Спеціальні резидентні програми, які управляють зовнішніми пристроями. Драйвери завантажуються в ОЗУ в тому порядку, як вони

вказані у файлі CONFIG.sys.

CONFIG.sys :

Спец. текстовий файл, де міститься інформація про підвантажувані додаткові драйвери і деяка інша інформація, що стосується безпосередньо MS DOS і виконуваних в її середовищі прикладних програм.

MS DOS виконує цей файл автоматично, відразу після завантаження COMMAND.com.

AUTOEXEC.bat :

Спец. текстовий файл, де міститься додаткова настроювальна інформація.

MS DOS виконує цей файл автоматично, відразу після виконання CONFIG.sys.

ІСТОРІЯ MS DOS

У жовтні 1980 р. менеджери фірми IBM зайнялися пошуками OS для свого 16-розрядного PC, що знаходиться у стадії розробки. У той період на ПЕВМ найширше застосовувалася OS Cp/m (Control Program for Microcomputers) фірми Digital Research. Не досягнувши пріємлімих угод з Digital Research фірма IBM звернулася до фірми Microsoft(Білл Гейтс). В той момент у Microsoft не було відповідною OS, але їй була відома невелика фірма (Seattle Computer Products), яка мала таку OS. За 50000$ Білл Гейтс придбав права на цю OS. Надалі ця OS послужила основою для MS DOS. У листопаді 1980 року Microsoft і IBM підписали договір на розробку OS для IBM PC. У лютому 1981 р. з'явилася перша версія Pc/ms-dos, яка працювала на IBM PC. У серпні 1981 р. - PC DOS 1.0 (ця версія була затверджена для застосування на IBM PC).

ПОЧАТКОВЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ MS DOS

1. При включенні PC спочатку виконуються програми BIOS.

2. Після тестування та ін. дій процедура POST (з модуля BIOS) здійснює пошук і завантаження блоку початкового завантаження :

- спочатку проводиться пошук на пристрої A: (якщо не знайдено - пошук на пристрої C:, якщо не знайдено, то викликається вбудований в ПЗУ BASIC або проводяться інші дії, ”вказані” в ПЗП)

3. Блок початкового завантаження проводить пошук в кореневому каталозі системної дискети (диска) файлів IO.sys і MSDOS.sys (ці файли повинні бути першими і саме в такому порядку)

4. Блок початкового завантаження проводить завантаження файлу IO.sys і передає йому управління

5. IO.sys :

- завантажує і настроює MSDOS.sys,

- визначає стан підключених пристроїв

- ініціалізує підключені пристрої

- завантажує необхідні драйвери пристроїв

- передає управління MSDOS.sys.

6. MSDOS.sys :

- ініціалізує (настроює) свої внутрішні робочі таблиці

- завантажує драйвери, вказані у файлі config.sys,

- завантажує командний процесор(файл COMMAND.com)

7. Командний процесор “виконує” команди, вказані у файлі autoexec.bat

8. Командний процесор видає на екран Монітора системну підказку MS DOS і чекає команд Користувача.

Операційна система MS DOS є однією з найбільше розповсюджених. Вона має розвинену командну мову і дає можливості для організації багаторівневих каталогів, підключення драйверів та інші можливості. Завантаження MS DOS відбувається з системного диска С:. Після завантаження система показує запрошення до роботи у формі C:\>. Рядок, в якому вводиться команда, називається командним рядком. Після введення команди в командний рядок треба натиснути клавішу Enter – Ос буде повідомлена про завершення введення команди і виконає її.

Всі команди MS DOS поділяються на дві групи: внутрішні команди і зовнішні команди. Кожна з них має своє ім’я. Внутрішні команди завжди доступні користувачу: ОС може їх виконати, якщо користувач правильно набрав текст в командному рядку. Для виконання зовнішньої команди ОС необхідно, щоб файл з відповідною програмою знаходився на диску и був зчитаний в оперативну пам’ять ПК. Зовнішні команди мають імена, що співпадають з файлами, що містять відповідні програми. Ці файли повинні бути виконуваними (розширення exe. та com). Деякі зовнішні команди залишають в пам’яті комп’ютера свої програми – так вони додають себе до ОС і працюють як внутрішні. Такі програми називають резидентними.

Основні команди MS DOS

Загальносистемні команди

Date – перегляд (введення) дати;

Time – перегляд (введення) часу;

Cls – очищення екрану.

Команди обслуговування каталогів

Dir – перегляд каталогу, приклад: C:\>dir E:\ - перегляд каталогу диска Е:;

Md – створення каталогу, приклад: C:\>md clas – на диску С: створюється каталог clas;

Cd – зміна каталогу, приклад: C:\>cd E:\ - перехід на диск Е: з диска С:;

Rd – знищення каталогу, приклад: C:\>rd E:\DOC – знищення каталогу DOC на диску Е:.

Команди для роботи з файлами

Copy con – створення файлу, приклад: C:\>copy con nov.txt – створення текстового файлу nov.txt; після введення тексту натиснути CTRL+Z, Enter.

Copy – копіювання файлу, приклад: C:\>copy A:keyb.com D: - файл keyb.com копіюється з диску А: на диск D: без зміни імені;

Ren – перейменування файлу, приклад: C:\>ren 11.txt 222.txt – файл 11.txt перейменовується в файл 222.txt;

Del – знищення файлу, приклад: C:\>del 11.txt – знищується файл 11.txt;

Type – перегляд файлу, приклад: C:\>type 222.txt – переглядається текстовий файл 222.txt.

NORTON COMMANDER

Общие положения

Особенности работы в среде оболочки NORTON COMMANDER.

Оболочка Norton Commander, несомненно, является самой распространенной из используемых в настоящее время надстроек над DOS, преобразующих её командный пользовательский интерфейс в интерфейс типа «меню». Она настолько прочно запала в сердца пользователей ПК, что с ней не хотят расставаться даже те из них, которые уже давно работают в среде Windows, применяя оболочку Norton Commander в качестве «файлового манипулятора». Причины привязанности многих к «классической» оболочке Norton Commander в её исключительной простоте, привычности работы с ней, в экономном использовании ею ресурсов ПК. Оболочка Norton Commander стала настолько неотъемлемым, естественным атрибутом IBM - совместимого ПК, что всякий, кто по необходимости или любознательности знакомится с новой оболочкой, невольно проецирует её возможности на возможности оболочки Norton Commander.

Общая характеристика оболочки.

Оболочка Norton Commander разработана американской фирмой Peter Norton Computing, которая с 1990 г. входит в состав корпорации Symantec.

Оболочка Norton Commander обеспечивает:

1. Отображение деревьев каталогов и содержимого каталогов (характеристик входящих в них файлов) в форме, наиболее удобной для восприятия человеком, в результате чего пользователь перестает чувствовать себя слепцом, не видящим на своих дисках ровным счетом ничего;

2. выполнение всевозможных действий с каталогами, файлами и целыми поддеревьями файловых структур, включая их создание, копирование, пересылку, переименование, удаление и поиск, а так же смену атрибутов файлов;

3. в максимальной степени естественную работу с архивами, включая отображение их содержимого, а также создание, обновление и распаковку архивов (архив представляет собой файл, в котором находится группа сжатых по специальному алгоритму файлов);

4. визуализацию файлов, подготовленных популярными текстами и графическими редакторами, системами управления базами данных, электронными таблицами и другими прикладными программами;

5. подготовку текстовых файлов;

6. выполнение из ее среды практически всех команд DOS;

7. запуск программ, для чего используются различные, наиболее удобные для пользователя способы;

8. выдачу информации о компьютере в целом, о дисках и об оперативной памяти;

9. поддержку межкомпьютерной связи через последовательный или параллельный порт (с использованием модуля Commander Link);

10. поддержку электронной почты через модем по телефонным линиям связи (при помощи модуля Term90, разработанного для корпорации Symantec фирмой BAUSCH datacom GmbH).

Оболочка Norton Commander, как и любая другая оболочка, упрощая взаимодействие пользователя с ПК, полностью все же не освобождает его от необходимости знать пользовательский интерфейс DOS, так как многие функции доступны только на уровне системы или реализуются на этом уровне гораздо эффективнее.

Оболочка Norton Commander, столь привлекательна не в последнюю очередь благодаря великолепным высокоскоростным средствам визуализации данных и развитыми средствами электронной почты.

Визуализация файла состоит в форматировании его содержимого (в подготовке для вывода на экран в форме, пригодной для восприятия) с последующим отображением результата на экране монитора. Формат файла распознается оболочкой автоматически, исходя из расширения его имени и, при необходимости, внутренней структуры.

К достоинствам рассматриваемой оболочки относятся:

1. высокая степень интеграции функций;

2. удобство выдачи команд DOS - выдавать их из среды оболочки даже удобнее, нежели взаимодействуя с DOS непосредственно;

3. поддержка иерархической системы меню (вложенных меню) для запуска программ;

4. простота освоения и удобство использования;

5. высокая устойчивость в работе и приемлемая защищенность от ошибок пользователя;

6. наличие удобного и понятного контекстно - чувствительного интерактивного справочника;

7. поддержка манипулятора типа мышь;

8. прекрасная, ничем не запятнанная репутация фирмы - изготовителя.

Наряду с неоспоримыми достоинствами имеются и некоторые недостатки. Среди них:

1. отсутствие средств сортировки каталогов в дереве файловой структуры;

2. невозможность выполнения групповых операций над файлами в различных каталогах, не говоря уже о файлах на различных дисках;

3. невозможность выполнения каких - либо действий с группами файлов, найденными на диске средствами оболочки (начиная с версии 4.0, выполнение действий с отдельными файлами возможно).

Оболочка Norton Commander не предъявляет к оборудованию ПК ни каких особых требований и может работать на всех используемых в настоящее время компьютерах, оборудованных винчестерским накопителем (правда, и без него ядро оболочки использовать можно).

Для размещения всех файлов, образующих оболочку, требуется около 1,8 Мбайт дискового пространства.

Запуск программы NORTON COMMANDER

NORTON COMMANDER запускается файлом nc.exe (либо ncsmall.exe, ncmain.exe). После запуска программы высвечивает на экране в так называемом "окне" содержимое активного каталога. Для передвижения по "окну" можно использовать стандартные клавиши управления положением курсора (стрелки, {Del}, {Ins}, {Home}, {End}, {PgUp}, {PgDn}). Стрелки служат для перемещения курсора в активном "окне". Клавиши {PgUp} и {PgDn} служат для постраничному перемещению по тексту соответственно вверх и вниз (перелистывание экранных страниц). Клавиши {Home} и {End} предназначаются для перемещения курсора в начало и конец строки соответственно. Клавиша {Ins} выполняет подсветку (выбор) программ для последующего копирования удаления и т.д. Для отмены подсветки достаточно повторно нажать на {Ins}. Работает только с именами файлов и не работает с именами подкаталогов. Клавиша {Del} служит для удаления символа, на котором находится курсор. Последний при этом остается на прежнем месте, а символы справа от курсора сдвигаются на одну позицию влево. Для перехода в другой подкаталог достаточно подвести "подсветку" (highlight) к имени подкаталога (подкаталоги изображаются в окне заглавными буквами) и нажать клавишу {Enter}. После этого в окне будет отображено содержимое данного подкаталога. Содержимое второго окна останется без изменения - это окно НЕ активно. Для смены активного окна (т.е. окна, в котором производится работа) достаточно нажать клавишу {Tab} или {Ctrl - I}.Эта операция меняет активное окно. Для возврата в подкаталог предыдущего уровня надо подвести подсветку к имени подкаталога предыдущего уровня и нажать {Enter} или {Ctrl - PgUp} (первый способ не срабатывает, если командная строка не пуста, второй же способ игнорирует заполненность командной строки.

NORTON COMMANDER позволяет также запустить любые заранее выбранные программы, используя специальное пользовательское меню. Для этого достаточно нажать функциональную клавишу {F2} и выбрать из предлагаемого списка программу. Этот список хранится в файле nc.mnu и может быть модифицирован по усмотрению пользователя.

Запуск Norton Commander

Для запуска Norton Commander необходимо набрать в командной строке “nc” и нажать “Enter” (ввод). Выход из Norton Commander – клавиша F10 или ALT+X