2. Соціальні конфлікти

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба сторін різного рівня та складу учасників, що ворогують між собою.

Джерелами конфлікту є соціальна нерівність, що існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Соціальні конфлікти бувають:

>політичні (конфліктують політичні системи);

>соціальні (конфліктують соціальні системи);

>економічні (конфліктують економічні системи, наприклад, корпорації).

Основні типи конфліктів між людьми:

а) за учасниками: внутрішньо особистісні, міжособистісні, між особою і суспільством, між групами, міждержавні;

б) за сферами: економічні, політичні, ідеологічні, міжнаціональні, релігійні, побутові тощо;

в) за характером: справжні, випадкові, давні.

Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

> окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

> об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, що домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту – міжетнічний, пов'язаний з суперечностями, що виникають між націями.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

> відкрита, тобто відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

> закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли відбуваються великомасштабні зіткнення в середині держави (громадянська війна, страйки) та між державами (війни, партизанські рухи). Найнебезпечніший вид конфліктів – війни. Дії під час війни призводять до найбільш негативних наслідків для людей та природного середовища: гине значна кількість населення, у тому числі мирного, виникає голод, різноманітні хвороби, з'являються біженці. Такі ситуації отримали назву гуманітарних катастроф. Сучасні бойові дії не можна уявити без використання новітньої військової техніки, яка часто призводить до знищення цілих біогеоценозів та широкомасштабного забруднення природного середовища.

Як і будь-яке явище, конфлікт можна розглядати як процес, що протікає у часі. Більшість психологів виокремлюють такі стадії:

1. Виникнення передконфліктної ситуації – фіксується виникнення реальних протиріч в інтересах, потребах та цілях сторін. Проте це відчуття ще не усвідомлене і тому немає ніяких конфліктних дій. Ця ситуація – потенційний конфлікт.

2. Усвідомлення передконфліктної ситуації – пов'язано зі сприйняттям реальності як конфліктної, з розумінням необхідності прийняти рішення щодо подальших дій. На цій стадії у поведінці людей виявляється роздратованість, ворожість, агресивність. Усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації є поштовхом до конфліктної поведінки.

3. Конфліктна взаємодія (гостра фаза) – найбільш напружена та емоціональна стадія конфлікту (інцидент). Стрижнем конфліктної поведінки є блокування можливості досягнення мети іншій стороні. Якщо формою міжособової взаємодії було обрано протистояння, а не переговори, то в поведінці сторін можуть спостерігатися явні погрози, що можуть навіть призвести до застосування фізичної сили.

4. Вирішення конфлікту – може і повинно починатися, минаючи стадію конфліктної взаємодії. При цьому використовують такі форми коректного вирішення конфлікту, як переговори, колективне обговорення протиріч, звертання до третьої особи (посередника). Якщо конфліктне протистояння відбулося у формі морального чи фізичного насильства, то при його вирішенні можуть використовуватися такі способи: роз'єднання сторін, що ворогують, накладання штрафних санкцій.

5. Післяконфліктна стадія – характеризується глибокими переживаннями подій обома сторонами. На цій стадії відбувається корекція їхніх самооцінок, вимог і стосунків. Саме тоді, коли учасники конфлікту готові до позитивних змін, можна проводити щирий, конструктивний та об'єктивний аналіз того, що відбулося, з чітким визначенням перспектив подальшого розвитку стосунків. Якщо на цій стадії такого не відбудеться, то новий конфлікт неминучий.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – постконфліктний синдром, що характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт.

Отже, згідно конфліктологічного підходу, основу суспільного життя становлять інтереси, соціальне життя породжує протистояння, зіткнення інтересів соціальних спільностей, а їх соціальна діяльність породжує структурне напруження, конфлікти.