3. Гарантії соціальної безпеки та соціального захисту в Конституції України

Виходячи з того, що соціальна безпека є складовою національної безпеки держави, її дедалі частіше розглядають як одну з основних складових компонентів національних pесуpсiв, багатства нації і держави та подальшого стабільного розвитку суспільства.

Формуванню сучасних систем соціального захисту у світі сприяло усвідомлення необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків. Багато людей ще й нині не сприймають термін "соціальний захист" щодо населення загалом, вважаючи, що він стосується лише незахищених верств населення. Дедалі частіше соціальний захист передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини.

Зокрема, у ст. 46 Конституції України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 24 Конституції України проголошує, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, за статтю, етнічним та соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання, мовними та іншими ознаками. Отже, соціальний захист є однією з інституцій, що забезпечує права і свободи громадян.

Запитання та завдання для самоконтролю знань:

1. Обґрунтуйте основні напрями соціальної політики держави .

2. Поясніть відмінності у термінах «соціальна безпека», «соціальний захист».

3. Поясніть відмінності у термінах «соціальне забезпечення», «соціальний добробут», «соціальна допомога».

4. Розкрийте, які соціальні гарантії передбачені Конституцією держави.

5. Наведіть приклади реалізації конституційних прав на соціальний захист або їх порушення та дайте їм оцінку.

Лекція№3 Тема: Соціальні небезпеки і конфлікти

План.

1. Види соціальних небезпек.

2. Соціальні конфлікти.

3. Заходи та засоби, спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій.

Ключові поняття: алкоголізм, бандитизм, зґвалтування, компроміс, консенсус, конфлікт, наркоманія, постконфліктний синдром, розбій, співробітництво, терор, тютюнопаління, шантаж, шахрайство.

1. Види соціальних небезпек

В урбанізованому суспільстві тисячі людей гинуть через невпинне погіршення криміногенної ситуації, зростання злочинності, активізації терористичних елементів.

Існує багато соціальних небезпек, від яких нині найчастіше потерпають люди. Нижче наводиться коротка характеристика таких небезпек і головні наслідки для людини від них.

Шантаж – соціальна небезпека, яка у юридичній практиці розглядається як злочин, що полягає в загрозі розкриття, розголошення ганебних відомостей з метою отримати певні вигоди (зиск, користь). Шантаж, як небезпека, негативно впливає на нервову систему.

Шахрайство - злочин, що полягає в оволодінні державним або особистим майном (або в придбанні прав на майно) шляхом обману або зловживання довірою. Очевидно, що людина, яка стала жертвою шахрайства, зазнає сильного психологічного стресу.

Бандитизм – це організація збройних банд з метою нападу на державні та громадські установи або на окремих осіб, а також участь в таких бандах і здійснених ними злочинах.

Розбій – злочин, що полягає в нападі з метою оволодіння державним, громадським або особистим майном із застосуванням насильства або загрозою насильства, небезпечного для життя і здоров'я осіб, що зазнали нападу.

Зґвалтування – статеві зносини з застосуванням фізичного насильства, погроз з використанням безпорадного стану потерпілої.

Утримання заручників – суть злочину полягає в захопленні людей одними особами з метою примусити виконати іншими особами певних вимог.

Наркоманія – залежність людини від приймання наркотиків, захворювання яке проявляється в тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови приймання наркотичної речовини і веде до глибоких нервово-психічних розладів.

Виникнення наркоманії пов'язане з ейфорією, приємно збуджуючим ефектом наркотику. Чим сильніший ефект ейфорії, тим швидше настає звикання. Розвиток наркоманії може наступити як результат допитливості, експериментування, як наслідок прийому знеболюючих, снодійних засобів. Поширенню наркоманії сприяє нездорове мікросоціальне середовище, відсутність у людини інтелектуальних і соціально-позитивних установок. У всі часи наркоманія переслідувалась.

Алкоголізм – це хронічне захворювання, що зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв. З'являється фізична та психологічна залежність від алкоголю, психологічна і соціальна деградація, патологія внутрішніх органів, обміну речовин, центральної і периферичної нервової системи.

Велика кількість нещасних випадків і аварій пов'язана з вживанням спиртних напоїв. Алкоголь дуже впливає на нервову систему, психо-фізіологічні процеси навіть у тому випадку, якщо зовні поведінка людини не відрізняється від нормальної.

Тютюнопаління – вдихання диму деяких тліючих рослинних продуктів (тютюн, опій тощо). Паління тютюну – одна з найпоширеніших шкідливих звичок, що негативно впливає на здоров'я того, хто курить, і тих, хто його оточує, сприяє розвитку хвороб серця, судин, легень, шлунка. Тютюновий дим містить канцерогенні речовини.

Терор – фізичне насильство, аж до фізичного знищення. У другій половині XX ст. виникло і набуло великого поширення явище міжнародного тероризму. Розрізняють індивідуальний, груповий та державний тероризм; методи тероризму різноманітні, але суть його одна – цинічна, брутальна неповага до цінності людського життя, демократичних прав і свобод особи. Терористом № 1 у світі тривалий час вважався венесуелець Ілліч Рамірес Санчес. Під час навчання у Москві Санчес пройнявся співчуттям до палестинського руху і вирішив допомогти йому, організувавши терористичні акції в Європі проти тих, хто співпрацював з Ізраїлем або негативно ставився до ОВП, а також проти ізраїльських установ. Санчес постійно отримував допомогу від спецслужб соціалістичних країн, а також від західно-німецької терористичної організації “Революційні осередки”. З 1976 р. Санчес очолив цю організацію і виконував найбрудніші замовлення арабських диктаторів. З крахом соціалістичної системи Санчес втратив притулок у Східній Європі і переховувався у Сирії, а потім у Судані, де 1994 р. був викритий, заарештований і виданий Франції. Після нього терористом № 1 став мільйонер Усама бен Ладен, виходець з Саудівської Аравії, що проживав у Афганістані. Він очолював організацію «Аль Каїда». Бен Ладен у серпні 1998 р. організував і фінансував два найгучніших теракти – вибухи бомб біля американських посольств в Кенії та Танзанії. Від рук терористів, яких послав бен Ладен, загинуло 257 чоловік, а ще 5 тис. дістали поранення. У 2001 році членами організації «Аль Каїда» було здійснено терористичний акт у США, під час якого загинули тисячі безневинних людей. У 2011 році Усаму бен Ладена ліквідували на території Пакистану.