3. Технологічна та екологічна кризи

Причинами екологічної небезпеки є технологічна і екологічна кризи.

Стрімкий розвиток техносфери призвів для збільшення частоти і масштабів збитків від технологічних катастроф. Потенційно найнебезпечнішими вважаються атомні об'єкти, хімічна і нафтопереробна промисловість, трубопроводи, транспорт. Дослідження показали, що близько 100 речовин, з якими людина стикається в умовах виробництва, є канцерогенними. Щодня відбуваються і «тихі» технологічні катастрофи, пов’язані з викидами в атмосферу і водойми, похованням шкідливих відходів. Їх підступність полягає в поступовому і непомітному накопиченні шкідливих речовин, які невідворотно загрожують природі і людині в майбутньому.

Розташування екологічно небезпечних об'єктів поблизу крупних промислових центрів збільшує потенційну небезпеку для населення, оскільки у разі аварії з'являються вторинні уражуючі чинники у вигляді пожеж, вибухів, хімічного або радіоактивного зараження.

Про згубну дію техногенних забруднень на здоров’я людину неодноразово попереджали учені. Припущення про вплив мутагенних чинників, таких як радіація і хімічні сполуки, на генетичну інформацію людини підтвердилося тим фактом, що за останні 30 років в розвинених країнах різко збільшилася кількість дітей з вродженими патологіями.

Величина ризику захворювання нервової системи в зонах екологічного неблагополуччя перевищує 60%. Провідне місце в структурі причин дитячої інвалідності займають ураження центральної нервової системи, хвороби мозку (розумова відсталість) – у 30%, хвороби нервово-м'язової системи, зокрема церебральний параліч, – у 20% від загальної кількості дітей-інвалідів. Особливу небезпеку несуть викиди свинцю та ртуті. Навіть малі їх дози негативно впливають на розвиток мозку у дітей.

Доросле населення страждає на захворювання печінки, нирок, легких. Забруднена вода викликає хвороби сечовивідної системи і органів травлення. Продукти харчування, забруднені важкими металами і пестицидами, приводять до астми, туберкульозу, захворюванням органів травлення, дисфункції мозку. Все це несе загрозу для генофонду країни.

Технологічна криза породжує екологічну.

Екологічна криза – це напружений стан взаємостосунків між суспільством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. В результаті біосфера починає загрожувати самому життю на Землі. Вирішення проблеми – у відновленні балансу, що є складною, глобального масштабу задачу. І чим раніше людство усвідомлює її, тим вірогідніше буде його виживання на Землі. Екологічна криза біосфери називається глобальна, а її елементів – локальна.

Шляхи подолання екологічної кризи.

Технологічні:

• екологічний моніторинг;

• створення ресурсо- та енергозберігаючої техніки;

• впровадження безвідходних технологій;

• попередження аварій та катастроф;

• раціональне використання природних ресурсів;

• застосування новітніх систем очисних фільтрів;

• правильне розміщення промислових підприємств;

• озеленення;

• проведення спеціальних природоохоронних та відновлювальних заходів.

Економічно-правові:

• екологічне законодавство;

• нормування забруднень;

• екологічний аудит та експертиза;

• дійова система стимулів та штрафних санкцій;

• інформаційне та правове обслуговування з питань природокористування.

Соціальні:

• екологічна освіта та виховання;

• створення екологічних громадських організацій.

Запитання та завдання для самоконтролю знань:

1. Охарактеризуйте екологічні небезпеки та чинники.

2. Розкрийте джерела і наслідки екологічних небезпек.

3. Основні критерії екологічної небезпеки.

4. Що таке критичне екологічне навантаження?

5. Санітарно-гігієнічний стан довкілля в Україні та його нормування.

6. Обгрунтуйте шляхи подолання техногенної та екологічної кризи.