4. Генетично модифіковані (трансгенні) продукти харчування. Екологічне маркування продуктів харчування

Упродовж ХХ ст. чисельність населення на нашій планеті збільшилася з 1,5 до 6 млрд. осіб. Передбачається, що до 2020 р. вона виросте до 8 млрд. При цьому виробництво сільськогосподарської продукції за останні 40 років виросло в середньому в 2,5 рази. Традиційні сільськогосподарські технології вичерпали себе: в останні 20 років людством втрачено понад 15% родючого ґрунтового шару, а велика частина придатних до обробітку ґрунтів вже залучена в господарське використання.

Створення в 1983 р. першої трансгенної рослини, а потім і, проведені в 1986 р. перші успішні польові випробування, відкрили широкі перспективи використання генної інженерії в сільському господарстві для зміни агротехнічних характеристик культур з метою збільшення їх врожайності, а також поліпшення харчової і кормової цінності продукції. На сьогоднішній день шляхом генної інженерії створено цілий ряд сортів рослин, стійких до гербіцидів, комах-шкідників, вірусних захворювань, зі зміненими фізіологічними характеристиками (строки достигання, вміст білку та жирних кислот тощо), які з 1995 року стали широко використовуватись на полях. Внаслідок цього з кожним роком з'являється все більше генетично модифікованих організмів (ГМО), які використовують як продукти харчування (картопля, кукурудза, помідори, риба і ін.) або включають ГМ-компоненти (наприклад, крохмаль, соєва мука, томатна паста і ін.). Вони використовуються при виготовленні ковбас, майонезів, кондитерських виробів та інших продуктів харчування.

У даний час 18 країн вирощують трансгенну продукцію: США, Канада, Мексика, Гондурас, Колумбія, Аргентина, Уругвай, Бразилія, ЮАР, Індія, Австралія, Індонезія, Філіппіни, Китай, Німеччина, Румунія і ін. І якщо в 1996 р. під трансгенні рослини в світі засівало 1,7 млн. га, то вже в 2005 р. – 90 млн. га. В нашій країні поки заборонено в промислових масштабах вирощувати генетично модифіковану сільськогосподарську продукцію. В інших країнах таких рослин близько 100, а тих, що розроблені і проходять польові випробування ще більше - 700. Домінуючими трансгенними культурами є соя, кукурудза, ріпак, бавовник.

Багато учених сходяться на тому, що трансгенні рослини можуть завдавати шкоди здоров'ю людини.

Що розуміють під поняттям ГМО?

(ГМО) – генетично модифікований організм – це організм або декілька організмів, будь-яке клітинне, одноклітинне або багатоклітинне утворення, що здатні до відтворення або передачі спадкового генетичного матеріалу, відрізняються від природних організмів, одержані з застосуванням методів генної інженерії і містять генно-інженерний матеріал, зокрема гени, фрагменти їх або комбінації генів.

Усі генетично модифіковані організми (ГМО) містять генетичний матеріал, отриманий ними завдяки горизонтальному переносу, тобто, від чужорідних для них організмів. Отже, вони містять екзотичний для себе генетичний матеріал, який може служити вектором переносу такої екзотичної ДНК до інших представників того ж виду. Відомо, що агробактерії поширюються серед представників різноманітних таксонів рослин і можуть вносити свої власні гени в геноми господарів, проте в природних умовах вони не переносять екзотичних генів третіх видів.

У використанні ГМО передбачають наступні загрози та ризик для здоров’я людини:

- оскільки генні конструкції часто несуть гени стійкості до антибіотиків можлива зміна бактеріальної компоненти людини убік підвищення її стійкості до антибіотиків;

- недостатньо дослідженими залишаються алергенні властивості екзотичних білків, що потрапляють у їжу для людини і для імунної системи людства взагалі;

- передбачити процес функціонування комбінованого гена практично неможливо, тому немає упевненості в тому, що генетично модифіковані рослини не стануть виробляти нові токсини і мати токсичний ефект.

Усі перераховані можливі небезпеки реально існують і потребують спеціальних досліджень, тому в усьому світі визнана необхідність ретельної оцінки цієї продукції на біобезпеку.

Підлягають дослідженню на ГМО наступні харчові продукти, виготовлені з/або з використанням генетично модифікованої сировини: хліб і хлібобулочні вироби, борошняні кондитерські вироби: печиво, галети, пряники, вафлі, крекери, торти, тістечка і кекси, ковбаси і ковбасні вироби, м'ясні напівфабрикати, продукти дитячого харчування (суміші для вигодовування, каші, пюре плодоовочеві, м'ясо-рослинні і рибо-рослинні консерви, фасовані кулінарні вироби, консерви м'ясо-рослинні, рибо-рослинні, концентрати харчові, супи і каші швидкого приготування), напівфабрикати (крем, помада, начинки, желе), кондитерські вироби, шоколад, гумка жувальна, біологічно активні добавки до їжі (сухі, рідкі), харчові добавки.

Екологічне маркування продуктів харчування.

На сучасному ринку споживачі можуть обирати певний товар серед багатьох його видів. В існуючому на сьогоднішній день асортименті продуктів харчування неважко розгубитися, тому основним путівником для споживачів при їх виборі має бути вичерпна та доступна інформація.

Сприяє усвідомленому вибору, дає змогу зорієнтуватися серед величезної кількості продукції зі схожою якістю маркування товарів – нанесення на виріб або продукцію інформації про виробника, терміни використання, склад, правила й умови експлуатації, зберігання.

Геополітичні зміни і сучасні тенденції розвитку суспільства загалом сприяють поширенню товарів, у повному життєвому циклі (період від виробництва до утилізації) яких враховуються пріоритети екологічної безпеки, збереження та відновлення довкілля, здоров’я та безпеки споживачів. Дані про такі продукти можна отримати, ознайомившись з екологічним маркуванням, метою якого є надання інформації про безпечність (небезпеку) товару для людей і довкілля.

Екологічне маркування – нанесення на товари і продукцію спеціальної екологічної інформації у вигляді рисунків та тексту. До такого маркування належать знаки і позначення, що засвідчують (підтверджують) належну якість продуктів харчування; відсутність радіонуклідів (збори лікарських трав); вміст дозволених харчових добавок, барвників, згущувачів; відсутність генетично модифікованої сировини при виготовленні продукції (соєві продукти); інформацію щодо екологічного маркетингу (виробники використовують екологічно безпечну (чисту) сировину, дбають про довкілля, фінансують природоохоронні програми) тощо.

Етикетка виробу може мати вигляд символів, тексту або їх комбінації, яка містить один або більше видів інформації про одну або більше властивостей виробу. Для екологічного маркування була розроблена система зображень-символів, здатних нагадувати про важливість природоохоронної діяльності, розпізнаватись та запам’ятовуватись. Оскільки саме упаковка є обов’язковою для більшості сучасних товарів і стала носієм різноманітної інформації про них, більша частина екомаркування розміщується на упаковці. Маркування, що свідчить про екологічну чистоту та безпечність продукції, діє як додатковий стимул для купівлі товару.

На сьогоднішній день вимоги щодо маркування продуктів харчування регламентуються Законом України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини".