Лекція 1 Тема: Вступ до дисципліни

План.

1. Сучасний стан розвитку та взаємодії суспільства і природи.

2. Основні поняття дисципліни.

3. Соціальна та екологічна безпека як складові національної безпеки.

Ключові поняття: безпека, життєдіяльність, загроза, ризик, небезпека, національна безпека, соціальна безпека, соціальна політика, екологічна безпека, екологічна політика.

1. Сучасний стан розвитку та взаємодії суспільства і природи

Як складова біосфери людина постійно взаємодіє з довкіллям, змінює його, пристосовуючи до власних потреб, і водночас безпосередньо залежить від нього. Кожна людина для забезпечення життєдіяльності має дихати чистим повітрям, харчуватися нешкідливими продуктами, жити в безпечних умовах.

Однак, незважаючи на створений надпотужний технологічний потенціал, людина залишилася залежною від стихійних сил природи. Геодинамічні процеси, що протікають усередині Землі, на її поверхні і прилеглих шарах атмосфери, спричинюють розвиток таких небезпечних явищ, як землетруси, виверження вулканів, цунамі, зсуви, повені, циклони тощо. Збільшення кількості природних катастроф пов'язано також з низкою глобальних процесів у соціальній, природній та техногенній сферах, які значною мірою інтенсифікують розвиток небезпечних явищ та зменшують рівень захищеності людей на планеті.

Населення великих міст унаслідок значної його концентрації і наявності потенційно небезпечних технологічних об'єктів, інженерних комунікацій, багатоповерхових споруд, найбільш вразливе від стихійних та техногенних катастроф. Зростання кількості людей на планеті зумовлює неодмінне збільшення використання природних ресурсів, посилення негативного впливу на довкілля. Нового рівня гостроти набувають також соціальні проблеми. Гонка озброєнь, перманентні військові конфлікти у різних регіонах планети (переважно в країнах третього світу) призводять до подальшого зубожіння переважної більшості її населення, а також завдають значної шкоди навколишньому середовищу.

ІІ Міжнародний симпозіум “Безпека життєдіяльності у ХХІ ст.”, який відбувся 29 січня 2002 року у Дніпропетровську, підкреслює, що людство повинне пам’ятати про загрозу забруднення, про те, що сьогодні на нашій планеті у повітря щорічно потрапляє понад 145 млн. тонн окису селену, 250 млн. тонн пилу, більш 1 млн. тонн сполук плюмбум, фтористих, тористих та інших сполук, різко погіршується якість повітря. Рослини та фітопланктон океанів не встигають засвоювати мільярди тонн двоокису карбону. Стрімко зменшуються запаси питної води. Нафтова оболонка покриває 1/5 частину Світового океану, у який щорічно викидається ще 5 тис. тонн ртуті, 50 тис. тонн ДДТ та інших небезпечних сполук. Щорічно гине 11 млн. га лісів – зелених легенів Землі, а в ґрунти вноситься понад 500 млн. тонн мінеральних добрив та 3 млн. тонн пестицидів.

Україна знаходиться в одному з найбільш екологічно напружених регіонів. Лише відходів промисловості накопичено 21 млрд. тонн і щорічно збільшується на 1 млрд. тонн. 20% міського населення живе у зонах, де гранично допустима концентрація небезпечних сполук у повітрі перевищена у 15 разів. Особливе занепокоєння викликає швидке підняття рівня мертвої сірко-кисневої зони Чорного моря. Каскад з 6 водосховищ на Дніпрі призвів до затоплення та виключення з сільськогосподарського виробництва понад 500 тис. га родючих ґрунтів. За останні 30 років сільські угіддя втратили 2 млн. га землі. На території, радіоактивно забрудненій після Чорнобильської катастрофи, проживає 2,4 млн. осіб, з них понад 500 тис. дітей. Вплив шкідливих чинників на людину супроводжується погіршенням здоров’я, виникненням професійних захворювань, а іноді і скороченням життя.