2.3 Розвиток техніки читання. Навчання розуміти прочитане. Система вправ.

Питання про техніку читання є одним з головних у початкових класах. Від уміння читати залежать успіхи в навчанні і вихованні учнів, розвиток їх грамотності. У початкових класах учень має навчитись читати свідомо, швидко у відповідності з програмними вимогами, правильно.

Для першокласників, у яких навичка читання ще не сформована, стає проблема набуття елементарної техніки читання (правильності вимови, швидкості) — це досить складний процес, який забирає у дітей багато сил і часу. І доки учень не навчиться читати швидко і свідомо, думати і співчувати під час читання, цей процес не приноситиме їм радості та задоволення. Але, як свідчить практика, формуванню певних навичок сприяє виконання багаторазових тренувальних вправ, які не приваблюють своєю монотонністю й одноманітністю. На кожному уроці слід вводити вправи на швидкість читання. Процес читання включає включає в себе дві сторони: одну, яка знаходить вираження в русі очей та в мовнозвукорухомих процесах, і другу, яка знаходить вираження в русі думок, почуттів і намірів людини, що читає. Отже, механізм читання у досвідченого читця складається з наступних компонентів: — оптичне сприйняття надрукованого чи написаного (впізнавання зорових сигналів — букв, що позначають відповідні звуки слів). — озвучення слова ( вимова слова залежно від рівня оволодіння навичкою читання слова — за складами чи цілими словами). — усвідомлення змісту тексту (розуміння). Перші два компоненти — проведення графічної форми слова в звукову — техніка читання. Методичний аспект цього поняття — спосіб читання, правильність, швидкість та виразність (у єдності з розумінням) [7, с. 12]. Механічні навички читання складають: 1) зорову фіксацію тексту; 2) здатність зливати зором побачене у смислові фрагменти; 3) здатність трансформувати «буквене» в «образне», що є основою для здібностей логічно мислити, аналізувати, усвідомлювати себе і навколишнє. Першокласникам, які вже знають літери, вміють складати букви в склади, а склади і слова, пропонується прочитати деформоване слово (слово, в якому порушено порядок літер), наприклад: СІТЛ. Завдання щоурочно ускладнюються: відновити цілу групу слів, класифікувати їх, вилучати зайве слово, наприклад: ГИТР, ЕЛВ, СОНЛ, ШАРКЕПТКИ [13, с. 11]. Техніка читання має стати об′єктом прискіпливої уваги вчителя уже в період навчання грамоти, а ж поки в класі не зникне поскладове читання, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу розмовної мови. Практика свідчить, що формування техніки читання — процес складний. У ньому важливі мислення й мовлення, сприйняття і пам′ять, слуховий і зоровий аналізатори. Читання, насамперед вимагає розуміння прочитаного й практичного вдосконалення техніки мовлення: володіння мовним апаратом, мовою та мовленням. Правильне та чітке мовлення формується за допомогою промовляння групи голосних, приголосних звуків, складів, читання слів, речень, скоромовок, чистомовок, прислів′їв з ними. Ці вправи — дієвість мовного апарату. Слід навчити дітей правильно відкривати рот, правильно дихання. Особливої уваги в експериментальному навчанні слід надавати формуванню продуктивного способу читання у першокласників — це плавне поскладове читання з поступовим переходом до читання цілими словами. З цією метою відпрацьовують способи дій, дають дітям відповідні орієнтири до прочитання слова. Для цього на дошці чи окремих картках подають слова з певними помітками, використовують колір та різну висоту букв. Це такі прийоми роботи: •Читання слів, поданих різновисотними складами: ноСИли, МОлоКО, фарБА, оЛЕНЬ. • Читання слів поданих різновисотними складами: Сосна, риба, лисиця, Іринка. Для того, щоб сформувати у дітей хорошу техніку читання, потрібно розробляти групи вправ, які б спрямовувалися б на: — розвиток мовленнєвого апарату; — розширення оперативного поля читання; — розвиток правильності, безпомилковості сприйняття тексту; — розвиток швидкості читання; — розвиток уваг і пам′яті в процесі сприйняття; — переборення труднощів розуміння в різних умовах сприйняття тексту. З допомогою таких вправ в учнів чітко відпрацьовується вимова всіх голосних і приголосних звуків і їх сполук, літературна вимова, розвивається поле читання і безпомилкове сприйняття слів, речень при читанні, зменшений інтервал між сприйняттям і розумінням тексту. Починаючи з перших букварних сторінок, слід включати різні форми читання — первинне самостійне читання (слів, тексту), первинне читання вчителем, повторне читання окремими учнями, повторне читання всіма учнями класу пошепки (напівголосно), самостійне читання окремих частин з конкретними завданням. Для учнів, які ще не дуже добре читають, застосовують читання з чітким промовлянням складів, застосовують читання пошепки, читання для себе, хорове і групове читання, вибіркове і коментоване читання. Щоб розвинути в дітей чітку вимову, увагу до слова, його частин, використовують ряд вправ: Наприклад, прочитати слова з буквами, що позначають в одному випадку тверді, а в другому — м′які приголосні звуки. рис — рись лис —ліс дим — дім ліс — лось. Також хороший результат приносять вправи з логічним навантаженням: Назвати «зайву» букву: а) о, у, и, к, е, а; б) н, к, р, м, а, ц; в) я, ю, є, е, ї; г) о, з, е, а, і, у. Важливою характеристикою читання вголос є його швидкість. Школярів треба вчити читати з такою швидкістю, яка б відповідала ситуації, певному комунікативному завданню.

До вправ, що розвивають гнучкість і швидкість читання, а також уміння відгадувати наступний текст, відносять: Гра « Луна ». Ця вправа дає можливість удосконалювати навички читання, виробляти швидкість і проводити хорове читання невимушено та цікаво. Учитель читає слово голосно, а діти трохи тихіше, я «луна». Мета цієї вправи – гри — повірити учням у свої сили, адже потрібно впізнати, прочитати слово, яке уже прозвучало. Подібні вправи можна проводити на основі текстів, речень. Ці вправи сприяють не тільки розвитку мовної здогадки, а й активізують словниковий запас учнів. Вдосконаленню цього процесу сприяють стимуляція до швидкого читання, систематичний обмін і регулювання швидкості. Протягом першого року учні, в основному навчаються читати вголос, свідомо, правильно, плавно, по складах переходячи в кінці року на читання цілими словами. Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке читання і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читання мозок дитини не встигає схопити зміст в цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, або частини змісту випадають його з пам′яті. Занадто швидке і повільне читання не дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, і призводить до того, що клас в цілому по суті не працює. Для розширення «поля читання» можна скористатися методом моментального зорового сприйняття, який дає можливість збагатити словниковий запас дитини. Можна виготовити картки зі словами різного буквеного складу, зображені друкованим шрифтом. Наприклад: 1) Набори карток з односкладовими словами: а) з двох літер: ау, уа, ои; б) з трьох літер: мал, рал, лак; в) з чотирьох букв із збігом двох приголосних в кінці: балл. 2) Набори карток з двоскладовими словами. 3) Набори карток з трискладовими ловами. 4) Набір карток з багатоскладовими словами. Щоб підготувати молодших школярів до швидкого читання, необхідно практикувати вправи на збільшення «кута зору». Для цього можна виготовити плакат, на якому зобразити слова: Автор Атлас Атлас Атлет Атом Арешт Акробат Атракціон Апарат Автомобіль За технологією Б. В. Динги діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних навичок — складових досконалого читання. Система роботи з таблицями допомагає не лише оволодіти високою технікою ознайомлення з текстами, а й спрямована на виховання людини, залюбленої в книгу, в рідну мову, знавця літературної спадщини свого народу. За основним положенням цієї методики першокласники не називають літер — «бе», «ве», «ге», — а тільки букви. Тому їм значно легше зливати букви в склади та слова. Особливістю такої роботи є те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змогу читати з першим же вивченим приголосним всі існуючі у мові склади. Техніка навички відпрацьовується за двома таблицями доти, доки дитина не навчиться автоматично зливати голосні та приголосні. Таблиця № 1 «Читаємо самі» — основна. Вона вводить у техніку читання. Для зручності користування поділяється на три частини. Літери розташовані у алфавітній послідовності: голосні — горизонтально, приголосні — вертикально. На перетині голосної та приголосної знаходиться два склади: відкритий та закритий. Якщо ж складу не існує — порожня клітинка. Один примірник цієї таблиці, як і інших, наступних таблиць, має кожна дитина, другий — в учителя на дошці. Порада щодо формування швидкочитання: 1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам′ять людини налаштована так, що запам′ятовується не лише те, що постійне, а те, що миготить. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але із значною частотою. Не слід говорити: «Доки не прочитаєш, із- за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п′ять хвилин.

	а	е	є	и	і	ї	о	у	ю	я
б	ба	бе	бє	би	бі	б′ї	бо	бу	б′ю	б′я
б	аб	еб	єб	иб	іб	їб	об	уб	юб	яб
в	ва	ве	в′є	ви	ві	в′ї	во	ву	в′ю	в′я
в	ав	ев	єв	ив	ів	їв	ов	ув	юв	яв

2. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам′яттю. 3. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам′ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам′ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує вправи на багаторазове читання [13, с. 14]. 4. Щодня читай по 10 сторінок «Таблиці – чарівниці», «Таблиці складів і звукосполучень» (1 – 5 ) у помірному і швидкому темпі, занотовуючи щоразу свої досягнення, щоб наступного разу порівняти результати. 5. Щодня вивчай по 1 скоромовці, читаючи спочатку повільно, потім помірно і швидко. Змінюй силу і тембр голосу (пошепки, тихо, голосно, навпаки). 6. Вимовляй швидко п′ятискладові звукосполучення: бі, ві, гі, ді, жі би ви ги ди жи по ро со то фо се ке ре ме не ге де же ке не пи ри ши ти фи 7. Ідучи вулицею, «блискавично» намагайся побачити номери припаркованих машин чи проїжджаючого транспорту, вивіски вітрин магазинів, взагалі за всім спостерігай, читай усю рекламу з одного погляду. 8. Виконуй тренінги «Змістовий ряд» для розвитку пам′яті, уяви. Пенал, олівець, ручка, книга, зошит — портфель. Гніздо, пір′їна, яйце, пташеня, шкідники — птах… . 9. Читай повторно уривок тексту з переходом у цьому ж темпі на новий матеріал. 10. Систематично працюй з пошуковою таблицею, поступово зменшуючи час. 11. Відпрацьовуй читання злиття звуків з нарощенням. Ст ст ст ст Стл стр ств стн 12. Робота в парах. Діти пишуть один одному слова, речення, текст, пропускаючи букви, що позначають голосні звуки. Товариш має їх вставити. Один учень виконує роль учня — швидко читає текст, а інший — роль вчителя — стежить за кількістю прочитаних слів за певний час. Потім діти міняються ролями. Одне і теж речення діти записують за допомогою кольорових ручок, потім пояснюють один одному свій вибір. 13. Проводь ігри «Слідопит», «День і ніч», «Капкан», «Блискавка». Виконуючи всі ці вправи, слід пам′ятати про виразність читання, яке теж потребує спеціальних вправ.

Виразно прочитати текст — це насамперед передати його ідею і своє ставлення до того, про що учень читає, тобто знайти в усному мовленні засіб за допомогою якого можна правдиво, точно, у відповідності із закликом письменників передати ідеї і почуття, які вони вкладали в твір. Основами виразного читання визначають: — уміння розподіляти своє дихання у процесі мовлення; — оволодіння навичками правильної артикуляції кожного звука і чіткою дикцією; — володіння нормами літературної вимови. Роботу над виразністю мовлення дітей учитель розпочинає з того, що вчить їх правильно керувати своїм диханням під час вимови і правильно використовувати голос. Розвиток дихання — одна з основних вимог виразного читання і вчителя, і учнів. Уміння добирати вдосталь і вчасно повітря забезпечить варіювання голосу. Підготовку до виразного читання умовно ділять на три етапи: 1) вияснення конкретного змісту твору, аналіз мотивів поведінки дійових осіб вияснення ідеї твору. Інакше кажучи: осмислення ідейно – тематичної основи твору, його образів у єдності з художніми засобами; 2) розмітка тексту: відзначення пауз, логічного наголосу, визначення темпу, тону, сили звучання при читанні; 3) вправи в читанні (можливе повторне читання), поки не вдається голосом передати ставлення автора до подій, що описуються в тексті і дійових осіб. Свідомість є найважливішою якістю читання. Свідоме читання — це таке читання, коли текст, що читають, розуміється повністю, як конкретний, так і образний його зміст. Для формування навичок свідомого читання слід застосовувати його різновиди: читання – слухання з послідовним аналізом, читання – передбачення, читання стежачи, читання – аналіз, читання – порівняння, пошукове читання [12, с. 13]. Розвиток техніки читання та розуміння прочитаного — взаємозв′язані та мають здійснюватись одночасно. Робота над усвідомленням змісту прочитаного дуже важлива, вона вимагає особливих умінь. Наведемо кілька вправ на вдосконалення техніки читання вголос. 1. Вправи на постановку дихання та розвиток артикуляції або мовна розминка. (Проводиться на початку уроку 3-5 хвилин. Учні тренують органи мовлення, вчаться регулювати дихання). Мета мовної розминки — розвиток рухливості органів мовленнє­вого апарату, відпрацювання правильних, повно­цінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків. • Дихальні вправи (чергування швидкого вдиху через ніс із повільними видихами ротом): > "Надути кульку": імітація кульки. > "Здути кульбабку": імітація кульбабки. > "Здути свічки на торті", імітація торту. > "Танок сніжинок" (учні вирізають сніжинки з серветок, наклеюють їх на картон так, щоб сніжин­ки рухались. Вдихають повітря носом, а видихають ротом, тримаючи картон на рівні очей). > "Літак" (учні кладуть на долоні маленький шматочок вати чи паперу, тримаючи долоньку на рівні рота, дують на "літак", щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще був зроблений вдих і видих). > "Вітерець-вітер-буревій" (повільний видих ротом - сильніший видих - дуже сильний) тощо. • Вправи для язичка: > "Човник" (язичок складається у вигляді човника). > "Маятник" (язичок рухається праворуч, ліворуч). > "Конячка" (клацання язичком). > "Голочка" (язичок, наче гостра голочка, нама­гається проколоти то одну, то другу щічку). > "Смачне варення" (кругові рухи язичка по губах). > "Лопатка" (язичок складається у вигляді ло­патки) тощо. • Мовна розминка. (Стати рівно, розправити плечі. Покласти ліву руку на лівий бік вище пояса (чотири пальці - наперед), а праву - на діафрагму (верхню частину живота). На рахунок "і" зробити невеликий видих, на "один - два - три" спокійний вдих через ніс (не піднімаючи плечей), а на рахунок "один" затримати повітря (пауза) і, голосно рахуючи "один - два - три", видихати повітря). > Таке ж чергування дихання при звуках [ф], [с], [ш], [р] та ін. > Співи. (Таблицю прямих і непрямих складів, скоромовки, чистомовки, заклички, невеличкі вір­шики діти співають за мотивами відомих пісеньок). • Вправи на розвиток артикуляції: ˃ Вимова складів: пошепки - голосно, повільно — швидко. > Вимова складів із чергуванням звуків з різною інтонацією [л]-[р], [ч]-[ц], [ж]-[з], [ж]-[ш], [б]- [п]: ло — ра — ру — ле — рі — ро — ли — лу — ре — лі — ри— лі. > Вимова чистомовок. > Робота із скоромовкою (проговорювання в різному темпі за командою вчителя: П - повільно, Н — нормально, Ш — швидко). (Д о д а т о к 3). > Читання групи слів на одному диханні. (До­даток). > Гра "Хто більше". (Читання тексту або вірша на одному диханні з перевіркою, хто де зупинився). > Читання-гудіння. (Учні водночас читають напівголосом один і той самий текст. Перевага такої роботи в тому, що всі діти мають можливість вправлятись у читанні. За такого прийому роботи на уроці збільшується час на читання, який припадає на одного учня. Таку вправу доцільно широко застосову­вати під час букварного етапу роботи. На наступних етапах навчання слід обов'язково чітко ставити відповідну мету, що стосується читання вголос). Щоб сформувати навичку свідомого читання, можна використовувати такі прийоми: 1. Вступна бесіда, демонстрування малюнків, кадрів діафільму. 2. Використання таких методів роботи, як відповіді на запитання, постановка запитань самими учнями, переказ, поділ тексту на частини, вибір назви тексту. Вправи, які активізують мислення під час читання: а) Прочитай приказку: Та роз рі кий аж ска мо зо чуть Такий мороз аж зорі скачуть. б) Відшукайте закінчення прислів′я чи приказки і прочитайте її. Квітам потрібне сонце, ніж у неволі у золотій клітці краще на волі на вітці, а народам мир. в) Роз ′єднай слова і прочитай: ПіймавЮрчиксиничку. Авсадувжеосінь. Випорхнуласиничказклітки. Іполетілашукатисвоїхподружоксиничок. г) Який склад «загубився»? Та чен — ве ук їнський по , худож . (Тарас Шевченко — великий український поет, художник.) [8, с. 64]. На початковому етапі розвитку навички читання «розуміння йде не поряд з читанням, а слідом за ним». Така послідовність між технікою читання і розумінням — закономірність механізму оволодіння читанням. Тому природнім є той факт, що на початковому етапі розвитку читання учні з труднощами розуміють прочитане або зовсім його не розуміють. Щоб зменшити розрив між технікою читання і розумінням прочитаного, потрібно посилити роботу над усвідомленням його. Перше завдання школяра — зрозуміти кожне слово, що входить у речення. Тут потрібно пам′ятати, що йдеться не лише про слово як таке, а про поняття, позначене цим словом. Отже, розширення лексичного запасу нерозривно пов′язане із збагаченням життєвого досвіду. Тому, плануючи роботу над словом з тексту, потрібно спочатку вирішити, чи саме слово, чи відповідне поняття потребує більшої уваги. Діти можуть добре знати поняття, але не знати жодного з синонімів на позначення цього поняття. Наприклад, «сміливий», «хоробрий», «відважний». В інших випадках незнайоме слово позначає предмет, ознаку, яких школяр не знає. Найскладніший випадок, коли слово позначає поняття, яке є нелегким для дитини взагалі. Розуміння слів ще не означає розуміння речення, яке складається з цих слів. Бо треба ще розуміти зв′язки між словами, вміти членувати речення на смислові відрізки, розпізнавати ті слова, котрі мають більшу смислову вагу. Також слід враховувати, що слова, як правило, багатозначні. Значення кожного слова узгоджується із значення всіх інших слів речення. Якщо робити це не усвідомлено, читання стає неможливим. Психологи твердять, що кожне слово, ледь з′явившись у реченні, вже пов′язане з темою і негайно включається у контекст. Вибір значення відбувається підсвідомо і миттєво, якщо текст досить легкий для читання. Коли ж текст складний, то й досвідчений читач інколи змушений розмірковувати над тим, яке із значень слова підходить. Щоб полегшити цей процес, слід вправляти дітей у швидкому розпізнаванні груп слів, які часто трапляються у мовленні, отже і у текстах для читання. Коли частина складається з добре знайомих груп, що сприймаються вже автоматично, тоді легко впоратись і з рештою. З цією метою можна використати такі вправи: 1. Гра «Чи однакові речення?» На дуже короткий час вчитель показує два речення, які відрізняються одне від одного лише одним словом чи формою слова. Можна запропонувати зовсім однакові речення для зіставлення. Матеріал для гри: а) Оленка прийшла до школи. Оленка прибігла до школи. б) Заєць скаче на галявині. Зайчик стрибає на галявині. Для досягнення розуміння речення використовують спеціальні вправи: 1. Скласти речення. Кілька речень ділимо навпіл і подаємо їх у довільному порядку. Учні повинні з′єднати ці частини, утворивши речення. Юля виконує десять учнів Ваше місто домашнє завдання У класі було найкраще 2. Гра «Малюнок - речення». До малюнку складають 2 – 3 речення, одне з яких точно відповідає зображеному. Завдання — швидко прочитати речення і вказати, яке вони вважають правильним підписом. Матеріал для вправи: а) Хлопчик іде до школи. Хлопчик іде зі школи. б) Бджілка літає біля квітки. Бджілка літає над квіткою. Під час читання окремих речень і неповних текстів, доповнених малюнками, учні усвідомлюють їх зміст і тим самим здійснюється підготовка до читання зв′язного тексту як нової одиниці. Відомо, що механізм читання речення і зв′язки тексту різні, тому учні зустрічаються з труднощами, бо не оволоділи ознаками тексту. Діти читають його, як окремі речення. Для того, щоб підготувати дітей до розуміння тексту, використовують такий прийом, як слухання. Перший раз речення або текст читає учень, а решта слухають і готуються відповідати на запитання: — Про що ви довідались з тексту (речення )? Далі учні повторно читають і дають відповіді на запитання кожного речення. Головне під час читання тексту — щоб учень уявив, що він читає зв′язний текст, потрібно вказати на його ознаки: — цілісність та зв′язність тексту; — наявність заголовка; — відповідна тема, об′єднана єдиною думкою; — наявність початку та кінця тексту. Звичайно, все це повинно здійснюватися в доступній формі, без вживання будь–яких визначень, термінів. Особлива увага приділяється роботі над заголовком і темою. Така робота виховує увагу до цілого тексту. Формування вмінь бачити заголовок і розрізняти його роль, здійснюють з допомогою серії вправ: вибір заголовка з кількох поданих і співставлення його з текстом, добір своїх заголовків, що виражають тему та основну думку тексту. Такі вправи сприяють формуванню вмінь орієнтуватись в темі текст. Правильне застосування вище вказаних вправ сприятиме розвитку лексичного запасу слів, формуванню умінь швидко, без зусиль співвідносити графічну форму слова, розпізнавати ті слова, котрі мають більшу смислову вагу, вловлювати суть, розуміти думку автора та відчувати красу мови художнього твору. 2.4 Наслідки експериментального навчання, методичні вказівки На залючному етапі був проведений контольний зріз, для перевірки сформованості читання, учнями експериментального (ЕК) та контрольного класів (КК). Таку перевірку ми здійснили на знайомому тексті: «Про двох цапків» (Буквар с. 148). З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може пройти, а двом тісно. Не схотів білий цапок зачекати , поки перейде через кладку чорний. А чорний і собі не схотів заждати, щоб пройшов білий. Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились та й попали обидва у воду. Спочатку ми визначили сформованість способу читання. Результати перевірки подаємо в таблицях № 1, № 2, № 3 та рисунках №1, №2, №3.

Таблиця № 1 Результати виявлення сформованості способу читання

Клас	Кількість учнів	По буквах		Плавно по складах			Відривно по складах			Складами і словами			Словами і складами			Цілими словами
		К-сть учнів	К-сть у %		К-сть учнів	К-стьу %		К-сть учнів	К-сть у %		К-сть учнів	К-стьу %		К-сть учнів	К-сть у %		К-сть учнів	К-сть у %
Експирементальний клас 1- Б	25	-	-		5	20		-	-		8	32		7	28		5	20
Контрольний клас 1 – А	25	2	8		4	16		3	12		7	28		5	20		4	16

Рис. 1

Результати виявлення умінь читати правильно

Клас	Кількість учнів	Види помилок
		Пропуск слів, складів			Вставляння букв			Престановка букв і складів			Повторення			Заміна			Неправильне наолошуван			Помилки у вимові
		К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %	К-сть учнів		К-сть у %
Експериментальний 1 – Б клас	25	3	12	-		-	4		16	6		24	6		24	3		12	3		12
Контрольний 1 – А клас	25	3	12	3		12	4		16	5		20	5		20	4		16	1		4

Рис 2. Результати виявлення умінь читати правильно

Клас	Кількість учнів	Розуміє значення слова		Розуміє зміст речення		Дає відповіді на запитання за змістом		Переказує прочитане		Вміє визначати основну думку		Вміє висловлювати своє ставлення	до прочитаного
		К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів	К-сть у %	К-сть учнів	К-сть у %
Експериментальний клас 1 – Б	25	25	100	25	100	25	100	24	96	20	80	25	100
Контрольний клас1 – А	25	25	100	25	100	20	80	20	80	15	60	10	40

Таблиця № 3

Результати виявлення умінь читати свідомо

Рис. 3

Як бачимо з таблиць, на кінець навчального року учні конторольного класу, читаючи, допускали деякі помилки: пропуск слів і складів (8%), перестановка букв і складів (12%), перстановка букв (8%), повторення (16%), заміна (20%), неправильне наголошування складів (16%), помилки у вимові (8%).

Щодо результатів виявленя рівня сформованості способу читання, вони свідчать, що на кінець навчального року у контрольному класі залишились діти, які читають лише по складах ( плавно — 16%, відривно — 12%). Крім того 8% учнів, які читають по буквах. Звідси і низький темп читання: нижче норми — 8%, 20 – 30 слів (норма)— 33%, 30– 40 слів — 34%, 40 – 50 слів — 15% , більше 50 слів — 10%. Такі показники на нашу думку, не є оптимальними для дітей даного віку.

Не усі діти розуміють прочитане: дають відповіді на запитання за змістом — 80% учнів контольного класу, переказують прочитане 80%, визначають основну думку лише 60%, вміють висловлювати своє ставлення до прочитаного — 40% дітей.

Дані перевірки експериментального класу свідчать про те, що в результаті застосування спеціальних вправ опрацювання звука і букви на формування початкової навички читання відбувається ефективніше. Так, на кінець навчального року учнів експериметального класу тільки 20% читали плавно по складах, останні ж читали складами і словами ( 32%), словами і складами ( 28%), цілими словами (20%). Значно вищий і темп читання в учнів експериментального класу: не має учнів, що читають нижче норми, 20 – 30 слів за хвилину читають 35% дітей, 30 – 40 слів — 35%, 40 – 50 слів — 18% і ільше 50 слів — 12%.

Меншою є кількість помилок при читанні. Не зутрічалися пропуски слів, складів, вставленя букв: тільки у 8% учнів зустрічалися перестановка букв і складів, повторення, неправильне наголошування складів, помилки у вимові.

Учні експериментального класу уміють свідомо читати текст: розуміють значення слова, зміст речення, дають відповіді на запитання. Вміють переказувати прочитане 96% учнів експериментального класу, визначають основну думку — 80%, висловлюють своє ставлення до прочитаного — 100% учнів.

Аналіз проведеня в першому класі звукової і буквеної роботи, вправ, що спрямовані на формування ефективного способу читання, формування якостей читання дає підставу для таких висновків та пропозицій:

1. Значну слід звертати на правильність звуковимови у дітей і культуру їх мовлення, розширювати словниковий запас, удоконалювати граматичний лад мовлення.

2. У період навчання грамоти велику увагу слід приділяти розвитку фонематичного слуху. З цією метою здійснювати звковий аналіз слів: вчити розрізняти звуки у мовному потоці, виділяти їх зі слова, складу, встановлювати послідовність звків у словах.

3. Велику увагу приділяти над формою букви, формувати вміння їх розрізняти і називати, використовувати різні прийоми з нею. Широко використовувати наочність, дидактичний матеріал різного характеру при опрацюванні букви.

4. Вчити учнів розмежовувати поняття «звук» та «буква».

5. У процесі навчання читати, ситсематично і цілеспрямовано проводити

спеціальні вправи на формування якостей читання.

6.Виховувати у першокласників інтерес до читання, повагу до мови, мовлення, як свого, так і ішого та любити рідну мову.

7. У добукварний період навчання грамоти необхідно проводити широку, добре сплановану звукову аналітико – синтетичну роботу, щоб забезпчити основу для формування навички читання.

8. На уроках використовувати наочність, різноманітний дидактичний матеріал.

9. Застосовувати дидактичні ігри, що розвивають мислення, мовлення, уяву та викликають максимальну активність дітей. Більшість вправ потрібно проводити в ігровій формі. 10. На уроках варто використовувати диференційовані завданння, а також здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня.

Висновки до другого розділу

Ознайомлення з буквами нерозривно пов′язане з формуванням навички читання у молодших школярів. Для її успішного формування слід проводити роботу над виробленням способу читання. Для цього необхідно ознайомити учнів з орієнтирами читання.

З метою попередження помилок при читанні та закріпленні зв′язку між зоровими образами букв з однієї сторони, слуховими і мовно – руховими з іншої, варто проводити роботу, спрямовану на увагу до слова. Також потрібно працювати над звуковимовою.

Одним із першорядних завдань при читанні є розвиток уміння розуміти прочитане. Елементарні навички, необхідні для цього, починаємо формувати самена уроках читання в період навчання грамоти.

Навчаючи учнів читати, ми закладаємоу них основи виразного читання.

Саме в період навчання грамоти, необхідно систематично працювати над ровитком в учнів темпу читання, оскільки від того, як, у якому темпі читає дитина, залежать її успіхи в оволодінні знаннями з усіх предметів. Варто також сказати, що робота над звуком і буквою має більший ефект при систематичному і цілеспрямованому застосуванні на кожному уроці спеціальних вправ, що сприяють формуванню авички читання. Застосування спеціальних вправ допомагає оволодіти більш ефективним способом читання, зменшити кількість помилок при читанні, покращити розуміння прочитаного.

Література

1. Білецька М. А.Рідна мова: Підручник для 1 класу трирічної початкової шк./ М. А. Білецька, М. С. Вашуленко. — К.: Освіта, 1994. — 223 с.

2. Білецька М. А.Рідна мова: Підручник для 2 класу, частина друга. / М. А. Білецька, М. С. Вашуленко. — К.: Освіта, 2006. — 126 с.

3. Блик О. П. Фонетика. Орфографія. Графіка. Орфографія: Посібник для вчителів. / О. П. Блик. — К.: Рад. шк., 1988. — 128 с.

4. Буряк Г. В. Слово – диво: Вправи, завдання, диктант із української мови: Методичний посібник. / Г. В. Буряк. — Стрий, 1993. — с. 10 – 14.

5. Вашуленко М. С. Українська мова та мовлення в поч.шк.: Метод. посіб., / М.С. Вашуленко. — К.: Освіта, 2006. — 268 с.

6. Вашуленко М. С. Вивчення української мови в 1 класі, / М. С. Вашуленко. К.: Рад. шк, 1976.

7. Вашуленко М. С. Взаємозв′язок аналізу та синтезу у навчанні грамоти/ М. С. Вашуленко // Поч.шк. – 1980. — № 9. — С. 18.

8. Вашуленко М. С. Про роботу за новим букварем / М. С. Вашуленко// Поч.шк. — 1985. – № 7. — С. 17.

9. Габулова Р. Н. Шляхи вдосконалення техніки читання / Р. Н. Габулова // Поч.шк. — 1999. — С. 35.

10. Гамалій А. Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1 – 3 класів,/ А. Т. Гамалій. — К.: Рад. шк., 1980.

11. Державний стандарт початкової загальної освіти // Освіта України. — 2011. — 20 квітня. — С. 5 – 8.

12. Деркач Н. І. Звук і букви. Дидактичні матеріали з української мови. 2 клас, / Н. І. Деркач. — Тернопіль: Підручники та посібники, 2004. — 72 с.

13. Деркач Н. І. Звукова робота в період навчання грамоти шестиліток / Н. І .Деркач // Поч.шк. — 1990. — С. 15.

14. Дідух М. В. Ігрові прийоми навчання грамоти / М. В. Дідух // Поч.шк. — 1991. — С. 10.

15. Жильцова О.Л. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку, / О.Л. Жильцова. — К.: Рад.шк., 1971.

16. Захарчук З.О. Методика вивчення приголосних звуків у 2 – му класі / З.О. Захарчук, Т. Ковтунович. — Рівне: РДГУ // Поч. осв..— 2007. — № 1. — . 18 - 20.

17. Каптур В. Психолого – педагогічні аспекти нових технологічних рішень у навчально – виховному процесі / В. Каптур, О. Василенко // Комп′ ютер у школі та сім′ї. – 2012. — №1. — С. 39 – 43.

18. Коваль Г.П. Фонетичні знання, уміння та навички у мовно – мовленнєвому курсі початкового навчання з української мови / Г.П. Коваль // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. — Рівне: РДГУ, 2003. — С. 22 – 26.

19. Коваль Г. П. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних університетів, педколеджів, // Г. П. Коваль, Н. І. Деркач, З. О. Захарчук, М. М. Наумчук. — Тернопіль: Астон, 2008. — 287 с.

20. Ковальська В.В. Матеріали з вдосконалення техніки читання (4 клас) /

БВГШ. — 2004. — № 5. — С. 37 – 55.

21. Кочерга О. Психофізіологічні основи дій молодших школярів / О. Кочерга // Поч.шк. — 2008. — № 1. — С. 7 – 12.

22. Лобчук О. Вдосконалення техніки читання на уроках мови / О. Лобчук // Поч.осв. — 2012. — №1 - 2. — С. 21 – 22.

23. Лухтай Л.К. Шляхи вдосконалення техніки читання школярів / Л.К. Лухтай // Поч.шк. — 1989. — № 5. — С.18.

24. Методика навчання української мови в поч.шк.: навчально – методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М.С. Вашуленка. — К.: Літера ЛТД, 2010. — 346 с.

25. Могила Н.М., Вовк І.М. Диференційовані завдання на уроках української мови / Н.М. Могила, І. М. Вовк // Поч.шк. — 1996. — № 2. — С. 25.

26. Пальченко І. Т. Шляхи вдосконалення техніки читання / І.Т. Пальченко // Поч.шк. — 1980. — № 9. — С. 23.

27. Пограма для загальної середньоосвітньої школи 1 – 4 класи. — К.: Поч.шк., 2012. — 432 с.

28. Про перші уроки читання/ Урок української мови /. – 2007. — № 11 -12. — С. 50 -51.

29. Савчук Л.В. Вправи для вдосконалення техніки читання / Л.В. Савчук // Поч.шк. — 2011. — № 26. — С. 13 – 18.

30. Сарапулова Е.Г. Швидкочитання для першокласників / Е.Г. Сарапулова // Поч.шк. . — 1993. – № 2. — С. 28.

31. Скрипченко Н.Ф. Диференційоване навчання грамоти / Н.Ф. Скрипченко, В. П. Антипець // Поч.шк. — 1994. — № 4. — С.29.

32. Тоцька Н.І. Фонетиа української мови та її вивчення в поч.кл., / Н.І. Тоцька. — К., 1976.

33. Фомін Д. С. З досвіду навчання дітей читати прямі склади / Д.С. Фомін // Поч.шк. — 1973. — № 9. — С.23.

34. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в поч.кл., / Г.А. Чуйко. — К.: Вища школа, 1974.

35. Шкльода В.М. Звуки і букви як основні одиниці української мови / В. М. Шкльода// Розкажіть онуку. — 2011. — № 15 – 16. — С. 82.