2.2 Специфіка звукобуквеної роботи в букварний період. Навчання читати з виучуваною буквою

У букварний період навчання грамоти звукова робота поєднується з буквеною. Під час вивчення кожної букви розкривається її звукове значення. Тому, звукова робота стає більш цілеспрямованою та систематичною в структурі уроку.

Читання розуміється як:

— активний процес, що регулюється ціннісними орієнтирам, стосовно до яких техніка читання виконує службові функції;

— процес вилучення інформації з тексту в усній різноманітності фактів, мовних засобів і тих емоцій, які вони викликають;

— одна з форм пізнавальної діяльності особистості в широкому контексті життєдіяльності, що виходить за рамки мовних функцій.

Навчання читання розуміється як:

* як формування ціннісного відношення до читання;

* як навчання вилучати інформацію і розширювати пізнавальні можливості особистості;

* як розвиток відповідних психомоторних навичок.

Під час навчання читання виключається неправильний психомоторний досвід і тим самим можливість формування навичок, що гальмують подальший розвиток читання. Навчання читання таким способом немислиме без опори на розвинуту в дитини до шести років усну мову. Ще більш рання генетична система розумових дій — здібність розуміти почуте — практично не задіяна сучасною методикою. Щоб використати ці здібності, потрібно змінити послідовність: «графічний образ» — відтворення звукового образа (вокалізація) — розуміння ( вилучення інформації) на «одночасний графічний образ + розуміння і потім — звуковий ряд»[5, с. 10].

Методика зазначеної системи читання реалізується поетапно:

перший — знайомство з буквами. Тут автоматизується дія ідентифікації звука і букви.

другий — перехід до злиття букв у склади будується аналогічно, але тут одночасне пред′явлення графічного і фонетичного матеріалу грає значнішу роль у зв′язку з його ускладненням.

третій — передбачає спеціальну підготовку зорового аналізатора. Ідентифікація фонетичного і графічного матеріалу виражається тим, що очі читача знаходяться в тому місці, котре в цю хвилину звучить з магнітофонної стрічки.

четвертий — не тільки промовляються слова одночасно з диктором, а й випереджають його. Виникає читання в елементарній формі — відтворення артикуляційної моделі слова на основі графічного образу.

п′ятий — оволодіння вокалізацією й умінням читати.

шостий — удосконалення виразного читання, оволодіння засобами виразності [7, с. 11].

Програма з навчання грамоти в букварний період ставить такі основні вимоги:

• знати всі букви алфавіту та звуки, які її позначають;

– уміти виконувати звукобуквений аналіз слів;

– викладати слова з розрізної азбуки;

– виконувати аналіз структури букв;

– сформувати навички плавного поскладового читання з переходом на цілі слова [39, с. 15].

Засвоєння нової букви слід починати з виділення зі слова звука, який вона позначає, визначення способу його вимови (повітря проходить через ротову порожнину вільно чи з перешкодами), потім — звучання (складається тільки з голосу чи голосу і шуму). В подальшому ознайомленні з буквою визначаємо, який звук вона позначає голосний чи приголосний — твердий чи м’який, встановлюємо місце цього звука в слові (на початку, в середині чи в кінці), добираємо слова з цим звуком у різних його позиціях, утворюємо склади, слова та аналізуємо їх.

Для того, щоб виділити потрібний звук, потрібно добирати такі слова, де вони знаходяться у найбільш сприятливій позиції. Для голосних — це початок складу чи слова (під наголосом), особливо тоді, коли голосний становить склад (о-ко, І-ри-на) для приголосних — коли вони стоять поза злиттям, зокрема тверді приголосні [к], [п], [т] — у кінці слова (лак, сніп, кріт), раптові дзвінкі — на початку слів зі збігом приголосних (брат, двір), м’які приголосні — в кінці слова (заєць, рись).

На уроках читання в букварний період ми продовжуємо звукову аналітико-синтетичну роботу, розпочату в добукварний період навчання грамоти. Проте, в цей період, проводиться робота на більш складнішому лексичному матеріалі. Це вправи на впізнавання звука в названих учителем словах, визначення його позиції в слові, зіставлення слів, що відрізняються одним звуком, розпізнавання і виділення звуків із чистомовок, скоромовок, лічилок, де виучуваний звук часто повторюється, утворення слів шляхом додавання звука до частини та цілого слова, добір складів з парними приголосними по твердості - м’якості.

У букварний період є такі основні типи уроків читання: урок на опрацювання нової літери, урок закріплення та урок повторення вивчених букв.

Під час вивчення нової букви, радимо користуватись такою методикою проведення звукової роботи. Покажемо це на прикладі вивчення букви «ел» (звуки [л], [л ']). Для аналізу ми беремо слова «лис» і «ліс». Послідовність роботи буде такою:

1. Розгляд предметного малюнка із зображенням лиса, робота над усвідомленням лексичного значення слова «лис».

2. Вимова слова «лис» з підкресленням першого звука: [ллл]ис. Виділення звука [л].

3. Вимова звука [л] учнями і слухання його звучання: повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на перешкоди, створені зубами і кінчиком язика (голос переважає над шумом).

4. Спостереження за артикуляцією звука [л]: зуби зближені, кінчик язика торкається верхніх зубів.

5. Характеристика звука [л]: приголосний, твердий.

6. Розпізнавання звука [л] серед інших у грі «Піймай звук».

Учитель вимовляє кілька звуків, серед яких є потрібний [л]. [к], [д], [о], [п], [р], [с], [а], [н], [в], [х] — учні аналізують наявність звука [л], сплескуючи в долоні.

7. Утворення складів зі звуком [л]: [л], [а] - [ла], [л], [о] - [ло], [л], [і] - [лі], [л], [у] - [лу], [л], [е] - [ле].

8. Аналіз утворених складів: склад [лі] складається зі звуків [л], [і] тощо.

9. Розгляд малюнка з зображенням лісу, робота над усвідомленням лексичного значення слова «ліс».

10. Виділення звука [л '] зі слова «ліс», підкреслення його вимови:

[л ' л ' л '] іс, спостереження за його звучанням (при проходженні через ротову порожнину повітря натрапляє на перешкоди) і артикуляцією (зуби зближені, кінчик язика притискається до верхніх зубів, середня частина язика піднімається до твердого піднебіння — перешкода більша).

10. Характеристика звука [л ']: приголосний, м’який.

11. Розпізнавання звука [л '] серед інших у грі «Хто уважніший?». Учитель

пропонує звуки серед яких є [л ']: [т], [о], [н], [л '], [л], [р], [г], [д], [в], [ю], [ц], [о], [л '], [с], [ч]. Учні вказують на його наявність, піднімаючи руки.

10. Утворення складів із заданих звуків:

[л '], [і] - [л ' і].

10. Поперемінне вимовляння звуків: [л] - [л '], установлення різниці між

ними (в артикуляції та звучанні) й подібності між ними (обидва звуки — приголосні). При можливості слід поспостерігати за зміною значення слова залежно від зміни звука [л] на [л ']: «лис» -тварина, «ліс» - місце, де багато дерев.

10. Закріплення умінь розрізняти всі звуки у грі «Впізнай звук». Учитель

добирає слова з твердими і м’якими приголосними: лійка, лист, лінійка.

10. Розгляд предметних малюнків і схем до них у Букварі. Виділення виучуваних звуків у схемах.

11. Самостійний добір слів із звуками [л], [л '] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).

12. Ознайомлення з буквою «ел» і її алфавітною назвою.

13. Читання складів, слів, тексту.

1. Читання таблиці складів з буквою «де» (променевої та лінійної):

Л	а	о	у	и	і
	да	до	ду	ди	ді

а

о

и

і і

у

2. Читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі:

кі л ли с

ві лі

3. Читання слів у колонках з опорою на виділені злиття (з дошки, таблиці).

4. Читання колонки слів за букварем.

20. Складання таблиці, де узагальнено результати знань учнів про способи позначення м’якості та твердості приголосних буквами. Спочатку учні називають звуки, що позначають голосні, які стоять після твердих приголосних (а, о, у, и, е), виставляють їх у заздалегідь підготовлену схему:

Букви після твердих приголосних: а, о, у, е, и

Далі називають букви на позначення голосних звуків, які стоять після м’яких приголосних. Схема набуває такого вигляду:

Букви після м’яких приголосних: і

Після цього учні роблять висновок про те, що якщо після букви «де» стоять букви а, о, у. е, и, то приголосний звук твердий, а коли стоїть буква «і» — приголосний м’який. Вивчення букв я, ю, є і буквосполучень «дж», «дз» теж здійснюється шляхом розкриття їх звукового значення. Спочатку ознайомлюються з буквою, яка слугує для позначення сполучення звуків [йу], [йа], [йе], а потім для позначення звуків [у], [а], [е] та м'якого попереднього приголосного. У випадку, коли цими буквами позначаються два звуки [йа], [йу], [йе] для аналізу ми добираємо слова, де сполучення цих звуків стоять на початку і становлять склад.

Покажемо послідовність звукової роботи на уроці під час вивчення букви «я»:

1. Відгадування загадки. Робота над усвідомленням лексичного значення цього слова:

І взимку, і влітку росте вона,

Новорічна красуня лісова... (ялинка).

2.Чітка вимова вчителем, учнями аналізованого слова «ялинка», слухання його.

3. Поділ слова на склади, виділення першого складу [йа]. 4. Протяжна вимова першого складу: [йййааа]. Спостереження за артикуляцією: спочатку середня частина язика змикається з твердим піднебінням, губи зближуються (при вимові звука [й]), а потім спинка язика розмикається з піднебінням, рот трохи відкривається (при вимові звука [а]).

5. Вимова почутих звуків, їх характеристика.

- Скільки звуків чуємо? Який чуємо голосний звук? (Звук [а]). Який приголосний? (звук [й]).

6. Зіставлення вимови звуків [а] - [йа], окремо та в словах (ананас - ялинка [й а л и н к а]). 7. Зіставлення вимови звуків [й] - [йа], окремо та в словах мій - моя — [м о й а]).

8. Моделювання звукової будови слова «ялинка».

9. Ознайомлення з буквою «я», складання слова «ялинка» з літер розрізної

азбуки.

10. Встановлення невідповідності між звуками та буквами.

Під час ознайомлення учнів із звуковим значенням букви «я», коли вона

стоїть після букви, що позначає м'який приголосний звук, роботу слід проводити так:

1. Вимова аналізованого слова «гілля».

2. Поділ слова «гілля» на склади.

3.Протяжна вимова другого складу з акцентуванням на голосний: [л ':ааа]. Виділення голосного звука.

4. Повторна вимова складу [л ': а] з акцентуванням уваги на м’який приголосний [л ': л ': л ': а].

5. Моделювання звукової будови слова «гілля» за допомогою фішок.

6. Спроба скласти це слово з букв розрізної азбуки. Учитель повідомляє дітям, що для позначення м’якості попереднього приголосного слугує буква «я» і показує учням цю букву.

7. Узагальнення вивченого у вигляді правила: буква «я» показує, що попередній приголосний є м’яким. Складання таблиці, розпочатої раніше, яка заповнюється з вивченням букв я, ю, є:

Букви після твердих приголосних: а, о, у, е, и Букви після м’яких приголосних: я, ю, є, і, ь

Аналогічно проводимо цю роботу під час вивчення букв є, ю.

Під час вивчення буквосполучень «дж», «дз», діти повинні засвоїти злиту вимову звуків: [дж], [дз]', [д 'з'].

Щоб школярі навчились правильно вимовляти ці буквосполучення, використовуємо таку методику роботи. Ознайомимо дітей із звуком [дз]:

1.Вимова аналізованого слова «дзига» учителем, учнями, робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.

2. Виділення першого звука [дз], його вимова, робота над постановкою звука [дз], зіставлення його із парним глухим [ц]. Учитель пропонує дітям поставити мовні органи в позицію для вимови звука [ц], а потім [дз]. Учні переконуються, що мовні органи, при вимові цих звуків мають однаковий артикуляційний уклад. Отже, щоб правильно вимовити [дз], потрібно мовні органи укласти в позицію для вимовляння звука [ц] й подати голос.

3. Спостереження за звучанням та артикуляцією звука [дз] (широкий кінчик язика змикається з твердим піднебінням).

4. Характеристика звука [дз].

5. Утворення складів із звуком [дз] і [дз], [а] - [дза]; [дз], [о] - [дзо]; [дз], [у] - [дзу]; [дз], [и] - [дзи]; [дз],[е] - [дзе].

Аналіз цих складів - вимова окремих звуків, що становлять даний склад [дза] — це [дз] і [а] і т. д.

6. Встановлення місця звука [дз] у словах: дзвоник, задзвенів, дзеркало. 7. Моделювання звукової будови слова «дзига»:

′

8.Ознайомлення із сполученням друкованих букв «дз», складання слова «дзига» із розрізної азбуки. 9.Встановлення відповідності між звуками та буквами в слові «дзига».

Також, при опрацюванні звука [дз], слід враховувати і те, що він має пару щодо м'якості, тож опрацьовувати його так, як і будь який звук, що має пару за м'якістю, з урахуванням етапу постановки цього звука: укладаємо мовні органи в позицію для вимови звука [ц], [ц '], подаємо голос - утворюється звук [дз], [дз'']. Після такої звукової аналітико – синтетичної роботи учні ознайомлюються з новою буквою. У процесі цієї роботи дуже важливим є формування умінь розпізнавати, правильно називати ту чи іншу букву. Відтак, особливого значення в букварний період набуває робота над формою букви.

Важливим на уроках читання на ознайомлення з новою буквою є використання «стрічки букв». Ця стрічка знаходиться в «Букварі», деякі вчителі використовують класну «стрічку букв». Вона дозволяє впорядкувати знання учнів про звуки і букви.

Використання «стрічки» дозволяє виконувати такі завдання: а) читання вивчених букв, що позначають голосні в прямому та оберненому порядку;

б) читання вивчених букв, що позначають приголосний звук зверху вниз, знизу вверх. Кожен раз дається алфавітна назва букви і говориться, який звук вона може позначати;

в) відгадування букв за частинками. Вчитель закриває аркушем паперу нижню частину класної «стрічки», а учні впізнають знайомі букви. Потрібно на уроках читання вивчати вірші, скоромовки, лічилки, загадки, чистомовки, в яких часто зустрічається звук, що позначається певною буквою. Використовуючи вірші, ми розкриваємо перед учнями поняття того, про що або про кого говориться у вірші. Знайомлячись з новим звуком, з новою буквою, учимо дітей знаходити місце звука в словах вірша, ділити слово на склади, визначати кількість звуків у словах. Загадки використовують як при знайомстві з новим звуком, з новою буквою, так і при закріпленні вивчених звуків і букв. У відгадці діти знаходять місце звука, тобто шукають, де він знаходиться: на початку, в середині чи в кінці слова. Розгадування загадок тренує розум, розвиває допитливість, спостережливість, кмітливість, збагачує словниковий запас учнів.

Учні дуже люблять скоромовки та чистомовки, які допомагають розвивати фонематичний слух, розвивають культуру мовлення. Скоромовки та чистомовки допомагають виправляти погану дикцію і мову учнів. Для вивчення та закріплення звуків і букв на уроках навчання грамоти учні вивчають лічилки та заклички. Швидке впізнавання букв та їх запам'ятовування, а потім — визначення їх звукового значення, тобто співвідношення між буквами алфавіту і звуками мовлення є важливим моментом при читанні. На перших уроках букварного періоду, коли вивчаються букви «а», «о», «у», «и», першокласники навчаються читати перші слова (звуконаслідування). На сторінці букваря міститься дуже мало матеріалу для читання. Слід розробляти і використовувати в навчанні матеріал, який дає можливість більше читати, формувати вміння інтонувати. Це малюнки, під якими підписано слово - звуконаслідування. Малюнок орієнтує учня на вибір інтонації під час читання (з почуттям радості, здивування, жаху тощо). Наприклад, при вивченні букви «О», на набірному полотні ми виставляємо її і пропонуємо впізнати, назвати. Для того, щоб діти вправлялись у читанні звуконаслідуваних слів, демонструємо малюнок і запитуємо в дітей: «Що говорить хлопчик, якому несподівано подарували багато цукерок? (О-о-о-о!).

О-о-о-о!

О-о-о-о!

Під час вивчення букви «О», ми дібрали серію сюжетних малюнків.

О – о – о - о!

До кожної букви ми дібрали матеріал для перспективного навчання. Це предметний малюнок, під яким подана схема слова, де вписана лише виучувана буква. Малюнок допомагає прочитати слово, змодельоване під ним.

Так, першокласники читають імена, прізвища дітей класу, назви рослин, тварин.

Пропонуємо такі вправи:

1. Прочитати слово за схемою і малюнком.

Наприклад, поруч із предметним малюнком представлено схему слова, де вписана буква, що позначає голосний звук, а решта подана у вигляді порожніх клітинок або відповідних умовних позначень звуків.

2. Розмістити дані букви під малюнком за початковими голосними звуками і «прочитати» слова.

Наприклад, дано букву «О» і три малюнки, на яких зображені «оса», «окунь», «акула». Визначаємо наявність звука [о] в перших двох словах, буква «о» розміщується під першими двома малюнками. Діти читають уявне слово.

Дані вправи є дуже корисними та важливими, адже дають можливість не тільки осмислити, який голосний звук позначає та чи інша буква, але й навпаки, якою буквою позначається той чи інший голосний звук, практично оволодівати правилом читання ізольованих букв, що позначають голосні звуки: щоб прочитати букву, що позначає голосний звук, її треба назвати.

Такі вправи проводять під час вивчення букв «а», «о», «у», «и», «і». Характерна особливість цих вправ полягає у тому, що, знаючи обмежену кількість букв, діти дійсно читають самі, відкриваючи для себе лексичне значення слів. А це дає можливість розвивати пізнавальні здібності школярів, збагачувати їх словник.

Коли з'являються букви, що позначають приголосні звуки, то читання здійснюється з врахуванням наступних букв. Це тому, що читати не значить називати звуки слова. Так, можна читати букви, що позначають голосні звуки, які стоять на початку слова або становлять склад чи слово. Діти повинні зрозуміти, що на місці букви, що позначає приголосний звук, треба вимовляти твердий або м'який приголосний звуки, в залежності від того, яка буква стоїть справа.

Серед основних орієнтирів читання, особливе місце посідає прямий склад. Навчання його читати здійснюється під час опрацювання першої букви на позначення приголосного звука. Під час навчання учнів читати прямий склад, виробляється уміння розрізнити одну букву від іншої, швидко зіставляти звук та букву і, навпаки, чітко розрізняти букви, що позначають приголосні і голосні звуки.

Навчання читати прямий склад можна проводити за такою методикою:

Діти знають, що склад «но» утворений з двох звуків [н] і [о]. Та цей склад потрібно вимовляти злито. Для цього спочатку навчаємо дітей зливати голосні звуки: «Сьогодні ми з вами прочитаємо перше слово. Для цього ми повинні навчитися співати пісеньку». Діти хором за вчителем вчаться злито вимовляти злиття голосних “О – о – о – о.” Після цього етапу можна приступати до навчання злиття приголосних з голосними. Проте, перед цим корисно навчитися співати або протягувати приголосні: « Н – н - н – н». Злиття П+Г починаємо з приголосних звуків, які можна проспівати або протягнути. На наступних уроках діти вже починають працювати самостійно. Окрім читання букв, приєднують голосний звук.

Учитель наголошує на тому, що вимовляти склад «но», треба трішки витягнути губи трубочкою, привідкривши ротик, тобто підготувати дитину вимовляти зразу два звуки. Вони ще нічого не вимовляють, а лише готуються до вимови двох звуків. За вказівкою вчителя: «Дати голос», діти вимовляють: «но». Їх увагу слід привернути до того, щоб, вимовляючи два звуки, голос подавати один раз. Спочатку можна промовляти склад без голосу, слідкуючи тільки за діяльністю губ, а потім за голосом. Таким чином, діти готуються вимовляти склади «на», «ну», «ни», але голос дають за сигналом. Учитель сам готує вимовляти склад, наприклад, «ни», діти дивляться на нього і впізнають за підготовкою, який склад буде вимовлятись. Учні помічають, що кожного разу готуються вимовляти склади по-різному. І це залежить, насамперед, від того, який голосний звук буде вимовлятись після приголосного. Але не всі слова складаються з одних лише прямих складів, тому при читанні слова, наприклад «олень», учень повинен мати такі орієнтири: буква, що позначає голосний звук [о], злиття звуків [ле], м'який знак, що стоїть після букви на позначення м’якого приголосного звука. Читати дітям, звичайно, важко, тому можна вичленяти в межах складу ще допоміжні роздрібнені одиниці. Такий спосіб читання допускає паузи в середині складу при його читанні, тобто склад може розчленуватись на дрібніші одиниці: ра/к, о/ре/л, ли/си/ця. Одиницями читання в складі і слові, між якими допускаються паузи, є:

а) злиття голосних і приголосних звуків;

б) одна буква, що позначає голосний або приголосний звук, яка стоїть за межами злиття.

Тому, щоб прочитати склад за новим способом, ми спочатку маємо навчити бачити в ньому одиниці читання злиття. Оскільки діти ще не добре впізнають всі букви, то вони прочитують одиниці читання різко, відривно. Щоб попередити таке читання, учні повторно читають слово, уже плавно по складах, осмислюють його значення.

Робота над збільшенням точки зору. Для цього використовуємо таблицю №2

В	М	Ю	Ж	У
К	О	А	О	И
И	С	Д	Р	Е

РА+К	РАК
СО+М	СОМ
ТО+М	ТОМ
РО+Т	РОТ

Поступово переходимо до таблиці № 3,4. По них ми вчимося сполучати три букви і читати слова.

	ак	ек	ик	ок	ук	ік	юк
б	бак	бек	бик	бок	бук	бік	бюк
в	вак	век	вик	вок	вук	вік	вюк
г	гак	гек	гик	гок	гук	гік	гюк

д	дак	дек	дик	док	дук	дік	дюк
ж	жак	жек	жик	жок	жук	жик	жюк
з	зак	зек	зик	зок	зук	зік	зюк
к	как	кек	кик	кок	кук	кік	кюк

Таких уроків може бути достатньо багато. Це залежатиме від успіхів дітей їх готовності сприймати наступну групу слів.

	Т	Ф
ТОР	ТОРТ	ТОРФ

Цьому сприяє навчальна таблиця № 5. Отже, учні бачать як необхідно читати такі слова.

Наступна група слів, що підлягає вивченню (зима, літо, казка) важка, тому спочатку навчаємо дітей додавати приголосні до відкритих складів.

МА ТІ РО ДІ

КМА КТІ КРО КДІ

У цьому допоможе таблиця № 6.

	А	О	У	И	Е	І
МН	МНА	МНО	МНУ	МНИ	МНЕ	МНІ
ВД	ВДА	ВДО	ВДУ	ВДИ	ВДЕ	ВДІ
ПР	ПРА	ПРО	ПРУ	ПРИ	ПРЕ	ПРІ
СТ	СТА	СТО	СТУ	СТИ	СТЕ	СТІ
ЗВ	ЗВА	ЗВО	ЗВУ	ЗВИ	ЗВЕ	ЗВІ
ЧН	ЧНА	ЧНО	ЧНУ	ЧНИ	ЧНЕ	ЧНІ

Пізніше діти починають читати наступну групу слів:

ЗИ+МА ЗИМА КАЗ+КА КАЗКА

ЛІ+ТО ЛІТО РУЧ+КА РУЧКА

Працюючи над таблицею № 6, паралельно треба використовувати таблиці № 1 і №2. Так багато дітей читають швидко, то даю завдання читати таблиці №2 і № 3 одночасно. До цього часу діти вже уміють читати такі слова

НА НАМ МЕТР МЕТРО МАЛИНА ДРОВА

Наступна група слів дуже важка. І знову на допомогу приходити тренувальна таблиця №8. Діти вчаться читати злиття чотирьох букв.

	А	О	У	И	Е
МНЗ	МНЗА	МНЗО	МНЗУ	МНЗИ	МНЗЕ
СКЛ	СКЛА	СКЛО	СКЛУ	СКЛИ	СКЛЕ

По цій таблиці діти тренуються близько 5 уроків і потім переходять до читання наступної групи слів:

ДНІПРО ГРУНТ СПОРТ ШТАМП

Пізніше вводиться ще одна група слів з м'яким знаком, з подвоєними приголосними.

З метою кращого засвоєння дітьми матеріалу про поняття «склад» та, враховуючи складність розумових дій аналізу і синтезу, порівняння із складами, потрібно використовувати вправи в ігровій формі, що подані в додатку № .

Можна запропонувати таку гру:

Назви предмети. Прочитай перший склад під малюнком, а другий — знайди у правій колонці. Знайшовши відповідний, додай його до першого складу.

ЗА

ТА

КИ

ША

БА

ДА

ВА

КА

РУ ХА ВА

СО РИ

МИ РІ ВО

Вправи, спрямовані на формування плавного поскладового читання:

1. «Читання» слова за малюнком:

• подивись на малюнок (учитель показує малюнок із зображенням качки);

• назви слово (качка);

• вимов слово повільно, частинами мовчки і вголос (ка – ч - ка);

• познач частинки слова олівцем під малюнком ( учень або вчитель вимовляє слово роздрібненими одиницями ка – ч- ка і одночасно під малюнком позначає горизонтальними рисками злиття, а крапкою звук, що стоїть за межами злиття: - • -);

• за цією схемою прочитай слово частинами (ка – ч - ка);

• визнач наголос і правильно вимов слово;

• «прочитай» слово з опорою на наголос ( качка).

3. Плавне поскладове читання за складо – звуковою моделлю.

Учень добирає за схемою слово, а потім, рисуючи указкою горизонтальну пряму під складом, вимовляє це слово плавно складами:

во ро на

4. Гра «Розсипані слова». Учитель привертає увагу дітей до того, що одне і теж слово можна скласти з букв розрізної азбуки або з розрізних складів, наприклад:

о

л

ша

ло

ш

а

Робиться висновок, що другий прийом раціональний, бо замість 4 карток можна взяти 2, а головне — одразу видно, що в цьому слові два склади — злиття, які можна правильно прочитати, лише звертаючи увагу на букви, які позначають голосні звуки.

5. Читання складів, поданих у вигляді променевих схем:

а

м о

у

6. Читання складових таблиць:

7. Гра «Капітани».

Кораблі, назви яких починаються буквами, що позначають приголосні звуки ( С «Сміливий», Л — «Лебідь»), «причалюють» до портів А, О, У, И, І, Е. «Причаливши», корабель дає сигнал: са., су., со.. .

Під час гри учні користуються динамічним посібником. Визначається «капітан», який «веде» свій корабель до порту.

О

А

І

У

Е

И

7.Що треба дописати в слові?

Дь

Ть

Зь

Сь

Ць

Ль

Нь

ПІВЕ…

Для розвитку зіркості до буквеного складу слова застосовуємо наступні вправи (на увагу):

—прочитайте слова, що відрізняються однією буквою: бак, рак, мак, лак,

так, гак; парта, нора, пора; мак, рак, лак; чайка, майка, гайка, байка;

—прочитайте слова, замінюючи букву, що позначає голосний звук, на іншу: бак, бік, бук, бук, бик; дім, дим, дам; нас, ніс; булка, білка, балка;

—прочитайте слова (різняться буквеним порядком букв і складів): кіт–

тік, насос – сосна, нора – рано, банка – кабан;

—прочитайте слова (різняться буквеним складом ): вибігти – прибігти, полетіти – залетіти, питання – запитання, поновити – обновити, читати – прочитати;

—прочитайте, додаючи в другому лові звук, назвіть його: ріка – річка, риба – рибка, груша – грушка.

Вчитель пропонує учням прочитати слова і пояснити різницю в буквеному складі та значенні (скажіть слово з іншим словом, складіть невелике речення).

Використання різних вправ, спеціальних завдань усуває труднощі, пов'язані з процесом формування способу читання при опрацюванні букв і звуків у букварний період навчання грамоти.