3.2.Міри захисту від виникнення джерел запалювання.

Основними заходами, що виключають попадання джерел запалювання в горюче середовище є:

• застосування в технології машин, механізмів, пристроїв, при експлуатації яких не утворюється джерел запалювання;

• застосування на нафтобазі, а особливо в насосній і складі, електроустаткування з відповідною пожежною і вибухонебезпечною зонами групою і категорією вибухонебезпечної суміші;

• застосування в технології швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

• застосування на території нафтобази в технологічному процесі устаткування, що відповідає вимогами електростатичної безпеки;

• пристрій блискавкозахисту будинків і споруд, а також устаткування;

• виключення можливості появи іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, рівної або вище мінімальної енергії запалювання;

• застосування при проведенні ремонтних робіт у насосної, у резервуарному парку, при ремонті трубопроводів і устаткування іскронеутворюючого інструмента;

• усунення контакту з парами пірофорних речовин;

• зменшення визначального розміру горючого середовища нижче гранично припустимого по горючості, а також виконання всіх діючих будівельних норм, правил і стандартів.

Більш 80 % пожеж від блискавок, супроводжується вибухом у газовому просторі резервуарів з нафтою відбувається в червні - липні на нафтобазах нафтопереробних заводів і нафтопроводів.

Блискавкозахист потрібний також тоді, коли резервуари що захищаються, мають дихальні клапани, щоб попередити запалення горючих пароповітряних сумішей, що виходять з резервуарів. Резервуари при товщині металевого даху менш 4 мм захищаються окремо встановлюваними на їхніх дахах блискавковідводами, у яких блискавкоуловлювачі, за допомогою струмовідводів з'єднують із заземленням.

Профілактику розрядів статичної електрики забезпечується головним чином надійним заземленням резервуарів, інших емкостей і з'єднаних з ними трубопроводів.

Заземлення не у всіх випадках є досить ефективним.Воно не забезпечує своєчасний відвід електростатичних зарядів, якщо вони утворяться в масі нафтопродуктів, що рухається, на деякій видстані від стінок резервуара, тому що вуглеводні рідини, володіючи низкою питомою електропровідністю, схильні не тільки до інтенсивної електризації, але і до тривалого збереження електростатичного заряду.

Тому резервуари й інші об’ємні апарати об’ємом більше 50 м³ приєднують до заземлювачів не менш, ніж у двох точках.

Поплавки дистанційних вимірників рівня фіксують за допомогою вертикально натягнутих металевих струн так, щоб виключити їхнє горизонтальне переміщення. Виконуючи роль направляючих, струни виключають зближення поплавка зі стінкою резервуара і тим самим попереджають небезпеку іскрового розряду. Для виключення концентрації зарядів статичної електрики поплавки виконуються округлої форми без кутів і загострених країв.

Щоб виключити небезпеку виникнення розряду між дзеркалом рідини і заземленим вимірником рівня, що опускається, або пробовідбірником, вимір рівня і добір проб здійснюють через визначене, час після накачування, коли відбудеться природне розсіювання (релаксація) зарядів, що нагромадилися в рідині. Наприклад, якщо питомий електричний опір рідини, що надходить у резервуар, більш 10" Ом-м, то названі вище ручні операції проводять не менш, ніж через 20 хв після накачування при нерухомому рівні рідини в резервуарі.

Для зменшення електризації рідини при її русі по наповнюючому трубопроводу використовують релаксаційні ємності, що представляють собою розширені ділянки трубопроводів, всередині яких для збільшення електропровідності маси рідини, що рухається, у повздовжньому напрямку встановлені заземлені металеві пластини і натягнуті струни.

Для попередження механічих іскор, що утворяться при виконанні ручних операцій, наприклад, при навантаженні і розвантаженні рідин у тари, ремонті устаткування, вимірі рівня і доборі проб нафтопродукту з резервуара і т.п., використовується іскробезпечний інструмент і пристосування.

Однак, більш ефективним засобом боротьби з механічними іскрами є виключення самих ручних операцій, у тому числі при вимірі рівня і доборі проб, шляхом використання дистанційних пристроїв для виміру рівня і напівавтоматичних знижених пробовідбірників. Самозаймання сірчаних сполук заліза найчастіше відбувається в резервуарах і інших ємнісних апаратах, де обертаються високосірчані нафти і бензинові фракції. Температура при самонагріванні в шарі відкладень, що окисляється, може піднятися до 600...700 °С, що досить не тільки для запалення горючої концентрації парів нафтопродукту в суміші з повітрям, але і для її утворення при малій концентрації, наприклад, у спорожненому резервуарі.

Для зниження небезпеки утворення пірофорних відкладень здійснюється: попереднє очищення нафти від сірки і сірчистих сполук перед подачею її на склад або перед її переробкою на пунктах підготовки нафти і нафтопереробних заводів; зниження температури збереженого нафтопродукту або попередження його нагрівання від теплоти сонячної радіації (фарбування резервуарів у світлі тони, використання підземного методу збереження нефти і нафтопродуктів і т.п.); антикорозійне покриття внутрішньої поверхні ємнісних апаратів; використання неметалічних емкостей, наприклад, залізобетонних резервуарів, пластмасової переносної тари і т.п.

Для попередження самозаймання пірофорних відкладень забезпечується:

• зменшення або повне виключення надходження в газовий простір резервуара повітря;

• дотримання термінів виводу ємнісних апаратів на простій і зменшення тривалості їхнього простою;

• систематичне очищення резервуарів від відкладень;

• дезактивація відкладень шляхом повільного їхнього окислювання.

Іскри електроустаткування, також, нерідко стають джерелом запалювання, тому електроустаткування розташовують у приміщенні операторної, у будці КІПта А або манифольдному колодязі, куди можуть надходити і накопичуватися горючі пари збережених рідин у кількості, достатньому для утворення горючих концентрацій. Для попередження цієї небезпеки застосовують вибухозахичене електроустаткування, будки КІПтаА й операторні з електроустаткуванням нормального виконання забезпечуються гарантованим підпором чистого повітря або виносяться за межі вибухонебезпечної зони.