Класифікація здоров’язбережувальних технологій
Здоров’язберігаючі технології – це не є щось невідоме, таємниче. Це відсутність стресових ситуацій у дітей, повноцінний та раціонально організований руховий режим. Ці технології знімають м’язову втому, поліпшують психоемоційний стан дошкільнят та передбачають профілактику різних захворювань.
На думку О. Московченко „здоров’язбережувальні технології – це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, що дозволяють оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров’я особистості. На основі оцінки параметрів здоров’я підібрати адекватне тренувальне навантаження, яке в свою чергу підвищить рівень працездатності і соціальної активності організму, вирішить завдання спортивної підготовленості„ .
Перш ніж перейти до опису здоров’язбережувальних технологій, розглянемо їх класифікацію.
Т. Карасьова наводить таку класифікацію здоров’язбережувальних технологій, де зосереджується увага на змістовних напрямах функціонування здоров’язбережувального простору та загальних завданнях:
медико-гігієнічні;
фізкультурно-оздоровлювальні;
екологічні;
технології забезпечення безпеки життєдіяльності;
здоров’язбережувальні освітні технології .
Більш ґрунтовною є класифікація Є. Мітіної. Вона класифікує дані технології за характером діяльності на спеціальні (вузькоспеціалізовані) і комплексні (інтегровані). Серед спеціальних виділяють:
медичні (технології профілактики захворювань; санітарно-гігієнічної діяльності);
освітні (інформаційно-навчальні та виховні);
соціальні (технології здорового й безпечного способу життя; профілактики поведінки);
психологічні (технології профілактики і психокорекції психічних відхилень особистісного й інтелектуального розвитку).
До комплексних технологій відносять:
технології комплексної профілактики захворювань, корекції та реабілітації здоров’я (фізкультурно-оздоровлювальні і валеологічні);
педагогічні технології, що сприяють здоров’ю;
технології, що формують здоровий спосіб життя .
Отже, здоров’язбережувальні технології об’єднують у собі всі напрями діяльності навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей і є сприятливими умовами перебування дитини в навчальному закладі.
Найбільш уточненою знаходимо класифікацію в роботах О. Ващенко, де виділено такі типи технологій:
здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.
Ми навели одну з деяких запропонованих науковцями класифікацій здоров’язберігаючих освітніх технологій. Однак слід зазначити, що поняття “здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.
Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище, центром якого буде – Школа сприяння здоров’ю.
Таким чином, можна сказати, що дані технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів навчального циклу; виховання в дошкільнят особистісних якостей, які сприяють зміцненню здоров’я.
Розглянувши класифікацію здоров’язбережувальних технологій, можна сказати, що вибір їх залежить від: програми діяльності дитячого навчального закладу, стану здоров’я вихованців, їхніх інтересів і вподобань, психологічної готовності вихователів до перебудови професійної діяльності, самовдосконалення, матеріально-технічного забезпечення (наявність окремого приміщення для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, фізкультурних куточків в групових кімнатах, фіто-кімнати тощо), екологічних факторів.
До того ж, будь-яка технологія повинна відповідати критеріям технологічності: системність, цілісність, комплексність, логічність, гнучкість, науковість, варіативність, інструментальність, прогнозованість, керованість, відтворюваність, ефективність, оптимальність .