
- •Тема Методологія управління проектами у виробничій сфері
- •1 Поняття, основні характеристики, життєвий цикл проекту
- •2 Методологічні основи управління проектами: параметри, процеси, функції та методи
- •3 Поняття, відмінні риси та механізм здійснення проектного фінансування
- •4 Виявлення, аналіз і оцінка ризику в проекті
- •5 Сіткове моделювання. Розрахунок основних параметрів сіткового графіку
- •Конструювання сіткового графіка проекту
- •1. Термінологія
- •Оптимізація та календаризація сіткового графіка проекту
- •Керування ходом виконання робіт за допомогою сіткового графіка
4 Виявлення, аналіз і оцінка ризику в проекті
Всі учасники інвестиційного проекту зацікавлені в тому, щоб виключити можливість провалу проекту. Разом з тим, ні в кого з них немає і не може бути впевненості у вдалому результаті проекту – ризик у будь-якій реальній справі загальновизнаний.
У контексті проекту ризик – це ймовірність настання небажаної події і всіх її можливих наслідків. Проектні ризики – це такі події, які якщо відбудуться, можуть затримати або знищити проект. Керування ризиком націлене на те, щоб визначити якнайбільше можливих негативних подій, мінімізувати їхній вплив, намагатися справитися з реакцією на ті події, що відбудуться і забезпечити кошти на покриття непередбачених витрат.
Основними складовими процесу управління ризиком є: виявлення джерел ризику; аналіз і оцінка ризику; визначення реакції на ризик; планування витрат у надзвичайних обставинах; створення резервів на випадок надзвичайних обставин.
Виявлення джерел ризику починається із складання списку усіх факторів, що можуть загальмувати роботу над проектом або зовсім перешкодити його реалізації, а також результатів їхнього впливу. Потенційними проблемними ділянками є роботи, що ніколи не виконувалися. Для кожного виявленого ризику треба визначити наступне: небажані події; усі наслідки події; ступінь серйозності впливу події; ймовірність того, що подія обов'язково відбудеться; час, коли ймовірна подія відбудеться; взаємозв'язок даної події з іншими частинами цього ж проекту або з іншими проектами.
Величина і кількість резервів на случай непередбачених обставин залежать від «новизни» проекту, неточності в оцінках часу і витрат, технічних проблем, невеликих змін у масштабі. На практиці непередбачені обставини складають від 1 до 10% у проектах, аналогічних попереднім. Однак в унікальних проектах і проектах, пов'язаних з високими технологіями, непередбачені обставини найчастіше досягають від 20 до 60%. Використання і споживання резервів необхідно ретельно відслідковувати і контролювати.
На практиці, резервний фонд звичайно підрозділяють на кошторисний резерв і фонд резерву керування. Кошторисні резерви виділяються на конкретні пакети робіт, обрані з основного кошторису і структури розподілу роботи за етапами. Кошторисні резерви використовуються для виявлених ризиків з малою імовірністю виникнення. Прикладами таких ризиків, що покриваються за рахунок кошторисних резервів, є невеликі зміни в технології та помилки в розрахунках часу і витрат. Якщо ризику вдається уникнути, фонди повертаються в резерв керування. Резерви керування необхідні для покриття великих непередбачених і потенційних ризиків і тому застосовуються до проекту в цілому.
Одним з основних засобів контролювати витрати на ризики є письмове підтвердження відповідальності за них. Відповідальність за кожен виявлений ризик повинна бути покладена на одного працівника (або поділена між декількома) при взаємній згоді керівника, що керує проектом з однієї сторони і підрядника з іншої сторони. Якщо керування ризиками не оформити документально, то відповідальність за ризик і дії по виходу з нього будуть ігноруватися.