ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................	5
І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ..............................................................................	5
1.1 Мета виконання бакалаврської атестаційної роботи.................................	5
1.2 Тематика бакалаврських атестаційних робіт..............................................	6
1.3 Виконання бакалаврської атестаційної роботи..........................................	7
1.4 Порядок захисту бакалаврських атестаційних робіт.................................	8
ІІ ЗАВДАННЯ НА БАКАЛАВРСЬКУ АТЕСТАЦІЙНУ РОБОТУ................	8
ІІІ ПАКЕТ ДОКУМЕНТІВ ДО БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ........................	9
IV ЗМІСТ І ОБСЯГ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ.....................................	9
4.1. Структура і склад пояснювальної записки................................................	9
4.2 Вступна частина пояснювальної записки...................................................	10
4.3 Основна частина пояснювальної записки...................................................	11
4.4 Структура і склад розділу «ОХОРОНА ПРАЦІ»………………………...	12
4.5 Додатки..........................................................................................................	18
4.6 Використання ЕОМ.......................................................................................	19
V 5 ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ...........................................................................	19
IV ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БАКАЛАВРСЬКИХ АТЕСТАЦІЙНИХ РОБІТ	20
6.1 Загальні вимоги до оформлення..................................................................	20
6.1.1 Текст документа.........................................................................................	20
6.1.2 Ілюстрації....................................................................................................	21
6.1.3 Формули…………………………………………………………………..	22
6.1.4 Таблиці........................................................................................................	22
6.1.5 Додатки.......................................................................................................	23
6.2 Оформлення графічних матеріалів..............................................................	25
VIІ Відгук керівника............................................................................................	26
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ.......................................................................................	27
ДОДАТКИ............................................................................................................	29
Додаток А Приклад оформлення титульного аркуша.....................................	29
Додаток Б Приклад оформлення завдання на бакалаврську атестаційну роботу	30
Додаток В Приклад оформлення відомості бакалаврської роботи................	31
Додаток Г Приклад оформлення довідки студента-бакалавра.......................	32
Додаток Д Приклад оформлення відгуку на бакалаврську атестаційну роботу	33
Додаток Е Приклад оформлення довідки про успішність..............................	34
Додаток Ж Приклад оформлення списку умовних скорочень.......................	35
Додаток 3 Приклад оформлення змісту роботи...............................................	36
Додаток И Приклад складення реферату на дипломну роботу......................	37
Додаток К Приклад заповнення окремої специфікації складального креслення	38
Додаток Л Приклади оформлення рисунків.....................................................	39
Додаток М Приклади оформлення формул......................................................	40
Додаток Н Приклади оформлення таблиць......................................................	41
Додаток П Приклади оформлення джерел в «Переліку посилань»...............	42
Додаток Р Кутові штампи за ГОСТ 2.104-68...................................................	46

ВСТУП

Дані методичні вказівки визначають основні положення при виконанні бакалаврських атестаційних робіт студентами, що навчаються за напрямом 6.0708 - «Екологія та охорона навколишнього середовища», 6.0401 - «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування".

Викладені матеріали визначають вимоги до тематики бакалаврських атестаційних робіт, їх змісту, обсягу і структури пояснювальної записки та графічної частини бакалаврської роботи.

Запропоновані правила оформлення документів доповнюють існуючі на кафедрі IE та ОП методичні матеріали і цілком відповідають вимогам «Єдиної системи конструкторської документації» (ЄСКД), «Єдиної системи технологічної документації» (ЄСТД), Державних стандартів України ДСТУ 3008 - 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582 - 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Мета виконання бакалаврської атестаційної роботи

Одним з важливих етапів навчальної підготовки студента є виконання і захист бакалаврської атестаційної роботи. Це самостійна навчально-наукова робота, під час якої студенту необхідно показати уміння творчо користуватися набутими під час навчання фундаментальними та спеціальними уміннями і знаннями для виконання завдань і обов'язків визначеного рівня професійної діяльності. Вона передба-чає роботу з науково-технічною літературою, іншими джерелами інформації для вивчення стану питання, володіння елементами сучасного апарату досліджень та розрахунковими методиками у сфері екології та охорони довкілля, використання комп'ютерних інформаційних систем і технологій, формулювання висновків та розробку рекомендацій на основі систематизації накопиченого матеріалу.

Загальна навчальна мета виконання бакалаврської атестаційної роботи полягає в си­стематизації, закріпленні і розширенні теоретичних і практичних знань студен-та і їх застосуванні для комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Кінцевим результатом бакалаврської атестаційної роботи є:

1. Прищеплення знань і вміння по виконанню кваліфікованого аналізу джерел антропогенного забруднення довкілля, контролю і моніторингу природного середовища, оцінки ступеню забруднення грунту, води та повітря шкідливими речовина-ми, їх впливу на стан і здоров'я людини, рослинний та тваринний світ.

3. Запропоновані організаційно-технічні заходи щодо раціонального використання довкілля, його охорони від хімічного, біологічного, енергетичного забруднення і оцінити їх ефективність.

4. Отримання досвіду в оформленні графічних матеріалів, складанні пояснюваль-ної записки, специфікацій, відомостей, іншої конструкторської документації, публічного захисту результатів роботи.

Елементами бакалаврської атестаційної роботи є осмислення та обгрунтування обраної теми; вивчення об’єкту та предмету розробки; формулювання мети роботи на основі усвідомлення проблемної ситуації, її причин, недоліків, труднощів вирішення; визначення завдань, що стоять перед студентом; всебічне вивчення відомих теоретичних розробок та практики щодо вирішення аналогічних задач, їх критичний аналіз; обґрунтований вибір найбільш ефективних підходів та заходів щодо досягнення кінцевого результату.

Підготовці і виконанню бакалаврських атестаційних робіт сприяє участь сту-дентів у науково-дослідній роботі кафедри, виконання ними НДРС, участь у науково - практичних конференціях. Використання результатів досліджень, проведе-них студентами на молодших курсах, підвищує якість робіт, їх теоретичну і практичну цінність, значно поглиблює обробку спеціальних розділів.

Бакалаврська атестаційна робота дозволяє перевірити студентові якість отри-маних ним знань за обраною спеціальності та здатність застосовувати їх при вирі-шення практичних завдань. Успішне виконання і захист бакалаврської атестаційної роботи є доказом досягнення студентом освітнього рівня «базової вищої освіти», який характеризує сформованість інтелектуальних якостей, що визначають розвиток людини як особистості і є достатнім для присвоєння йому кваліфікації бакалавра, як визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня.

1.2 Тематика бакалаврських атестаційних робіт

Тематика бакалаврських атестаційних робіт повинна відповідати сучасному стану і перспективам розвитку екологічних технологій. Бакалаврська атестаційна робота являє собою проектну, науково-дослідну чи інструментальну розробку, у якій вирішується актуальна задача для напрямку "Екологія та охорона навколишнього середовища" по дослідженню предметної області і удосконаленню екологічних технологій і систем. Вимоги до змісту, обсягу і структури бакалаврської атестаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом на підставі положення про підсумкову державну атестацію випускників вищих навчальних закладів, затвердженого Міністерством науки та освіти України, державного освітнього стандарту по напрямку підготовки

1. Каркас геоінформаційної системи вмісту мікроелементів донних відкладень естуарія р. Самара

2. Фактографічні і картографічні бази в задачах моніторінгу довкілля

3. Анализ природных процессов на основе простых моделей.

4. Аналіз джерел пилогазових викидів з ТПЦ - 5 ВАТ НТЗ «Інтерпайп» та розробка пропозицій щодо їх зменшення.

5. Розробка пропозицій по удосконаленню системи очищення технологічних га-зів коксохімічного виробництва ВАТ «Дніпрококс».

6. Аналіз ефективності роботи системи очищення стічних вод цеху кольорових покриттів ВАТ «Комінмет» та розробка пропозицій щодо її удосконалення.

7. Оцінка ефективності роботи аспіраційної системи чавуноливарного цеху ВАТ «Дніпроважмаш» та розробка пропозицій щодо її модернізації.

8. Аналіз напрямків і шляхів ужосконалення системи водопідготовки м. Дні-пропетровська задля зменшення канцерогенного ризику для населення.

9. Вибір та обгрунтування методу біоіндикаци забруднення грунту сполуками важких металів.

10. Аналіз та вибір раціональної технології утилізації осаду міських стічних вод.

11. Негативні аспекти впливу пестицидів на грунт та вибір технології відновлення гумусового шару грунта.

12. Формування екологічного світогляду засобами Internet.

13. Розробка лабораторної установки та методики дослідження процесу осадженя пилу у відцентровому апараті.

14. Дослідження рівня акустичного забруднення житлових масивів м. Дніпропет-ровська та розробка рекомендацій щодо його зниження.

1.3 Виконання бакалаврської атестаційної роботи

Протягом 15-го напівсеместру керівники бакалаврських робіт з урахуван-ням індивідуальних здібностей, схильностей та побажань студентів формують орієнтовний перелік тем бакалаврських робіт. На початку 16-го семестру цей пе-релік заслуховується та затверджується на засіданні кафедри із обґрунтуванням доцільності кожної роботи. Бакалаврська атестаційна робота виконується протя-гом 16-го та семестру. Керівник видає студенту завдання за темою бакалаврської роботи, затверджене завідувачем кафедрою, і календарний графік його виконан-ня, рекомендує необхідну літературу, довідковий матеріал і т.п. Студент звітує щодо виконання етапів роботи перед своїм керівником у встановлені терміни

Керівник бакалаврської роботи направляє і контролює роботу студента, реко-мендує необхідні матеріали, вказує на помилки. Уся відповідальність за прийняті рішення, виконані розрахунки, оформлення лягає на студента - виконавця роботи. Під час виконання бакалаврської атестаційної роботи студент не повинний обмежуватися знаннями, що він одержав під час навчання. Необхідно додатково опрацювати вітчизняну і закордонну літературу, періодичні і нормативні видання, систематизувати матеріал, що торкається теми бакалаврської роботи.

За час виконання роботи студент зобов'язаний підготувати пояснювальну за-писку, демонстраційні графічні матеріали, доповідь по виконаній роботі та представити їх керівникові у встановлений термін.

Робота вважається виконаною, якщо пояснювальна записка і графічний мате-ріал за змістом, структурою та обсягом відповідають завданню та даним методич-ним вказівкам, оформлені відповідно до вимог ЄСКД та діючих стандартів. Правильність оформлення роботи перевіряє нормоконтролер - один з викладачів кафед-ри і ставить свої підписи у пояснювальній записці і на демонстраційних листах. Після цього записку і листи підписує керівник бакалаврської роботи і дає відгук на неї з відповідною оцінкою. Завершена бакалаврська робота з відгуком керівника підписується завідувачем кафедрою, який допускає роботу до захисту на ДЕК.

У разі необхідності за рішенням кафедри може проводитися попередній захист, що являє собою репетицію захисту бакалаврської роботи. Комісія із викладачів ка-федри розглядає матеріали роботи, слухає доповідь студента, дає рекомендації з ви-правлення помилок. За результатами роботи цієї комісії на засіданні кафедри за участі керівника приймається остаточне рішення щодо допу­щення студента до за-хисту. У разі схвалення бакалаврської роботи керівник підписує пояснювальну за-писку, графічні демонстраційні матеріали, робить письмовий відгук.

1.4 Порядок захисту бакалаврських атестаційних робіт

Згідно Положенню про Державні екзаменаційні комісії (ДЕК) вищих навча-льних закладів захист бакалаврських атестаційних робіт відбувається на відкрито-му засіданні ДЕК. Прийнято наступний порядок захисту:

- доповідь студента, у якому висвітлюється сучасний стан розглядаємого питання, прийняті рішення, основні результати, особистий внесок у розробку і реалізацію роботи;

- відповіді на запитання членів ДЕК і присутніх (запитання можуть стосуватися не тільки теми роботи, але і дисциплін, що вивчалися в академії);

- зачитується відзив керівника;

- при бажанні надається заключне слово керівнику та студенту для відповіді на зауваження.

Тривалість захисту однієї бакалаврської роботи - 15-20 хвилин. За день на одному засіданні ДЕК захищаються не більше 8-ми студентів. Захист проходить українсь-кою або російською мовою. У випадку захисту бакалаврської атестаційної роботи іноземною мовою студент повинний погодити це питання на своїй кафедрі і кафед-рі іноземних мов. Для цього необхідно написати заяву на ім'я декана.

На закритому засіданні ДЕК виносить рішення про оцінки робіт відповід-но до критеріїв оцінки. Якщо оцінка позитивна, то ДЕК присвоює студенту ква-ліфікацію бакалавра.

Студенти, що одержали незадовільну оцінку при захисті бакалаврської ат-естаційної роботи, відраховуються з академії і мають право на повторний захист протягом трьох років. ДЕК повинна визначити, чи може студент представити на повторний захист ту ж роботу в доробленому виді, або необхідно взяти нову тему.

II. ЗАВДАННЯ НА БАКАЛАВРСЬКУ АТЕСТАЦІЙНУ РОБОТУ

Завдання на виконання бакалаврської атестаційної роботи розробляє керів-ник згідно із затвердженою темою. Завдання оформлюється на бланку встановле-ного зразку з вказівкою терміну закінчення роботи.

У завданні вказується обсяг вихідних даних, що залежить від специфіки виконуваної роботи. Це може бути:

- нормативно-технологічна та конструкторська документація базового підприємст-ва, організації;

- номенклатура продукції; сировина, матеріали, енергоносії для її виробництва;

- характеристика відходів виробництва;

- проектні та експлуатаційні характеристики систем захисту повітряного та вод-ного басейну на підприємстві, регламент їх технічного обслуговування;

- дані обстеження виробництва, окремих агрегатів як джерел забруднення дов-кілля;

- результати пуско-налагоджувальних робіт та промислових випробувань технологічного обладнання та обладнання систем захисту довкілля;

- звітні та нормативні дані щодо вмісту шкідливих речовин у воді та газових викидах з агрегатів, їх обсяги;

- методики та опис засобів контролю за станом довкілля;

- відомості щодо запроваджених та запланованих організаційно-технічних заходів зі зменшення техногенного навантаження на довкілля;

- результати виконаних науково-дослідних робіт;

- математичне та програмне забезпечення для модельних досліджень;

- засоби та методики фізичного моделювання екосистем;

- літературні та патентні джерела, Internet.

Коло питань, що підлягають розробці, може бути таким:

- екологічна експертиза проектної та технологічної документації підприємства;

- оцінка відповідності продукції, застосованої сировини, матеріалів, енергоносіїв екологічним вимогам, необхідності та можливостей їх заміни або підвищення якості;

- вибір технологій та обладнання рекуперації, утилізації, знешкодження відходів;

- аналіз експлуатаційних показників роботи систем захисту довкілля та внесення пропозицій щодо підвищення їх ефективності та надійності;

- розробка заходів щодо зменшення відходів, викидів у атмосферу та забруднення води у технологічному процесі;

- удосконалення організації, застосування більш досконалих методів та засобів контролю стану довкілля;

- порівняльний аналіз ефективності запровадження організаційно-технічних захо-дів та результатів наукових досліджень для покращення екологічного стану;

- математичне та фізичне моделювання процесів в екосистемах.

Означений перелік питань є орієнтовним, але не вичерпним у формулюванні завдання до виконання бакалаврської атестаційної роботи.

ІІІ. ПАКЕТ ДОКУМЕНТІВ ДО БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

1. Пояснювальна записка;

2. Графічний матеріал;

3. Відгук керівника.

4. Довідка деканату про успішність студента.

5. Рішення про допуск до захисту бакалаврської атестаційної роботи.

IV. ЗМІСТ І ОБСЯГ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

4.1 Структура і склад пояснювальної записки

По своєму змісту пояснювальна записка повинна відповідати завданню на бакалаврську атестаційну роботу.

Пояснювальна записка містить ряд обов'язкових складових частин, вимо-ги до яких конкретизуються випускаючими кафедрами відповідно профілю спе-ціальності.

Бакалаврська атестаційна робота (пояснювальна записка) складається з частин (структур­них елементів з рекомендуємим обсягом), поданих у наступному порядку:

• титульний аркуш (бланк видається) – 1 с.;

• завдання (бланк видається – 1 с.;

• відомість бакалаврської атестаційної роботи – 1 с.;

• реферат – 1 с.;

• зміст – 1 с.;

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів – 1 с.;

• вступ – 1-2 с.;

• аналітична частина – 25-30 с.;

• основна частина – 25-30 с.;

• охорона праці – 7-8 с.;

• висновки та рекомендації – 1 с.;

• перелік посилань – 1 с.;

• додатки.

Окрім загальних, пояснювальна записка може містити висновки по аналітич-ній та спеціальній частині. В особливих випадках дозволяється вводити нові частини за узгодженням з керівником та завідувачем кафедрою. Обсяг пояснюваль-ної записки повинний складати 50-70 с. машинописного тексту на аркушах формату А4 без урахування додатків. Розподіл матеріалу на окремі частини роботи визначається характером тематики і особливістю питань, що розроблюються. Обсяг додатків обмежується 20 с.

4.2 Вступна частина пояснювальної записки

Титульний аркуш виконується на бланку встановленої форми або на компью-тері українською мовою. Найменування теми роботи не повинне відрізнятися від затвердженої наказом по академії. № наказу і дата вноситься при здачі роботи сек-ретарю ДЕК. Індекс УДК визначає виконавець роботи за таблицями Універсальної десяткової класифікації. Титульний аркуш повинен бути підписаний студентом-ви-конавцем, викладачем, відповідальним за нормоконтроль та завідувачем кафедрою.

Завдання на роботу українською мовою заповнює керівник на спеціально-му бланку або компьютері. Завдання приймає до виконання студент, про що ставить свій підпис, та затверджує завідувач кафедрою.

Відомість роботи виконується згідно ГОСТ 2.106-68. До неї вносять розроблені або застосовані в роботі конструкторські документи, що входять до складу розділів загальної документації та документації щодо складальних одиниць, назви яких підкреслюють. Позначення документу включає абревіатуру факульте-ту, код спеціальності, порядковий номер призвища студента згідно наказу по академії при затвердження темі бакалаврської атестаційної роботи, абревіатуру бакалаврської роботи, № листа графічного матеріалу (якщо це складальне креслення, то після № вказується Ск, Дл, Тб і т. ін) або абревіатуру пояснювальної записки. Наприклад ММФ.6.0708.29.БР.03Тб.

Реферат містить короткий зміст виконаної роботи і подається українсь-кою мовою. В ньому наводять:

• відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань;

• текст реферату;

• перелік ключових слів.

Текст реферату викладають у наступній послідовності:

- об'єкт дослідження або розробки;

- мета роботи;

- методи дослідження та апаратура;

- одержані результати, їх значущість та новизна.

Обсяг реферату - не більш, як 500 слів.

В кінці реферату вміщують 5 - 15 ключових слів (словосполучень), які є визначальними у розкритті суті роботи. їх пишуть великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, що є малопоширеними, розташовуюсь стовпцем: ліворуч наводять умовні позначення, праворуч - їх розшифровку. Незалежно від наявності переліку, за першої появи цих елементів у тексті наводять їх розшифровку.

Всі означені елементи вступної частини пояснювальної записки починають з но-вої сторінки.

Зміст вміщує: вступ; послідовно перелічені номери та назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) пояснювальної записки; висновки та рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу.

4.3 Основний зміст пояснювальної записки

Основний зміст пояснювальної записки містить:

- вступ;

- аналітичну частину;

- основну частину;

- розділ з охорони праці;

- висновки та рекомендації;

- перелік посилань.

Вступ містить поставлену задачу з погляду її актуальності, характеристи-ку сучасного рівня вирішення даної задачі і взаємозв'язок з іншими роботами, ме-ту роботи і значення її рішення для тієї предметної області, до якої відноситься тема бакалаврської роботи. Приводять основні технічні характеристики продук-ту, що розробляється і очікуваний техніко-економічний ефект від його реалізації.

Вступ розташовують на окремих сторінках. У вступі викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи при цьому практично розв'язані задачі, вади знань, що існують в даній галузі;

- світові тенденції розв'язання поставлених задач;

- актуальність даної роботи та підставу для її виконання;

- мету роботи та галузь застосування;

- взаємозв'язок з іншими роботами.

Рекомендований обсяг вступу 1-2 стор.

Суть пояснювальної записки викладають у розділах «І. Аналітична частина» та «ІІ.Основна частина», які поділяються на підрозділи, пункти та підпункти. Ці розділи виконуються у відповідності до завдання і містять усі необхідні розробки і обґрунтування прийнятих рішень, супроводжуються ілюстраціями, таблицями, формулами; якщо потрібно - відповідними розрахунками, у тому числі за допомо-гою ЕОМ; посиланнями на літературні та інші джерела інформації, результати теоретичних та експериментальних досліджень. Зміст цих розділів визначається специфікою виконуваної роботи. Наприклад, для робіт, спрямованих на зниження шкідливого впливу конкретного виробництва на довкілля, звичайно наводять характеристику технології виробництва, сировини; властивості продукції; джерела утворення, характеристика та методи контролю стічних вод, газових викидів, твер-дих відходів, фізичних забруднень; визначаються найбільш гострі питання щодо негативного впливу виробництва на людину і довкілля, розглядаються шляхи вирішення цих проблем на підприємстві, їх недоліки.

Потім наводять обґрунтування найбільш ефективних засобів вирішення визначеної екологічної проблеми. Для цього дають характеристику організаційних і технологічних заходів щодо зниження рівня пилового, хімічного або фізичного за-бруднення довкілля, відомих методів очищення стічних вод або газових викидів від забруднюючих речовин, сучасних технологій та обладнання переробки і утилізації відходів, зменшення радіаційного, акустичного, теплового та інших видів техногенного навантаження на довкілля, показують переваги та недоліки цих методів та технологій.

На основі критичного аналізу в «ОСНОВНІЙ ЧАСТИНІ» визначають найбільш технічно досконалий, екологічно безпечний і економічний метод, розробля-ють принципову техноло­гічну схему запропонованої системи захисту працівників, довкілля та пропозиції щодо її реалізації; виконують аналіз обладнання і на його базі вибирають обладнання системи, що за своїми характеристиками задовольняє вимогам конкретного виробництва.

Рекомендований обсяг «Аналітичної частини» - 25-30 стор. та «Основної части-ни» - 25-30 стор. Текст роботи повинен викладатися простою, короткою і точною технічною мовою. «Аналітичну частину» та «Основну частину» треба починати з нової сторінки.

У пояснювальній записці треба використовувати систему одиниць СІ. Якщо виміри проведено в інших одиницях, переведення їх в одиниці СІ обов'язкове лише за умови викладення найважливіших положень роботи.

У тексті не допускається:

- використовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, які близькі за значенням (синоніми), а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській або російській мові;

- застосовувати техніцизми і професіоналізми, тавтологічні словосполучення, наприклад, "промислова індустрія", "прейскурант цін", "в грудні місяці" тощо;

- використовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії, пунктуації, а також відповідними державними стандартами;

- застосовувати математичні знаки без цифр (наприклад, №, %, = та ін.);

- використовувати індекси стандартів (ГОСТ, ДСТУ, ТУУ, СНІП, СН та ін.) без регістраційного номера.

4.4 Структура і склад розділу «ОХОРОНА ПРАЦІ»

Розділ містить|утримує| наступні|слідуючі| підрозділи, які поділяються на пункти та підпункти.

- законодавче та нормативне забезпечення охорони праці – обсяг 1 с. машинописного тексту. Даний підрозділ не номерується і не виділяється окремо, а дається як «Вступ» до розділу.

3.1. Аналіз шкідливих і небезпечних чинників|факторів| – обсяг|обсяг| 2-3 с.машинописного тексту.

3.2. Розрахункова частина|частка| - обсяг 2-|3 с. машинописного тексту.

3.3. Вибір засобів індивідуального захисту - обсяг|обсяг| 1 с. машинописного тексту.

3.4. Пожежна безпека - обсяг|обсяг| 2 с. машинописного тексту.

Орієнтовний зміст|вміст| підрозділів розділу ІІІ «Охорона праці»

Законодавче і нормативне забезпечення охорони праці.

Законодавство України про охорону праці базується на основах нормативно-правових актів, які відповідають Конституції України. Статті 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на роботу, відпочинок, охорону здоров'я, меддопомогу і страхування [16]. Державна політика в області охорони праці, закріплена статтею 4 закони України “Про| охорону праці”[17], базується на пріоритеті життя і здоров'ї працівників в умовах виробничої діяльності підприємства, повної|цілковитої| відповідальності власника для створення|створіння| безпечних і нешкідливих умов роботи. “Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів|коштів| виробництва, засобів|коштів| колективного і індивідуального захисту що працюють, повинні здійснюватися з урахуванням|з врахуванням| вимог по охороні праці” згідно|згідно з| статті 154 закони України “Про| охорону праці”. Стаття 155 закону України “Про| охорону праці” свідчить: “Жодне підприємство, цех, ділянка виробництва не мають бути прийняті і введені|запроваджувати| в експлуатацію, якщо на них не створені безпечні і нешкідливі умови праці”.

З|із| впровадженням нових досягнень науки і техніки виробничий травматизм постійно знижується. В результаті|унаслідок| широкої автоматизації і механізації ліквідована більшість небезпечних і важких|скрутних| професій, значно зменшилася професійна захворю-ваність. Підвищена продуктивність праці| понизила|знизила| витрати|затрати| м'язової енергії, але|та| підвищила нервово-психічне навантаження на працюючих.

Дана бакалаврська робота присвячена дослідженню процесу ___________ ___________________________________________. У даному розді лі бакалаврсь-

(процесу, досліджуваного в роботі)

кої роботи розглянуті і проаналізовані основні шкідливі і небезпечні чинники, які діють в умовах _________________________, здійснено розрахунок заходів щодо зниження впливу найбільш шкідливого і небезпечного чинника|фактору|, проаналізовані і вибрані засоби| індивідуального захисту, узагальнені питання пожежної профілактики

3.1 Вибір і характеристика будівельного майданчика

Процес, досліджуваний в бакалаврській роботі по характеристиці належить |до виробництв __ групи з|із| шириною санітарно-захисної зони __ м.

3.2 Аналіз шкідливих і небезпечних виробничих чинників __________________________________________________________________

(процесу, досліджуваного в бакалаврській роботі)

Даний підрозділ є|з'являється| ключовим|джерельною|, оскільки від грамотної і об'єктивної оцінки чинників|факторів| дії залежить достатність і обгрунтованість розрахунку заходів по зниженню впливу найбільш небезпечного чинника|фактору| і вибір засобів індивідуального захисту. узагальнені питання пожежної профілактики, що розробляються в наступних|таких| параграфах.

Підрозділ передбачає кількісну і якісну оцінку чинників|факторів| дії і порівняння її з|із| гранично допустимими нормами. Виклад характеристик шкідливих і небезпечних виробничих чинників|факторів| здійснюється переважно у вигляді таблиць.

У цьому підрозділі необхідно:

1. Відобразити|відбивати| особливості процесу, досліджуваного в бакалаврській роботі по категорії виконуваної роботи (ГОСТ 12.1.005-83).

2. Привести характеристики приміщення|помешкання| по категорії виконуваною в них робіт, залежно від загальних|спільних| енерговитрат організму в кКал/год (Дж/с), згідно ДСН 3.3.6.042-99 (ГОСТ 12.1.005-88).

3. Виконати аналіз шкідливих і небезпечних чинників що виникають при процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі (шум, вібрація, загазованість: СО, NОx, H₂S і тому подібне) і порівняти їх із значеннями ГДК, ГДР і класів небезпеки згідно ДСН 3.3.6-037-99, ДСН 3.3.6.042-99 (ГОСТ 12.1.005-88 і ГОСТ I2.1.007-76).

4. Охарактеризувати санітарно-гігієнічних умов праці.

5. Дати характеристику приміщення|помешкання|:

- у якому (матеріали з|із| яких має бути виконане будівля|споруда|);

- загальна|спільна| площа|майдан|, висота приміщення|помешкання|;

- площа|майдан| і обсяг|обсяг| на одного працючого відповідно до СН 512-78, ДСанПіН 3.3.2.007-98;

-проаналізувати вимоги промислової естетики приміщень|помешкань| – вказати забарвлення|фарбування| стін, стелі, підлоги|статі|, оформлення інтер'єру приміщення|помешкання|;

- провести аналіз метеорологічних умов праці, порівняти значення тих, що виникають при процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі параметрів мікроклімату з|із| оптимальними відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 (ГОСТ 12.1.005–88, СН 4088-86, СНиП 2.04.05-91);

- охарактеризувати систему вентиляції або кондиціонування повітря необхідну для приміщення|помешкання|, класифікувати по відповідних ознаках;

- охарактеризувати необхідну систему опалювання;

- привести характеристику системи освітлення в приміщеннях|помешканнях| (тип джерел| світла, їх потужність і розміщення щодо|відносно| робочих місць|місце-миль|);

- провести аналіз виникаючого шуму і електромагнітних випромінювань, порівня-ти з|із| нормативними значеннями по СН 3223-85, ДСанПіН| 3.3.2.007-98;

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці при процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі занести в таблиці (розмір шрифту в таблицях 12, інтервал – 1). В результаті|унаслідок| аналізу вибрати найбільш шкідливий і небезпечний чинник|фактор| і виконати розрахунок мерів по зниженню або усуненню його впливу.

6. Після|потім| аналізу шкідливих чинників|факторів|, що мають місце в процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі, описати небезпечні чинники|фактори|, властиві даному процесу, устаткуванню|обладнанню|, умовам праці - струмоведучі| частини|частки| електроустановок, частини|частки| машин і механізмів, що обертаються і рухомі, передавальні|передаточні| і транспортні пристрої|устрої|, вантажопідйомні машини і пристосування, розжарений і розплавлений метал, судини|посудини| і устаткування|обладнання|, що працює під тиском|тисненням| і так далі

7. Дати характеристику приміщення|помешкання| по доступності електричного устаткування|обладнання| (категорія приміщення|помешкання| згідно Правил пристрою|устрою| електроустановок ПУЕ), відповідна категорія по небезпеці поразки|ураження| електрострумом) і описати в яких випадках, персонал виробництва може бути уражений електричним струмом|током|, а потім охарактеризувати види поразок|уражень| електричним струмом|током| (тобто вказати різновиди місцевих і загальних|спільних| поразок|уражень| людини при дії на організм електричного струму|току|);

Таблиця 3.1 – Санітарно-гігієнічні умови праці

№ п/п	Параметри	Фактичне значення	Норматив ДСН3.3.6.042-99 (ГОСТ12.1.005-88 і СН 2527-88)	Відповідність фактичних значень нормативним
1	2	3	4	5
1	Температура повітря,ОС|із| -теплий період -холодний період
2	Відносна вологість %
3	Швидкість руху повітря, м/с
4	Запиленість, мг/м3
5	Освітленість, лк
6	Інтенсивність теплового випромінювання, кВт·м2
7	Загазованість (вид газу, концентрація), мг/м3

8. Навести характеристику зорової роботи, що виконується персоналом при виконанні процесу, досліджуваному в бакалаврській роботі, тобто вказати відповідний розряд зорового навантаження і розкрити його суть|сутність|, пославшись на ДБН В.2.5-28-2006 (СНиП II-4-79/85).

9. Вказати інші небезпечні чинники|фактори|, специфічні для процесу, досліджуваного в бакалаврській роботі.

3.3 Розрахункова частина|частка|

Відповідно до результатів аналізу шкідливих і небезпечних чинників|факторів|, що мають місце в процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі, виконати розрахунок з числа нижченаведених:

• розрахунок шуму і розрахунок звукоізоляції від основних джерел шуму;

• розрахунок вібрацій і заходів щодо її зниження і усунення;

• розрахунок заземлення;

• розрахунок блискавкозахисту|;

• розрахунок вентиляції;

• розрахунок теплового випромінювання, потрібної теплоізоляції і теплових екранів;

• розрахунок штучного освітлення.

Формули в розрахунках повинні мати крізну нумерацію (3.1), (3.2) і т.д.

3.4 Вибір засобів індивідуального захисту

Аналіз і вибір засобів індивідуального захисту для працівників, що беруть участь в процесі, досліджуваному в бакалаврській роботі і розрахунок річної потреби в них проводиться|виробляє| на підставі "Типових галузевих норм безкоштовної видачі робочим|робітником| і службовцем спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів|коштів| індивідуального захисту". Вибір і розрахунок ЗІЗ виконується для основних професій відповідно до теми бакалаврської роботи. Річна потреба в засобах|коштах| індивідуального захисту приводиться|призводить| в таблиці.

№№ пп	Професія і посада	Кількість осіб по професії	Спецодяг, спец- взуття| і інші |кошти| ЗІЗ	Термін носки у місяцях	Загальна кіль­кість на рік	Ціна, грн.	Вартість, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
1.
2.
3.

3.5 Пожежна безпека

Даний підрозділ починається|розпочинає| з визначення категорії виробничих проце-сів по вибуховій, вибухопожежній| | і пожежній небезпеці, згідно СНиП 2.09.02-85, ОНТП 24-86. Потім відповідно до ПУЕ визначається категорія вибухонебезпеки робочих зон і майданчиків, ступінь|міра| вогнестійкості будівельних конструкцій, згід-но СНиП 2.01.02-85.

Далі аналізується об'єкт (ділянка, устаткування|обладнання|, робоче приміщення|помешкання|, лабораторія і так далі) на якому виконується процес, досліджуваний в бакалаврській ро-боті на предмет де і чому в ньому можуть відбутися спалахи і пожежі, вибухи, а потім розробляють заходи щодо унеможливлення|винятку| пожеж. Треба також обгрунтувати наявність (або відсутність) пожежного водоводу і його устрій|устрій|, пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожежі. Визначаються параметри шляхів|колій| евакуації персоналу і матеріальних цінностей. Відповідно до СН 305-71 визначають категорію і тип|типа| блискавкозахисту|. Закінчується параграф вибором і розрахунком первинних засобів|коштів| пожежогасінні.

Зразок тексту даного підрозділу:

Виробничий процес по вибуховий, вибухопожежній| і пожежній небезпеці, згідно СНиП 2.09.02-85 відноситься до категорії «__», оскільки (приводиться|призводить| обгрунтування вибору категорії).

Робочий майданчик відповідно до ПУЕ по пожежній небезпеці відноситься до категорії ____, по вибуховій небезпеці ____.

Будівля цеху побудована|спорудити| з|із| непальних матеріалів (металоконструкцій, цегли, залізобетону, стекла і так далі) і, згідно СНиП 2.01.02-85, має ______ ступінь|міра| вогнестійкості.

Пожежі можуть виникнути в результаті:

• спалаху електроустаткування|електрообладнання| при перевантаженнях, перегрівах|перегріваннях| і коротких замиканнях (клас пожежі – Е);

• спалаху паливно-мастильних матеріалів при попаданні в них іскр електричного або механічного походження, дії тепла від нагрітих предметів, під впливом відкритого|відчиняти| вогню (клас пожежі – В);

• можливий спалах і вибух пальних газоповітряних| сумішей (клас пожежі – С|із|);

• самозапалення|самозаймання| промасленого ганчір’я (клас пожежі – А);

• дія статичного або грозового розряду (тобто приводяться|призводять| конкретні для даної ділянки можливі причини пожежі).

Небезпека виникнення пожежі при виконанні процесу, досліджуваного в ба-калаврській роботі зменшена наступними|слідуючими| розробленими заходами: оснащенням систем керування електроустаткуванням|електрообладнанням| автоматами максимального струмового захисту і плавкими запобіжниками; обмеженням кількості паливно-мастильних матеріалів добовою потребою (решта ПММ зберігається на складі, спеціально обладнаному в протипожежному відношенні|ставленні|); головні двигуни електроприводів ос-нащені системою замкнутої примусової вентиляції з|із| очищенням|очисткою| повітря від щіт-кового пилу і охолоджуванням|охолодженням| його; трансформаторні кіоски винесені за межі виробничого приміщення|помешкання|; приміщення|помешкання| обладнане системою припливно-витяжної вентиляції, що видаляє|знищує| пари шкідливих речовин і олії|мастил| і зменшує їх концентрацію в повітрі; електроустаткування|електрообладнання| і освітлення виконане в іскровибухобезпечному| ви-конанні; промаслене ганчір’я після|потім| використання збирається в металеві ящики з|із| герметичними кришками, а в кінці|у кінці| зміни вивозиться і спалюється в спеціально від-веденому місці|місце-милі|; статистичний заряд відводиться|відводить| в землю|грунт| по мережі|сіті| заземлення.

Вірогідність|ймовірність| поразки|ураження| будівель блискавкою зменшена застосуванням|вживанням| системи блискавкозахисту| __ категорії, виконаній відповідно до СН 305-77.

Для гасіння можливих пожеж в цеху передбачені первинні засоби|кошти| пожежогасінні, згідно|згідно з| «Правилам пожежної безпеки в Україні».

У таблиці ____ приведені норми розрахунку первинних засобів|коштів| пожежогасінні для процесу, досліджуваного в бакалаврській роботі

Для гасіння пожеж водою використовується пожежний водопровід, об'єднаний|з'єднаний| з|із| виробничим. На його мережі|сіті| в приміщенні|помешканні| цеху (лабораторії, ділянки) встановлені|установлені| пожежні крани з|із| брезентовими рукавами і відведеннями|відводами|. Зовні будівлі по його периметру в підземних колодязях розміщені пожежні гідранти. Для доступу на дах будівлі використовуються пожежні драбини, укріплені|зміцнити| на стінках.

Системи автоматичного гасіння пожежі і сигналізації нормативами, що діють, не передбачаються (якщо передбачаються, то вказати документ, конструкцію і пристрій|устрій| систем).

Пожежні щити встановлюються на території виробничого приміщення з розрахунку один щит на 5000 м². У комплект щита входять:

- вогнегасники - 3|вогнегасники| шт.;

- ящики з|із| піском - 1 шт.;

- покривало з|із| неспалювального матеріалу - 1, шт.;

- багри - 2 шт.;

- ломи - 2 шт.;

- лопати - 2 шт.;

- сокири - 2 шт.

Таблиця 3.n - Перелік і норми первинних засобів|коштів| пожежогасінні

Категорія приміщення	Гранична захищаєма площа, м2	Кат. пож	Пінні вогнегас.|. ем.10 л. (ОВП)	Порошкові вогнегасники єм., л			Хладонові вогнегасники єм. 2 л.	Вуглецеві вогнег.єм., л
				2	5	10		2(3)	5(8)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Г	800	У З	2 -	- 4	2 2	1 1	- -	- -	- -
	1800	А Д Е	2 - -	4 - 2	2 2 2	1 1 1	- - 2	- - 4	- - 2

Висновки, які починають з нової сторінки, повинні містити в собі коротку узагальнену оцінку результатів роботи, можливі галузі їх використання; народно-господарську, наукову, соціальну значімість роботи; екологічні та техніко-еконо-мічні наслідки запровадження розробок. На основі порівняння отриманих результатів з показниками сучасних аналогічних об'єктів слід вказати новизну рішень та їх переваги.

На базі висновків можуть наводитися рекомендації, які визначають напрям подальших розробок, досліджень, містять пропозиції щодо ефективного викорис-тання отриманих результатів. Вони повинні мати конкретний характер, бути цілком підтверджені виконаною роботою.

Текст висновків та рекомендацій може поділятися на пункти.

Перелік посилань на джерела, які використовуються в роботі, починають з нової сторінки. Бібліографічні описи з переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є поси-ланнями в тексті (номерні посилання). Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Рекомендований обсяг - 10-25 проробленних джерел.

4.4 Додатки

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти пояснювальної записки, але включення його до ос-новної частини може змінити упорядковане і логічне уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині через великий обсяг або способи відтворення;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахів-ців даної галузі.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці, специфікації складальних креслень;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (проміжні математичні докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань, інструкції, методики, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.);

- додатковий перелік джерел, на які не було посилань у пояснювальній записці, але які можуть викликати інтерес;

- опис нової апаратури і приладів, які використовувались під час проведення випробувань;

- звіт про патентні дослідження, якщо вони передбачені в роботі.

4.5 Використання ПЕОМ

Майбутній фахівець повинен вільно володіти прийомами користування су-часною обчислювальною технікою, стандартними програмами, методами програ-мування. Тому використання ПЕОМ для виконання розрахунків, моделювання, отримання комплекту конструкторської документації, оформлення бакалаврської атестаційної роботи є, за невеликим виключенням, обовязковим.

По тексту наводиться постановка задачі, що потребує застосування ПЕОМ, блок-схема її рішення та вихідні дані. Якщо програма складена самостійно, то ок-рім неї в тексті записки наводять методику роботи з нею і контрольний приклад для її перевірки. В разі сумісного складання програми треба вказати її співавтора. Стандартну програму в тексті не наводять, але вказують джерело.

Результати одноразового розрахунку наводять у тексті в зручному для ана-лізу його ходу вигляді. У випадку моделювання до тексту вносять підсумкові ре-зультати розрахунків, а оригінали машинної обробки виносять до додатку.

V. ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Бакалаврська робота містить у собі графічну і текстову документацію. Гра- фічний матеріал призначений для ілюстрування доповіді на захисті і може місти-ти схеми, креслення, діаграми, таблиці, формули та ін. Демонстраційні матеріали повинні відповідати завданню. Графічна частина повинна допомогти розкрити ме-ту, постановку задачі, проблематику бакалаврської роботи; застосовані підходи та засоби рішення завдань роботи; отримані результати роботи.

Наносити на плакати зображення, що не мають прямого відношення до роз-робки, не допускається. У графічній частині з урахуванням особливостей теми бакалаврської роботи рекомендується виконувати 3-5 листів. Обсяг та зміст графічної частини визначаються завданням.

Усі графічні матеріали виконуються у форматі креслень, які передбачені ГОСТ 2.301-68 за допомогою компьютерних засобів створення графічних докумен-тів з використанням редакторів AutoCAD, CorelDraw, Excel, Word і ін. Креслення можуть виконуватися також олівцем або чорною тушшю.

Крім зображення предмета, плакат повинен мати назву і може містити пояснювальну текстову частину. Зміст тексту і написів повинен бути стислим і точним. Скорочення слів повинно відповідати стандартам.

VI. Правила оформлення бакалаврських атестаційних робіт

6.1 Загальні вимоги до оформлення

6.1.1 Текст документа

Пояснювальна записка виконується українською, російською або англій-ською мовою. Титульний аркуш, реферат, завдання та відомість кваліфікаційної роботи обов'язково виконують українською мовою. Записка обсягом - 50-70 арку-шів А4 (210 х 297 мм); допускається за необхідності використання аркушів фор-мату A3 (297 х 420 мм).

Пояснювальну записку виконують шрифтом Word - Times New Roman роз­-міру 14 з полуторним інтервалом між рядками на одному боці аркуша і з вирівню-ванням по ширині сторінки. Якщи обсяг роботи перевищує 70 сторінок, допускається зменьшення інтервалу до 1,2-1,3. Кількість рядків на сторінці - не більш 40. Розміри полів: ліве - не менше 30 мм, верхнє і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм. За дозволом завідувача кафедрою допускається виконання пояснювальної записки рукописним способом.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчи-щенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправлень того ж кольору, як і вся записка.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у поясню-вальній записці наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову пояснювальної записки, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву. Скорочення слів і словосполу-чень, які наводяться у пояснювальній записці, повинні відповідати чинним стан-дартам з бібліотечної та видавничої справи.

Розділи документа нумеруються арабськими цифрами (1, 2 і т.д.), підрозді-ли, пункти і підпункти нумеруються в межах вищестоящого структурного елемен-та. Наприклад, 1.2.3.5 - 5-тий підпункт 3-го пункту 2-го підрозділу 1-го розділу.

Структурні елементи пояснювальної записки «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕР-МІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви служать заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть ма-ти заголовки.

Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розді-лів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами жирним шрифтом (16) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Кожен структурний елемент та розділ оформляється з но-вої сторінки, з відступом в одну висоту основного шрифту (14). Наступний текст починається з відступу в одну висоту основного шрифту (14).

Заголовки підрозділів, иунктів і підпунктів пояснювальної записки викону-ють шрифтом 16, їх починають з абзацного відступу і друкують маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без перенесення слів і без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту поясню-вальної записки і дорівнювати п'яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Відступ від попереднього тексту – 1 висота шрифту 14, наступний текст починається з відступу в 1 висоту шрифту 14.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено менше, ніж два рядки тексту.

Сторінки нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією упродовж всього тексту пояснювальної записки, у тому числі ілюстрації і таблиці, які розмі-щені на окремих сторінках. Номер сторінки проставляють в правому верхньому ку-ті сторінки без крапки в кінці. До загальної нумерації включають також титульний аркуш, завдання та відомість кваліфікаційної роботи, на яких номери не проставляють, але враховують.

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати по-рядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дуж-ками, наприклад, «... у роботах [1-4] ...». При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Наприклад, слід писати: «... у розділі 4 ...», «... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...», «. (див. табл.3.2)...», «. за формулою (3.1)...», «... у додатку Б ...».

6.1.2 Ілюстрації

Ілюстрації - це креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки тощо. Їх розміщують після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в пояснювальній записці.

Ілюстрації, що розміщені в пояснювальній записці, мають відповідати вимо-гам ЄСКД. На графіках, які містять експериментальні криві, слід наносити познач-ки результатів, які були одержані в дослідах. Якщо на графік наносять сітку, тоді на координатних осях стрілок не ставлять. Якщо на графіку сітки немає, тоді осі повинні закінчуватися стрілками. Якщо на осях є поділки, необхідно вказати одиниці значень.

Фотознімки, розміром менше за формат А4, мають бути наклеєні на арку-ші білого паперу формату А4.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах кожного розділу, а ілюстрації, наведені у додатках, - у межах кожного до-датку. Номер складається з номера розділу (додатку) і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Наприклад, рисунок 3.2 - другий рисунок третього розділу; рисунок А.5 - 5-тий рисунок додатку А.

Назву розміщують під ілюстрацією, наприклад, «Рисунок 3.1 - Схема розміщен-ня». За необхідності між ілюстрацією та її назвою розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Між ілюстрацією та основним текстом повинен бути відступ в один рядок.

При першому посиланні в тексті на рисунок рекомендується вказати його пов-ний номер, наприклад, «(рисунок 5.1)», при повторному посиланні – додавати «див.», наприклад, «(див. рис.5.1)». Ілюстрація не може бути розміщена раніше першого посилання на неї. Крапки наприкінці номера ілюстрації, подрисункового тексту та назви не ставляться. Технологічні схеми, графіки, діаграми, креслення технологічного обладнання та інші малюнки повинні виконуватись за допомогою компьютерної графіки. Використання ксерокопій допускається в разі неможливості їх виконання на компьютері. В даному випадку ксерокопії слід привести в належний

стан на компьютері за допомогою програм “Рoint”, “Fotoshop” та ін. Наприклад, зміняти написи російською мовою на українську, очистити від зайвого, виправити дефекти, тощо.

6.1.3 Формули

Формули розташовують безпосередньо після згадки про них у тексті, посе-редині сторінки. Вище і нижче формули повинен бути залишений один вільний ря-док. Їх нумерують порядковою нумерацією в межах кожного розділу або додатку. Номер формули складається з номера розділу (додатку) і порядкового номера фор-мули, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу; В.2 - 2-га формула додатку В. Після формули ставиться кома. Номер зазна-чають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до форму-ли, слід наводити безпосередньо під нею у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках ви-конуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка (коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х»). В такому разі номер формули виставляють на рівні її останнього рядка.

Посилання в тексті на порядковий номер формули дають у дужках, наприклад, «у формулі (3.1)». Варто нумерувати тільки ті формули, на які є посилання в наступному тексті; інші нумерувати не рекомендується.

6.1.4 Таблиці

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона зга-дується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті пояснювальної записки.

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах кожного розділу або додатку. Номер складається з номера розділу (додатку) і поряд-кового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 -| перша таблиця другого розділу; М.3 - 3-тя таблиця додатку М. Назву пишуть малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею.

Наприклад, Таблиця 2.1 – Технологічна схема очищення відходячих газів

"Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділя-ють на частини, розміщуючи одну частину під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повто-рюють її головку і боковик. Допускається, якщо таблиця не уміщується на форма-ті А4, використання аркушів форматом АЗ, А4х4 та ін., які мають висоту 297 мм. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відпо-

відно номерами граф чи рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/або рядки у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця___» вказують один раз зліва над першою частиною табли-ці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці_» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиць починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таб-лиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо текст таблиці повторюється і складається з одного слова, тоді допус-кається замінити його лапками, якщо - з двох і більше слів, тоді при першому пов-торюванні його заміняють словами «Те саме», а подальше лапками. Не допускаєть-ся ставити лапки замість цифр, знаків, математичних і хімічних символів, що пов-торюються. У графах таблиці, де даних немає, ставлять прочерк.

Посилання на таблицю подається, наприклад, у вигляді «у таблиці 2.12». Посилання на раніше згадувані таблиці дають у вигляді "див. таблицю 2.12".

6.1.5 Додатки

Додатки розташовують після переліку посилань в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки. Кожний додаток повинен починатися з но-вої сторінки, мати заголовок, який розміщують вгорі малими літерами з першої ве-ликої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери повинно бути написано слово "Додаток_" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначання додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 -другий розділ додатка А.

Джерела, що цитують тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині пояснювальної записки, і повинні бути пе-релічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань. Форма цитування та пра-вила складання переліку посилань аналогічні прийнятим в основній частині. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань ставлять позначення додатка.

Специфікація на кожну складальну одиницю, наприклад, план цеху, рукавний фільтр та ін. вважається окремим додатком. Згідно з ГОСТ 2.106-96 вона складається з розділів, які розташовують в такій послідовності:

- документація;

- комплекси;

- складальні одиниці;

- деталі;

- стандартні вироби;

- інші вироби;

- матеріали;

- комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, який специ-фікується. Назву кожного розділу дають у вигляді заголовка до графи «Назва» та підкреслюють. Допускається об'єднувати розділи «Стандартні вироби» та «Інші вироби» під назвою «Інші вироби».

До розділу «Документація» заносять документ, який складає основний комп-лект конструкторських документів виробу, наприклад, «Складальне креслення».

До розділів «Комплекси», «Складальні одиниці» та «Деталі» заносять комплекси, складальні одиниці та деталі, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується.

До розділу «Стандартні вироби» записують вироби, які застосовують згідно з нормативними документами:

а) національного рівня:

1) «ДСТУ» - національний стандарт;

2) «ДСТУ-П» - пробний стандарт;

3) «ДК» - державний класифікатор;

б) інших рівнів:

1) «ГОСТ» - міждержавний стандарт;

2) «ГСТУ» - галузевий стандарт України;

3) «СОУ» - стандарт організації України;

4) «СТУ» - стандарт наукового, науково - технічного або інженерного товариства чи спілки.

У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується робити по групах виробів, що поєднуються за їх функціональним призначенням (наприклад, підшип-ники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т. ін.), в межах кожної групи - в абетковому порядку назв виробів, в межах кожного найменування - в порядку зро-стання позначень стандартів, в межах кожного позначення - в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

До розділу «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основними конструкторськими документами («ТУУ»- технічні умови або «ДСТУ-Н» -наста-нова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики), за винятком стандартних виробів.

До розділу «Матеріали» вносять всі матеріали, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується. Матеріали записують за видами у такій послідовності:

- метали чорні;

- метали кольорові;

- пластмаси та пресовані матеріали;

- паперові та текстильні матеріали;

- лісоматеріали;

- гумові та шкіряні матеріали;

- мінеральні, керамічні та скляні матеріали;

- лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати;

- інші матеріали.

У межах кожного виду матеріали записують в абетковому порядку най-менувань, а в межах кожного найменування - по зростанню розмірів або інших технічних параметрів.

До розділу «Матеріали» не записують матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена конструктором за розмірами елементів виробу і внаслідок цього встановлюється технологом. До таких матеріалів відносяться, наприклад: фар-би, замазки, електроди та ін. Вказівку про застосування таких матеріалів дають у технічних вимогах на полі креслення.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

а) до графи «Формат» вносять формат документа, позначення якого записують до графи «Позначення». Для документів, які вписані до розділів «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали», графу не заповнюють;

б) до графи «Зона» вносять позначення зони, в якій знаходиться номер по-зиції складової частини, яка записується. Зони позначають сполученням цифр і лі-тер, наприклад, 1А, 2А, 1В і т. ін. Якщо є номери позицій, які повторюються, тоді у специфікації у графі «Зона» ставлять "зірочку", а до графи «Примітка» вносять всі зони;

в) до графи «Поз.» вносять порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується, у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» графу не заповнюють;

г) до графи «Позначення» вносять позначення складального креслення, наприклад, ММФ.6.0708.05.БР.03Ск;

д) до графи «Назва» вносять:

1) у розділ «Документація» тільки назву документа, наприклад, «Складальне креслення»;

2) у розділи «Складальні одиниці» та «Деталі» - назви виробів. Для деталей, на які креслень немає, вказують назву та матеріал, а також розміри, необхідні для виготовлення;

3) у розділ «Стандартні вироби» - назви та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;

4) у розділ «Матеріали» - позначення матеріалів, які є у стандартах або технічних умовах на ці матеріали;

ж) до графи «К-сть» вносять:

1) для складових частин виробу, які записують до специфікації, кількість їх на один виріб, що специфікується;

2) у розділі «Матеріали» - загальну кількість матеріалів на один виріб із вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірювання заносити до графи «Примітка» в безпосередній близькості від графи «К-сть».

3) у розділі «Документація» графу не заповнюють;

к) до графи «Примітка» заносять додаткові відомості, наприклад, для деталей, на які немає креслень, - масу.

6.2 Оформлення графічних матеріалів

Графічний матеріал оформляється звичайно на аркушах формату А1 з куто-вим штампом за ГОСТ 2.104-68 Форма 2 у правому нижньому куті. У разі нестачі місця на лицевій стороні формату для основного напису допускається його розта-шування у правому нижньому куті зворотної сторони формату.

На листі дається зовнішня рамка, яка наноситься тонкою суцільною лінією за розміром формату і рамкою робочого поля, яка наноситься основною суцільною лінією на відстані від зовнішньої рамки 20 мм для підшивання (зліва) і 5 мм з останніх трьох боків.

Допускається оформлення плакатів в сторінковому форматі А4 з постанов-кою кутового штампу на зворотному боці аркушу. За наявності мультимедійного проектора можлива електронна презентація матеріалів. У останніх двох випадках до пояснювальної записки додаються додатково відповідні роздруковані матеріали у форматі А4 у 5 екземплярах для членів ДЕК.

Рекомендується уникати зафарбованих областей і яскравих кольорів. Загальне число кольорів не повинне бути більше 8, включаючи і чорний. Розмір елементів зображення повинний дозволяти читання плакату з відстані не менш 4 м, чому відповідає розмір шрифту не менш 36.

У графах основного напису штампу (див. додаток Р) вказують:

- назву виробу, наведеного на кресленні («Схема очистки стічних вод мартенівського цеху»);

- позначення креслення (ММФ.6.0708.25.БР.02Ск);

- літеру, яку надано документу (у першій клітинці - літери БР для бакалаврської роботи, у другій клітинці - літеру Е для ескізного проекту, Т - для технічного, Р - для робочого);

- порядковий номер листа креслення (2);

- загальну кількість листів (4);

- абревіатуру назви міністерства, академії, кафедри і шифр групи (МОНУ, НМет АУ, каф. ІЕ та ОП, група ЕКМ-07-2);

- характер роботи, яка виконується особою, що підписує документ (розробник, керівник, консультант, нормоконтролер, затвердив);

- прізвища та підписи осіб, які підписали документ; дата підписів.

Якщо встановлюються лише принципові рішення, які дають найзагальніші уявлення про устрій і принцип роботи об'єкту, за відсутності прототипу і вихідних проектно - конструкторських матеріалів, розробки кваліфікують як стадію ескізно-го проекту. Якщо прототип є і отримані технічні рішення, які дають більш - менш повне уявлення про конструкції виробу, таку роботу слід ототожнювати з технічним проектом.