Розділ 2 звітність підприємств

2.1. Економічний зміст та класифікація звітності. Загальні вимоги до формування та подання звітності

Особливе місце у системі інформаційного забезпечення займають дані бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська інформаційна система – це упорядкована система узагальнення взаємопов’язаних показників, які характеризують діяльність підприємства за певний період і його фінансовий та майновий стан на певну дату.

Звітність є завершальним етапом ведення бухгалтерського обліку, містить кількісні та якісні характеристики діяльності підприємства.

Тривалий час структура балансу, склад статей, способи їх оцінки і представлення не регламентувалися законодавчими документами. Як наслідок, підприємства публікували звітність у тій формі та в тому обсязі, який видавався їм необхідним та достатнім.

Нині звітність класифікують за різними ознаками.

1. За місцем подання і використання

фінансова;

податкова: за загальнодержавними податками, за місцевими податками, за місцевими зборами.

статистична,

управлінська

спеціальна (Фонди)

2. За часом складання і подання

оперативна;

періодична;

річна;

разова.

3. За рівнем узагальнення інформації

первинна (подається окремим підприємством);

зведена (формується за даними первинної звітності)

4. За обсягом показників

повна

коротка

5. За охопленням видів діяльності

охоплює всю діяльність

охоплює окремі види діяльності

6. За способом подання інформації (на папері, в електронній формі)

7. За змістом звітних даних та їх застосуванням (типова, спеціальна)

Підготовка та подання форм звітності включає визначення таких критеріїв якісних характеристик:

1. Зрозумілість − інформація, що включається до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам із помірними знаннями бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.

2. Корисність − інформація форм звітності має своєю метою дати достовірну оцінку минулих, теперішніх та майбутніх подій та впливати на економічні рішення щодо поточної або подальшої діяльності банку.

3. Суттєвість − інформація є суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну економічну оцінку діяльності банку та Його фінансовий стан.

4. Надійність − інформація вважається надійною тоді, коли в ній відсутні суттєві помилки чи спотворення. 

Форми фінансової та статистичної звітності, що впроваджуються, мають відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам; базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності, а також первинного аналітичного обліку в банках та фінансових організаціях; бути оптимальними за своєю кількістю та складом статистичних показників; розкривати кількісні та якісні сторони явища, що вивчається; бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки; не дублювати діючі форми статистичної звітності.

Формування та представлення фінансової інформації відбувається у декілька етапів:

Перший етап – організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

Другий етап – складання вступного (початкового) балансу. Він відображає майновий стан підприємства на момент його державної реєстрації.

Третій етап – поточна реєстрація. Всі операції відображаються в первинних документах з подальшим групуванням в облікові регістри.

Четвертий етап – інвентаризація та інші додаткові процедури (виправлення помилок, виявлених до дати подання звітності; уточнення оцінки відображених в обліку активів; відображення на дату звітності придбаних цінностей, які перебувають у дорозі; подій після дати балансу).

П’ятий етап – складання пробного балансу (оборотно-сальдової відомості) за даними Головної книги. На цьому етапі визначається попередній фінансовий результат. Вона в подальшому використовується для контролю.

Шостий етап – підготовка фінансової звітності.