Зміни в економічній структурі китаю

Напрямок	Показник	Роки
		1978	1995	1998
Рівень розвитку	ВВП на душу населення (КМВ), дол. ВВП на душу населення за валютним кур­сом, дол.	379 222	4754 573	6392 773
Економічне зростання	Щорічний рост ВВП (%) Питома вага інвестицій в структурі ВВП (%)	117 38,0	10,5 40,5	7,8 38,1
Праця	Питома вага зайнятих поза сільським гос­подарством (% загальної кількості зайня­тих)	30,7	50,6	54,0
Військові виграти	Витрати на оборону (% загальних витрат уряду)	15,0	9.3	8,7
Економічна структура	Тип власності (% промислового виробни­цтва) • державний сектор • колективна власність • приватна, корпоративна, спільні підпри­ємства	77 22,4 0,0	30,9 42,8 26,3	28,2 38,4 33,4
Урбанізація	Питома вага міського населення (% від за­гальної його кількості)	17,9	29,0	32,0
Державні доходи	Доходи бюджету (% ВВП) Бюджетний дефіцит	30,9 -0,3	10,7 2,3	12,4 2,6
Зовнішні баланси	Баланс зовнішнього боргу, млрд. дол. Коефіцієнт обслуговування боргу Співвідношення обсягів торгівлі до ВВП (%)	0,0 0,0 9,7	106,5 7,3 40,3	146,0 10,9 38,6
Освіта	Відвідують початкову школу (% дітей шкільного віку) Обов’язкова освіта (років)	95,5 6,0	98,5 9,0	98,7 9,0
Здоров'я	()чікупана тривалість життя (років)	56,0	69,0	71,0

Джерело: Transition and Institutions. The Experience of Gradual and late Reformers / Ed. By g. Cornia, V. V.Popov. – Oxford: University Press,2002. — Р. 79.

У 1999 р. Китай виробляв уже 246% ВВП від рівня 1989 р., хоча показник ВВП на душу населення залишався (за валютним курсом) досить низьким. Щорічне економічне зростання було близьким до 10 % і навіть у кризовому для тихоокеанських крапі періоді (1997—1998 рр.) темпи нарощування ВВП не були нижчими за 7 %.

Суттєво зменшилась питома вага зайнятих у сільському госпо­дарстві з 70 % у 1978р. до 46 % у 1998 р. Мало місце скорочення питомої ваги військових витрат, проте навіть і зараз країна має ви­соку їх частку у структурі ВВП. Переміщення робочої сили з сіль­ської місцевості у міста посилило процес урбанізації в країні. Було реалізовано й багато інших програм, зокрема збільшилася трива­лість обов'язкової шкільної освіти (з 6 до 9 років), суттєво зросла очікувана тривалість життя з 56 років до 71-го, зменшилась питома вага сяокан у структурі населення країни. Значної підтримки набула політика планування сім'ї: «Нас двоє - нам двох».

4. Етап акселерації китайської економіки в умовах глобалізації світового господарства (розпочався у 2001 р.). У новому тисячолітті Китай, хоча й уповільнив темпи економічного зростан­ня, все одно залишається одним з рекордсменів за темпами росту серед країн з транзитивною економікою. Щорічне зростання ВВП КНР фіксується за останні п'ять років на рівні 8,5 % до поперед­нього року, а перший квартал 2004 р. можна вважати початком системної акселерації господарства країни, коли обсяги промислового виробництва зросли па 18,2%, фіксовані інвестиції на 43 %, а ВВП на 9,8 % (табл. 8.2). Упродовж останніх чотирьох ро­ків країна мала позитивне сальдо зовнішньої торгівлі, а її експорт у 2003 р. перевищував імпорт в 1,5 раза, що є рідкісним явищем у світовій економіці. Китаю вдалося приборкати інфляцію, яка впродовж останніх семи років була нижчою (а подекуди навіть від'ємною) за рівень долара США. Досить показовими є резерви Центрального (Народного) банку КНР, які упродовж семи остан­ніх років зросли у 3,1 раза (з 140 до 440 млрд. дол.), при цьому об­мінний курс юаня до дол. США практично залишився без шиї.

Головними чинниками подальшого економічного зростання в КНР найближчим часом виступатимуть: суттєве нарощування експорту, збільшення капіталовкладень, що забезпечують близь­ко половини приросту ВВІ І, прямі іноземні інвестиції в економі­ку країни та перехід країни до технологічного етапу розвитку.

¹ Дефляцію, що відмічалася н країні «продовж останніх років, не можна констатува­ти як позитивне явище, адже монетарна стабільність юаня могла завдати шкоди обсягам зовнішньої торгівлі.

Важливе значення має також участь КНР у міжнародних еконо­мічних структурах — СОТ, АТЕС, «СВА-3» (Китай, Японія, Пів­денна Корея), Шанхайській організації співробітництва тощо.

Таблиця 8.2

Таблищ 8.2

ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ КИТАЮ

Роки Індикатор	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
ВВП, зростання до попереднього року, %	8,8	7,8	7,1	8,0	7,5	8,0	9,1	9,8, І—ІІІ місяці
Промислове виробни­цтво, зростання до по­переднього року, %	11,3	8,9	8,5	9,8	8,7	10,0	17,0	18,2, І—IV місяці
Фіксовані інвестиції, зрост. до попередньо­го року, %	8,8	13,9	5Д	10,3	13,0	16,9	29,4	43,0, І—III місяці
Експорт, млрд. юаней	1516	1522	1616	2063	2202	2695	3630	1347, І—IV місяці
Імпорт, лрд юаней	1181	1163	1374	1864	2016	2443	2418	1437, І—IV місяці
Інфляція за рік, %	2,8	-0,8	-1,4	0,4	0,7	-0,8	1,2	3,8, І—IV місяці
Резерви Центрального банку на кінець року, млрд. дол.	139,9	145,0	154,7	165,6	212,2	286,4	403,0	440,0, І—III місяці
Обмінний курс юань/ євро на кінець періоду	9,2	9,7	8,3	7,7	7,2	8,7	10,5	9,9, І—IV місяці

Джерело: BOFIT. China Review. – 2004. - №1 –2. – Р. 1-3

Разом з тим, багато сучасних економістів звертають увагу на негативні наслідки швидкого економічного зростання та ті загро­зи, що несе в собі глобалізація світового господарства. За В. Міхєєвим, відомим російським дослідником економіки Китаю (2004), основними чинниками, що будуть зумовлювати становище КНР у XXI ст., виступатимуть:

• «перегрів» економіки країни через високі темни зростання інвестицій у будівництво;

• зростання товарних запасів та загроза дефляції;

• зростання дефіциту електроенергії;

• подальша лібералізація фондового і валютного ринків;

• реструктуризація державних підприємств, що може призвес­ти до значного зростання безробіття;

• приватизація банківської сфери, що може врешті-решт спро­вокувати виникнення численних конфліктів між цими фінансо­вими установами і кредиторами;

• прискорена індустріалізація та породжена нею урбанізація, що поглибить суперечності між містом та селом та посилить су­часну регіонально-галузеву диференціацію між регіонами;

• посилення соціальної нерівності між населенням країни та зростання значної диспропорційності » оплаті пращ;

• загострення екологічних проблем, у тому числі проблема перенаселення країни, яке найбільш рельєфно виявляється у ки­тайських мегаполісах.