5. Особливості економічних відносин України з країнами снд

У межах колишнього СРСР Україна була високоінтегрованою країною в систему економічних зв'язків єдиного народ­ногосподарського комплексу. З розвалом Радянського Союзу розпочався процес селектування її економічних інтересів у пев­них галузях. Внаслідок цього сформувалися ті сектори національ­ної економіки, які значною мірою потребують кооперації із су­міжними підприємствами, що розташовані в різних країнах СНД. Найбільш значущими при цьому виявилися:

• ракетно-космічна індустрія (Росія — Україна — Казахстан);

• авіаційна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан);

• військово-промисловий комплекс (Росія —- Україна—Білорусь);

• хімічна та нафто-газопереробна промисловість (Росія —Україна — Узбекистан — Казахстан — Білорусь);

• паливно-енергетичний комплекс (Росія — Туркменія — Ка­захстан — Узбекистан);

• АПК (практично всі країни СНД);

• науковий комплекс (Росія — Україна — Білорусь).

Упродовж останніх десяти років наявними були як тенденції на зближення, так і на віддалення, що врешті-решт призвело до раціо­налізації на прагматичній основі цілої низки зовнішньоекономічних зв'язків не тільки у названих вище галузях, а й у цілому ряді інших. Визначимо основні особливості зовнішньої торгівлі України з країнами СНД.

1. Мала місце тенденція до зростання обсягів українського експорту в країни Співдружності з 5,2 млрд. дол. у 2000 р. до 6,5 млрд. у 2003-му, проте частка країн цього угруповання зменшила­ся відповідно і 33,5 % до 27,6 % (з Російською Федерацією з 22,8% до 18,2%).

2. У структурі імпорту спостерігалася так звана «дзеркальна асиметрія». Обсяги поставок з країн СНД до України зросли з 8,5 млрд. дол. (2000 р.) до 11,9 млрд. (2003 р.), проте у відсотко­вому відношенні їх питома вага зменшилася з 56,6% до 49,7% відповідно.

3. Мас місце негативне сальдо у зовнішній торгівлі з СНД, яке пояснюється передусім енергетичною залежністю України від поставок нафти та природного газу з Росії та Туркменії.

4. Товарна структура експорту майже залишилася без змін, проте спостерігався комерційний успіх окремих продовольчих компаній України, яким вдалося закріпитися на російських рин­ках та ринках країн Центральної Азії.

5. ПІІ, що надходили в Україну з держав СНД не були знач­ними. Так, станом на початок 2004 р. з РФ (вона посідає 7-е місце за обсягами ПП) припадало лише 377,6 млн. дол., що становило 5,7% їх загального обсягу. Обсяги ж українських інвестицій у Росію становили 86,7 мли дол. (53 %).

Національні стратегії розвитку країн СНД передбачають фор­мування нових типів економічних відносин, зокрема пошуку до­даткових джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження Інноваційної моделі розвитку, підвищен­ня конкурентоспроможності національних економік, вихід на європейські соціальні стандарти. Певною мірою це може забезпе­чити ЄЕП, хоча, як показав попередній аналіз, тенденція па дивергенцію (розбіжність) є домінуючою и країнах Співдружнос­ті. Важливими для України сферами співробітництва на дво- і багатосторонній основі в умовах сьогодення є:

• створення зони вільної торгівлі в межах принципів, інструмен­тів та механізмів, що були задекларовані Європейською Комісією у посланні «Ширша Європа — сусідство» (березень 2003 р.);

• диверсифікація проектних розробок у визначених вище га­лузях з метою посилення взаємної конкурентоспроможності на­ціональних економік на світових ринках;

• розвиток трансрегіонального співробітництва шляхом ство­рення Єврорегіонів (такі вже існують, це єврорегіопи «Слобожан­щина», що об'єднує Харківську область (Україна) та Бєлгород­ську (РФ), «Дніпро», що об'єднує Брянську область (РФ), Гомель­ську (Білорусь) та Чернігівську (Україна));

• формування спільного інноваційного простору;

• розвиток транспортних коридорів між СНД та ЄС (найдешев­ший шлях транзиту товарів між ЄС та РФ лежить через Словаччину та Україну).