4. Особливості економіки Республіки Молдова

Після проголошення державного суверенітету у 1991 р. Молдова зіткнулася зі значно більшою кількістю проблем, ніж інші республіки колишнього СРСР, що зумовило високі темпи падіння її економіки (у 1999 р. країна виробляла лише ЗО % обсягу ВВП від рівня 1989 р.). Основними чинниками такого падіння були:

• розрив традиційних економічних зв'язків та втрата ринків збуту побутової техніки, фруктів, овочів, вин, взуття, текстильних виробів — основних статей молдавського експорту;

• майже повна відсутність місцевої сировинної бази (за винятком агрокліматичних ресурсів), яка хоча б певною мірою могла підтримати виробництво у перехідному періоді;

• фактично монополістична залежність від постачання енергоносіїв і електроенергії з інших держав, підвищення цін на які поста­вила енергомістку економіку країни у вкрай тяжке становище;

• придністровський конфлікт і відповідне розмежування тери­торії Республіки Молдова порушили нормальний товарно-грошо­вий обмін та створили фактично дві держави на відносно невеликій території з річними соціально-економічними моделями розвитку;

• висока залежність від експорту та імпорту з РФ зумовила най­важче серед усіх республік колишнього СРСР становище молдавської економіки під час російської економічної кризи 1998—1999 рр.

Упродовж 1991—2000 рр. Молдова проводила широкомасш­табні економічні реформи в основному ліберального спрямуван­ня, які включали в типовий для монетарних заходів комплекс стабілізаційних програм, серед яких найважливішими були:

• введення стабільної конвертованої валюти — молдавського лея;

• лібералізація цін, яка інколи включала пряме й непряме їх ре­гулювання (особливо цим відрізнялася Придністровська республіка);

• запровадження нової кредитної політики, яка ставила в одна­кові умови державний та приватний сектор національної економіки;

• поглиблення процесів приватизації та зниження відсотко­вих ставок;

• нтеграція країни у світовий економічний простір.

Унаслідок проведених заходів намітилася тенденція до еко­номічного зростання лише на початку XXI ст. Так, у 2000 р. ВВП країни збільшився на 2,1 %, в 2001-му на 6,1 %, а вже в 2004-му — на 7,3 %. Разом з тим, основними макроекономічними проблема­ми Молдови залишаються великий зовнішній борг, що становий у 2000 р. 1,2 млрд. дол., чи 84 % її ВВП (найвищий у відсотковане відношенні рівень серед усіх пострадянських країн), негативне сальдо зовнішньої торгівлі (експорт - 565 млн. дол., імпорт - 915 млн.), низький технологічний склад експорту, Залишається проблемним через політичну та економічну невизначеність залу­чення прямих іноземних інвестицій у країну. Напруженою с та­кож соціальна ситуація в Молдові, наприклад, питома вага насе­лення, що знаходилось за межею бідності (ООН встановив міжнародний рівень на доходи у 2 дол. на день на одну особу) становила 38,4% (1997 р.), має місце значна диференціація насе­лення за доходами (коефіцієнт Джині (40,6) г значно вищим, ніж у сусідній Румунії (31,1) та в Україні (29,0)). Незважаючи на прове­дення цілого ряду приватизаційних заходів питома вага приватно­го сектору в структурі ВВП залишається порівняно з іншими дер­жавами СНД низькою (не перевищує 50 %). Рівень безробіття н Молдові значно вищий за зафіксований офіційною статистикою показник в 1,8% (2000 р.). За оцінками міжнародних експертів, реальний показник (за методикою МОП) коливається на рівні 25— 30 %. Досить проблемною в країні є структура виробництва ВВП, в якій питома вага сільського господарства становить 28,9 % (1998 р.), а промисловості — 31,3 %. Країна має також певні бю­джетні проблеми, пов'язані зі значним перевищенням витрат над доходами. У 2000 р. перші були майже на 20 % більшими за другі. У сучасній структурі експорту Республіки Молдова переважають продовольчі товари (передусім фрукти, вино і тютюн, консерви), а також тканини, взуття, деякі машини та обладнання. В імпорті домінують паливо і сировина, технологічне обладнан­ня, машини, хімічні товари. Основними торговельними партне­рами є Росія, Україна, Румунія, Німеччина, Білорусь.