Частка зовнішньої торгівлі товарами та прямі інвестиції в україну з єс, снд та рф, %

Роки Країни	2000	2001	2002	2003
Товарообіг
ЄС —25	27,9	30,0	32,0	33,9
ЄС—15	18,4	20,0	21,7	22,5
ЄС—10	9,5	10,0	10,4	11,4
СНД	43,9	42,2	38,2	38,1
РФ	32,7	29,6	27,2	28,1
Експорт товарів
ЄС —25	27,5	30,4	32,1	34,1
ЄС—15	16,2	18,3	19,7	19,8
ЄС—10	11,4	12,1	12,4	14,3
СНД	30,9	28,7	24,4	26,2
РФ	24,1	22,6	17,8	18,7
Імпорт товарів
ЄС —25	28,2	29,5	31,9	33,7
ЄС—15	20,6	21,7	23,8	25,2
ЄС—10	7,5	7,8	8,1	8,5
СНД	57,6	56,0	52,8	50,0
РФ	41,7	36,9	37,2	37,6
Прямі інвестиції в Україну
ЄС —25	52,0	51,6	53,5	55,0
ЄС —15	36,8	34,4	34,6	35,8
ЄС—10	15,2	17,2	18,9	19,2
СНД	8,5	8Д	6,9	6,5
РФ	7,4	6,9	5,9	5,7

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внут­рішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. — К., 2004. — С. 173.

Разом з тим, Європейський Союз виступає найбільшим інвес­тором в економіку України, питома вага ГШ держав-учасниць та аплікантів на вступ у 2003 р. перевищила 55 % і є у декілька разів більшою за інвестиції, що надходять з СНД. На країновому рівні головними партнерами України виявилися Німеччина, Італія та Великобританія.

За 2003 р. зовнішньоторговельний товарообіг з країнами ЄС становив 10,4 млрд. дол., що на 36,9 % (2,8 млрд. дол.) більше ана­логічного періоду 2002 р. Обсяги експорту товарів з України до ЄС у 2003 р. порівняно з попереднім зросли на 29,2 % (1,0 млрд. дол.) і становили 4,6 млрд. дол.

Однак Україна поки що не може претендувати на роль голов­ного партнера Євросоюзу, адже її частка становить лише 0,5 % загального обсягу зовнішньоекономічних операцій цього інтег­раційного угруповання.

Не є високодиверсифікованою і товарна структура українсько­го експорту до ЄС — 15, адже 25,5 % загального обсягу станов­лять поставки мінеральних продуктів; 24,9 % — неблагородні метали та вироби з них; 11,3 % — текстиль та текстильні вироби і лише 8,6 % — машини, устаткування та механізми.

Принципово іншою є структура імпорту з країн ЄС до Украї­ни, в якій на першій позиції — машини, устаткування та механіз­ми (28 % загального експорту), далі йде продукція хімічної про­мисловості та пов'язаних з нею галузей (14,6 %), засобів наземного, повітряного та водного транспорту (11,1 %), текстилю та текстильних виробів (7,8 %),

Проте слід зазначити, що напередодні розширення ЄС десять країн-аплікантів проявляли значний інтерес до українського екс­порту та нарощування обсягів постачання своєї продукції в Україну. Так, у 2003 р. зовнішньоторговельний обіг України з країнами цієї групи становив 5,3 млрд. дол., що на 45,8 % (1,7 млрд. дол.) більше ніж у 2002 р. Разом з тим, товарна струк­тура експорту мало чим відрізнялася від аналогічної з державами п'ятнадцяти. Основними країнами, куди Україна експортувала свою продукцію (2003 р.) були:

• Угорщина (849,9 млн. дол.);

• Польща (763,9);

• Естонія (364,0);

• Словаччина (289,1);

• Кіпр (272,6).

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з країн ЄС — 15 на 1 січня 2004 р. становив 2384,2 млн. дол. Головними інвесторами при цьому виявилися Великобританія (686,1 млн. дол.), Ні­дерланди (463,9), Німеччина (441,4), Австрія (252,1). Серед нових держав ЄС інвестиційну активність (поки що в обмежених обся­гах) проявили Польща (153,3) та Угорщина (127,6 млн. дол.).

Можливості вітчизняного капіталу не дозволяють активно впливати на інвестиційний ринок в ЄС. Обсяг інвестицій з Украї­ни в економіку держав — членів ЄС на 1 січня 2004 р. становив 17,3 млн. дол., або лише 10,6 % обсягу інвестицій, що надходять в інші країни світу з України.

Вступ десяти нових членів до ЄС та зумовлена цим процесом денонсація угод про вільну торгівлю (передусім з державами Балтії) за попередніми розрахунками обсягів мінімальних загаль­них втрат становила від 240 до 349 млн. дол. (експертні оцінки Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України). Як показав досвід 2004 р., українські експортери вчас­но переорієнтували вивіз своєї продукції на інші ринки та при­стосувалися до нових вимог Європейського Союзу.

Неабияке значення для України має нова ініціатива Європей­ської Комісії, відома під назвою «Ширша Європа —- сусідство»¹, в якій визначено нову групу держав-сусідів — WNIS — Western Newly Independent States, до якої увійшли Україна, Молдова, Бі­лорусь, перспективне членство яких в ЄС не виключається. Цей документ визначив особливості формування спільного європей­ського економічного простору, до складу якого мають увійти та­кож Росія, держави Закавказзя та Північної Африки. Основними напрямами процесу створення останнього мають стати:

• регіональна та інтрарегіональна кооперація;

• розвиток взаємної торгівлі;

• створення умов для вільного переміщення громадян;

• створення спільної системи безпеки;

• інтеграція транспортної, енергетичної та телекомунікацій­ної мереж, а також формування європейського дослідницького простору;

• створення нових Інструментів для підтримки та захисту ін­вестицій;

• підтримка інтеграції до ГАЇ Г/СОГ;

• розвиток фінансової системи тощо.

З огляду на це, найважливішими для України заходами збли­ження з ЄС є такі напрями розвитку відносин:

¹ Communication from the Commission to the Council and Europe Parliament “Wider Europe – Neighborhood: a New Framework for Relations with our eastern and Southern Neighbors. – Com (2003) 104 final. – 11.03.2003.

1. Гармонізація технічних стандартів з міжнародними та єв­ропейськими. Станом на 1 травня 2004 р. в Україні є чинними 1628 національних стандартів. Проведено актуалізацію Переліку продук­ції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Реформовано відповідно до європейських стандартів бухгалтерський облік та фінансову звітність. У цілому гармонізації підлягають понад 8000 норм та стандартів, але завершено роботу тільки з 1500.

2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС. З цією метою створено Національну раду з питань адаптації за­конодавства України, міжвідомчу координаційну раду. Відповід­но до етапі 51 УІІС пріоритетними галузями при цьому стали: митне право, законодавство про компанії; банківське право; бух­галтерський облік компаній; податки; фінансові послуги; правила конкуренції тощо.

3. Співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ пе­редбачає насамперед посилення боротьби з організованою злочин­ністю та корупцією, вирішення проблем правового забезпечення та посилення боротьби з відмиванням «брудних» грошей тощо.

4. Охорона навколишнього середовища. Пріоритетними захо­дами цього напряму є налагодження співробітництва у сфері проблем, пов'язаних із глобальними змінами клімату, у тому чис­лі зниження викидів шкідливих газів, що призводять до парни­кового ефекту.

5. Співробітництво промислових комплексів України та ЄС. Найбільш вагомими досягненнями у цій сфері є спільні проекти: в сільськогосподарському машинобудуванні з фірмами «Дойч», «Форгаріт», «Хеге» (трактори, комбайни); авіакосмічній промис­ловості з фірмами Німеччини, Франції, Великобританії; автомо­білебудуванні; реконструкції теплових електростанцій (фірма «Сіменс», ФРІ І). Разом з масовим відкриттям представництв за­хідних фірм в Україні мас місце і зворотний процес. Наприклад, Нікопольський {анод феросплавів відкриває свої представництва у ФРН, Туреччині, Великобританії.

6. Затверджено нові програми розвитку паливно-енергетич­ного сектору економіки «Українське вугілля», «Нафта і газ України» до 2010 р. ч урахуванням директив Європарламенту та Ради Сиропи. Здійснено перші кроки щодо створення передумов для відновлення паралельної роботи між енергосистемами Украї­ни та нових членів СС. Першим кроком стало підключення «енергоострова Бурші мінської ТЕС» до енергосистеми Європи, Також триває реалізація п'яти угод та спільних проектів з боку ЄС щодо підтримки ринкових реформ в енергетичному секторі. Україна виконала у повному обсязі свої зобов'язання за Меморандумом про взаєморозуміння 1995 р. щодо закриття Чорно­бильської АЕС. Останній діючий блок був зупинений у грудні 2000 р. У рамках міжнародної технічної допомоги, пов'язаної із виведенням з експлуатації ЧАЕС, було побудовано завод з пере­робки рідких та твердих радіоактивних відходів, сховище відпра­цьованого ядерного палива тощо.

7. Співробітництво у транспортній сфері. Укладено 15 між­ урядових угод про міжнародне автомобільне сполучення, 15 — про повітряне сполучення, 13 — про торговельне судноплавство та ціла низка двосторонніх угод. Завершено роботи з будівництва судноплавного шляху Дунай—Чорне море, що дозволить активі­зувати транспортну діяльність на півдні. Схвалена Європейською Комісією (1996 р.) модель Пан’європейської транспортної мережі зараз охоплює десять Пан’європейських транспортних регіонів, з яких три коридори проходять через територію України:

коридор III: Дрезден (Німеччина) — Вроцлав (Польща) Липи (Україна) — Київ (Україна) — автомобільні шляхи та залізниця,

коридор V: Венеція (Італія) — Любляна (Словенія) — Буда­пешт (Угорщина) — Ужгород (Україна) — Львів (Україна) Братислава (Словаччина) — Загреб (Хорватія) — Сараєво (Боснія та Герцеговина) — автомобільні шляхи та залізниця;

коридор IX: Гельсінкі (Фінляндія) — Санкт-Петербург (Росія) — Москва (Росія) — Київ (Україна) — Одеса (Україна) — Кишинів (Молдова) — Бухарест (Румунія) — Вільнюс (Литва) — Клайпе­да (Литва) — Мінськ (Білорусь) — Александрополіс (Греція) — Орменіо (Болгарія) — автомобільні шляхи, залізниця.

Розпочато роботу над проектом ВІ8КО з оцінки розвитку транспортної інфраструктури України.

8. Науково-технологічне співробітництво. 7 жовтня 2003 р. під час самміту Україна-ЄС було підписано Угоду про наукове і технологічне співробітництво між Україною та СС. У листопаді 2003 р. відбулася презентація українського науково-технологічного центру у Брюсселі (Бельгія). Розвішається співпраця між українськими та європейськими вченими в рамках програм «ІНКО-КОПЕРНІКУС» та «КШЧКА».

9. Співробітництво у сфері освіти розвивається в рамках Програми транс'європейською співробітництва в галузі вищої освіти — Темпу (програма Тасіс). Важливим завданням найближ­чим часом має стати реалізація Болонської моделі вищої освіти, яка передбачає тотожність вітчизняного та європейського освітнього простору та уніфікацію освітніх стандартів.

10. Регіональне та трансрегіонапьне співробітництво. Найбіль­шого розвитку в Україні останнім часом набуло транскордонне співробітництво. З цією метою створено та успішно функціону­ють шість єврорегіонів, з них два «Буг» та «Карпатський» стали з 2004 р. прикордонними з ЄС.

Єврорегіон «Буг» орієнтується на розвиток спільних проектів між Волинською областю України і двома польськими воєводст­вами. У рамках програми «Тасіс» здійснювалися заходи щодо ре­алізації природоохоронних проектів, засновано українсько-польську агенцію регіонального розвитку, налагоджено діяль­ність кількох міжнародних пропускних пунктів.

У Карпатському єврорегіоні реконструйовано кілька міжнарод­них пропускних пунктів, запроваджено низку проектів з транс­кордонного співробітництва. Упродовж дев'яти років реалізову­ватиметься проект «Карпати 2003—2011», за якого запроваджу­ватиметься стратегічний підхід до розвитку транскордонного «співробітництва у Карпатському регіоні» та «Ініціатива розвит­ку транскордонного співробітництва в Карпатському регіоні» із загальним бюджетом у 400 тис. євро.

11. Співробітництво в галузі космічних досліджень. У зв'язку із прийняттям Радою Міністрів ЄС проекту «Галілео», який ста­вить за мету впровадження до 2008 р. власної європейської супутникової системи, представниками КБ «Південне» розпочато переговори про залучення до цієї ініціативи Євросоюзу. У червні 2003 р. в Брюсселі проведено презентацію української космічної науки і промисловості.

Слід зазначити також, що Україна співробітничає з ЄС й в ін­ших галузях, зокрема у сфері статистики, захисту прав спожива­чів, туризму, культури.