5.9.Україна — єс

Позиції України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні були сформульовані в Основних напрямках зовнішньої політики нашої держави та схвалені Верховною Радою 2 липня 1993 р. Упродовж 1993—1994 рр. було проведено декілька раундів переговорів між Україною та Європейською Комісією про укладання Угоди про партнерство та співробітництво між Украї­ною та ЄС (УПС). Названий документ було підписано 14 червня 1994 р. в Люксембурзі і ратифіковано Верховною Радою 10 листопада 1994 р. Проте УПС набула чинності лише 1 березня 1998 р. після ратифікації її 15-ма державами — членами ЄС.

У вересні 1997 р. в Києві відбувся Перший самміт Україна ЄС, на якому було обговорено основні проблеми правових відно­син та окреслено шляхи економічного співробітництва. Станом на кінець травня 2004 р. відбулося сім саммітів Україна — ЄС та шість спільних засідань комітету з питань співробітництва.

Основними документами, що регулюють напрямки зближення України з ЄС є:

• Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, за­тверджена Указом Президента України (11 червня 1998 р.);

ІКЗ — індекс конкурентоспроможності, що зростає.

• Програма інтеграції України до ЄС, затверджена Указом Президента України 14 вересня 2000 р.;

• Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004—2015 рр. «Шляхом європейської Інтеграції».

Інституційне забезпечення реалізації державної політики інте­грації до ЄС покладена на такі установи:

• Державну раду з питань європейської та євроатлантичної Ін­теграції України, яка утворена для координації заходів, спрямо­ваних на реалізацію стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження нашої країни в європейський політич­ний, економічний, правовий, а також безпековий простір;

• Уповноваженого України з питань європейської та євроат­лантичної інтеграції, який здійснює координацію заходів, спря­мованих на європейську інтеграцію;

• Урядовий комітет економічного розвитку з питань європей­ської інтеграції, основним завданням якого визначено формуван­ня та реалізацію державної політики у відповідній сфері;

• Комітет Верховної Ради України з питань Європейської ін­теграції.

Відповідно до УПС створено також ряд спільних органів «Україна — ЄС», зокрема Раду та Комітет з питань співробіт­ництва між Україною та ЄС, Комітет з парламентського співро­бітництва, а також чотири спільні підкомітети (з питань торгівлі та інвестицій; з питань фінансів, економіки, статистики; з пи­тань енергетики, цивільного ядерного сектору та охорони нав­колишнього середовища, транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; з питань митниці, транскордон­ного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, «від­миванням грошей» та наркобізнесом). У 2005 р. в Україні утворено спеціальну посаду Віце-прем'єра з питань європейської інтеграції.

Розширення Європейського Союзу у травні 2004 р. дозволило Україні отримати статус прикордонної з ЄС держави. Вже зараз спільний з ЄС кордон становить 621 км, а після вступу у 2007 р. Румунії він дорівнюватиме 1152 км, що робить нашу країну однією з найбільших в ЄС держав, що межує з цим інтеграційним угру­пованням.

Наближення кордонів ЄС до України досить рельєфно про­явило себе вже у 2003 р., коли країни Євросоюзу вийшли на про­відні позиції за товарообігом у зовнішній торгівлі нашої держави і на першу сходинку (34,1 % загального вивозу товарів) в експор­ті українських товарів (табл. 5.26).

Таблиця 5.26