5.8.6.1. Специфіка переходу до ринку

«Ринковій підготовленості» Угорщини була прита­манна досить складна специфіка її господарства, суть якої зво­дилася до помірних (поступових) заходів щодо трансформації національної економіки. При цьому «стартові» темпи падіння ВВП у країні на початку 1990-х рр. були нижчими ніж, примі­ром, у Польщі та багатьох інших державах ІІ,СС. Натомість швидкість нарощування цього макроекономічного показника ніс ля завершення адаптаційного періоду (1990-1993 рр.) була нижчою ніж у державах, де застосовувалася моделі, «шокової терапії». Найважливішою рисою початкового періоду і рапс формації, на думку одного із фундаторів цієї моделі професора Яноша Корнаї, було збереження у перші роки реформування економіки соціальних функцій держави, відомої під назвою «держава благополуччя». За питомою вагою соціальних витрат у структурі ВВП і за кількістю соціальних благ, що гаранту­валися державою, Угорщину й зараз можна порівнювати з най­більш розвинутими скандинавськими країнами, хоча вона знач­но поступається їм у абсолютних розмірах витрат бюджету. Досить показовим в Угорщині того періоду було співвід­ношення доходів найбідніших і найбагатших громадян, яке на початку 1990-х рр. становило 1:8 і відповідало рівню Фран­ції та ФРН. Стримування витрат на споживання можна та­кож розглядати як один із заходів реформування економіки у 1990-ті рр.

Показовим в Угорщині був і залишається рівень безробіття, який є значно нижчим, ніж її інших державах ЦСЄ. Якщо впро­довж 1990-х рр. цей індикатор коливайся н країні в межах 5—9 % (у 1999 р. — 7,1 %), то на початок ?.()03 р. він знизився до 5,8 % (дані за січень), а з цього випливає, що створення нових робочих місць і збереження існуючих стало головним завданням урядів країни протягом останніх п'ятнадцяти років.

Важливим напрямом реалізації ідей угорського градуалізму була боротьба з інфляцією (дезінфляція), яка також мала при­таманну їй специфіку. Особливістю Угорщини було те, що на відміну від інших країн ЦСЄ вона лібералізувала ціни і вивільнила заробітну плату ще в соціалістичний період, а відтак під час реформування своєї економіки в неї не було проблеми зай­вого «грошового навантаження», тому й потреби в обов'язко­вому секвеструванні. Найвищий рівень інфляції припав на 1991 р., коли досяг цифри 35 % і був зумовлений передусім зов­нішнім шоком, викликаним колапсом торгівлі з РЕВ, різким піднесенням цін на енергоносії та переорієнтацію виробництва на європейські ринки. У наступний період інфляція знизилась до 10—15 %, проте вийти на рівень «монетарних правил» у З— 5 % виявилося складним завданням для всіх наступних урядів країни.

Унаслідок реалізації «пакету заходів щодо структурної пере­будови» у 1995 р. доходи від експорту подвоїлись, а в його струк­турі питома вага машин та обладнання збільшилася до 54 %, на­томість продукції сільського господарства не перевищувала 9 % (1999 р.).

Разом з тим, не можна не відзначити й те, що угорська еволю­ційна модель мала у своїй основі й значні проблеми та усклад­нення, які розтягнулися на довгі роки. На думку іншого угорсь­кого економіста Л. Чаби (2000 р.), вони зводилися до кількох пунктів:

• процес трансформації виявився глибше та ширше, ніж бю­джетна трансформація та лібералізація, адже потребував інституційного будівництва і структурних реформ;

• домінування соціальної складової у бюджеті створило так звану «пенсійну бомбу» уповільненої дії, що виникла через при­ватизацію пенсійних фондів та необхідність перерозподілу фі­нансування дефіцитів у майбутньому, в якому передбачалось активне старіння нації;

• хронічним став дефіцит бюджету, що також був пов'язаний з великим тягарем соціальної сфери. У 2000 р. країна підійшла до верхньої межі маастрихтських критеріїв на вступ до ЄС, коли по­казник дефіцитності бюджету сягнув 6 % ВВП;

• велике навантаження на фонд заробітної плати (майже 60 % валових витрат на оплату праці стягується у вигляді податків). У 1998 р. питома вага податків становила 41,8 %, у той час як у «старих» членах СС вона не перевищувала 37,2 %;

• виникнення значних регіональних диспропорцій (незважаю­чи на невеликі розміри території країни), викликаних системними змінами у галузево-територіальній структурі виробництва та сер­вісних галузях.