Основні торгові партнери польщі, питома вага, 2000 р., %

Експорт	Імпорт
1. Німеччина — 34,9	1. Німеччина — 23,9
2. Італія — 6,3	2. Росія — 9,4
3. Франція —5,2	3. Італія — 8,3
4. Нідерланди — 5,0	4. Франція — 6,4
5. Великобританія — 4,5	5. Великобританія — 4,4
ЄС-15, разом —70,0	ЄС-15, разом — 61,2

Джерело: The Statesman’s Yearbook 2004. / Ed. By B. Turner.- London – NY, 2004. – P.1305

У 2003 р. Польща вийшла на шосте місце (після США, Китаю, Японії, Швейцарії, Росії) серед країн — імпортерів Євросоюзу. На країновому рівні це були такі держави, як Німеччина, Італія та Франція. Крім сировинних товарів, частка яких є традиційно високою, перші позиції посів експорт автомобілів та запасних частин до них, побутових приладів, текстилю, меблів та будівельних матеріа­лів. Останнім часом почали користуватися попитом на європейсь­кому ринку також засоби програмування, вироблені в Польщі.

У структурі імпорту, як уже згадувалося, переважають техно­логічні товари та енергоносії, а основними партнерами виступа­ють Німеччина, Росія, Італія. Зниження трансакційних витрат, зумовлене вступом країни до ЄС, і тут сприяло суттєвим змінам. Станом на середину 2004 р. постачання товарів тільки сільсько­господарської групи до Німеччини збільшилося на 36 %, до Ні­дерландів — на 50 %, до Франції — на 47 %, до Італії — на 45 %, Великобританії — на 38 %, і це при тому, що експорт «товарів продовольчої групи» є високо регламентованим в ЄС.

5.8.4. Особливості економіки Чехії

Після розвалу соціалістичної системи в Центральній та Східній Європі Чехія мала значні переваги в плані модернізації своєї економіки та стрімкому переходу її до ринку. Основними перевага­ми, що характеризували цю «виключність» країни були: високий рівень розвитку виробництва, відносно висока якість товарів та по­слуг, що випускаються, зорієнтованість населення країни на швидку інтеграцію із Заходом тощо. 1 січня 1993 р. відбулося «оксамитове розлучення» Чехії зі Словаччиною, яка в межах колишньої Чехословаччини мала значно нижчий рівень соціально-економічного роз­витку. Це дозволило у короткий строк досягти значних успіхів у плані трансформації національної економіки, яка відбувалася у три етапи і мала всі ознаки градуалізму. Упродовж 1993 1996 рр. краї­на впевнено продемонструвала всій Європі високі темпи економіч­ного зростання, її щорічний ВВП у цей період збільшувався на 4 5 % щорічно. Проте 1997 р. опинився кризовим для економіки краї­ни. Його основними причинами стали: затримка реструктуризації промислових підприємств, слабкість створюваного в країні ринку капіталів, зростання дефіциту платіжного балансу (у 1996 р. він досяг 8 % ВВП). До цього слід також додати необґрунтованість існу­вання «валютного коридору», за якого Центральний банк вимуше­ний був витратити понад 3 млрд. дол. на штучну підтримку чеської крони, що не дало ніяких результатів, обвал курсу національної ва­люти став неминучим. Значною мірою це було спровоковано також непомірно високим зростанням заробітної плати, яка відставала від темпів зростання продуктивності праці.

У наступні три роки спостерігалося від'ємне чи близьке до нульового зростання ВВП і лише у 2000 р. приріст ВВП становив 2,9 % (у 2001 р. вже 3,6 %). Основними заходами, які здійснював уряд упродовж кризового періоду були: реструктуризація підприємств, приватизація банків та комунальних послуг, зменшен­ня державного впливу на економіку, стимулювання залучення ШІ, зниження державних витрат. Водночас уряд Чеської Респуб­ліки активно працював над імплементацією основних документів Європейського Союзу в національне законодавство, що дозволи­ло країні ввійти до складу цієї організації 1 травня 2004 р.

Сучасна структура господарства країни характеризується низь­кою питомою вагою сільського господарства у структурі ВВП країни, питома вага якого у 2002 р. становила лише 3,7 % (у 1998 р. — 4,2 %). У структурі зайнятості цей відсоток дорівнював лише 4,9 % (у сусідній Польщі - 19,6 %, Словаччині — 6,6 %).

Близько 40 % становить частка промисловості та 56 % припадає на сферу обслуговування, зайнятість в якій невпинно зростає. Особливістю останньої є високий рівень розвитку туристичного бізнесу. Приміром, у 1999 р. країну відвідало 16 млн. іноземних туристів (в 1,6 раза більше, ніж населення країни), що сприяло залученню в економіку країни понад 3 млрд. дол. Питома вага ту­ристичної індустрії в структурі ВВП вже зараз перевищує 8 %.

Чехію початку XXI ст. характеризує досить високий рівень приватного сектору. Понад 80% випуску промислової продукції створюється саме и ньому. Цьому значною мірою сприяли прямі іноземні інвестиції, приплив яких після 2000 р. суттєво збільшив­ся, разом з тим, їх розподіл у країні є нерівномірним. Якщо станом на початок 2002 р. у середньому на одного жителя країни припа­дало 2654 дол. ПІІ, то на одного столичного жителя — 11 522. Аналогічним був також рівень безробіття — 9,8 % у цілому по країні та 3,7 % у Празі. А ось щодо середньої зарплати, то вона має менш контрастний вигляд (450 дол. по ЧР та 655 дол. у Празі).

Характеризуючи потенціал Чеської Республіки у світовій еко­номіці, слід зазначити певні особливості.

1. Чехія має доволі високий рівень індексу людського розвитку, за показником якого країна посідала у 2002 р. 32-е місце у світі (0,861), пропускаючи перед собою з усіх країн ЦСЄ лише Словенію.

2. Країна має значні технологічні позиції у світі. Так, за індексом технологічних досягнень (ІТД) Чехія посідала 21-е місце у світі в 1999 р., випереджаючи деякі країни ЄС (Грецію, Португалію).

3. На відміну від багатьох держав ЦСЄ більша частина інвести­цій поступала в галузі машинобудування (близько 40 %), що привело до збільшення експорту. Наприклад, чеська «Шкода» зав­дяки німецьким капіталовкладенням суттєво нарощує обсяги продажів автомобілів на європейських і світових ринках. Велике значення для залучення нових ПП в економіку країни мало ство­рення нової інсталяційної структури «Чехінвесту», який відкрив свої відділення не тільки у фінансових столицях світу, а й у най­більших інноваційних комплексах (приміром у Силіконовій до­лині США) з метою запозичення технологій «ноу-хау».

4. Швидко відбувався процес приватизації банків, їх збіль­шення та злиття, а також перехід контрольного пакету акцій до іноземних власників. Активи трьох найбільших у Чехії банків за­ раз становлять 16,6 млрд. дол. (1999 р.), при цьому майже 95 % цих активів припадає на зарубіжних інвесторів.

5. Структурні зрушення в економіці зумовили значні зміни в складі та співвідношенні окремих видів експорту. Так, питома вага машин та обладнання становить 41 %, хімічні продукти — близько 10 %, інші промислові товари — 40 %, з чого випливає, що країні вдалося уникнути сировинної спеціалізації. Вступ Чехії до ЄС збільшив його питому вагу в структурі зовнішньої торгів­лі, яка навіть перед цим була найбільшою серед країн ЦСЄ (69 % в експорті та 62 % в імпорті, 2000 р.).

6. Уряд країни постійно працює над подоланням регіональних диспропорцій у країні, а чеська модель локального розвитку є у багатьох випадках показовою для всіх постсоціалістичних країн. Зупинимося на ній детальніше, так само як і на тих обсягах до­помоги з боку структурних фондів ЄС, яку країна почала отри­мувати з травня 2004 р.

Відповідно до закону «Про державну підтримку регіонального роз­витку» пріоритетними для Чеської Республіки с наступні території;

1. регіони з посиленою державною допомогою, що характери­зуються низьким рівнем розвитку, у тому числі:

а) території зі значними структурними змінами, які призвели до рецесії у діяльності окремих секторів їх економіки та компаній, що працюють в них, а відтак і до значного зростання рівня безробіття;

б) економічно слаборозвинуті території, тобто ті, що мають показники розвитку нижчі за середні по країні;

в) сільські території, що характеризуються низькою густотою населення, депопуляцією та високим відсотком працівників, що зайняті у сільському господарстві.

2. Інші регіони, до яких відносять прикордонні території, колиш­ні військові зони, території, що постраждали внаслідок стихійного лиха чи забруднення довкілля, території з низьким рівнем розвитку економіки через несприятливі умови, а також території з доміну­ванням аграрного виробництва та високим рівнем безробіття.

3. Регіони індивідуальної підтримки.

Наведена вище модель у цілому відповідає європейській системі індикації регіонального розвитку країн Європейського Союзу, що випливає з «Порядку денного — 2000» (Agenda-2000), який визначив пріоритети наднаціональної підтримки впродовж 2000 2006 рр. Од­нак деяку відмінність при цьому мають регіони з низькою густотою населення. Справа у тому, що коли в ЄС писали цей документ, то пе­редбачалося, що системну допомогу будуть отримувати зі структур­них фондів ті регіони Швеції (Північний Схід) та Фінляндії (Північ), де відповідний показник становить менше 10 осіб на км². Середня ж густота населення у Чеській Республіці дорівнює 129 особам на км", проте навіть коливання на рінні 150 % названого індикатора, які спо­стерігаються у чеських регіонах, навряд чи виведуть їх на подібний до «скандинавського» рівень, а відтак вони можуть підтримуватися спираючись лише на національні фонди, за умови, що це не буде су­перечити європейському конкурентному законодавству.

Досить багато суперечностей викликає також у ЧР сама схема допомоги як депресивним територіям, так І активним. Сьогодні прямими інструментами підтримки регіонів у Чеській Республіці визначено лише три:

1. субсидії (включаючи субсидії на робочу силу);

2. низьковідсоткові мошки чи позики, що спрямовані на розви­ток пріоритетних територій, чи територій, що мають певні привілеї;

3. повернення фінансової допомоги.

Подібний інструментарій дещо відрізняється від того, який існує в деяких країнах ЄС, насамперед своєю конкретизацією, що дозво­ляє уникнути розпорошення державного бюджету, неможливості формування «споживацької» схеми з боку депресивних регіонів, а також максимізації підтримки територій, які активно розвиваються.

Значною перевагою чеської моделі розвитку є те, що в цій краї­ні вдалося уникнути «диверсифікації виробництва документів про регіони», що явно відрізняє їх від багатьох пострадянських дер­жав, хоча останнім часом в Україні намітилася наявна тенденція до уніфікації законів, розпоряджень та стратегій відповідно до аналогічних документів в ЄС та країнах-аплікантах. Найважливі­шими нормативно-регулятивними актами, що спрямовані на подаль­ший регіональний розвиток в Чеський Республіці, є:

• довгострокова політика розвитку;

• стратегія регіонального розвитку;

• національна програма регіональної!) розвитку (середньострокова).

Названі документи є гармонізованими до аналогічних в ЄС та пе­редбачають крім наявності місцевих стратегій, ще й програми для розвитку окремих територій, на які вже у 2002 р. було виділено близь­ко 2,4 млрд. чеських крон (середній курс 1 дол. США у тому році до­рівнював 32,7 CZK), з яких 985 млн. крон пішло на підтримку проек­тів в Моравії—Силезії, 826 млн. — у Північно-Західний регіон, 300 млн. — у Прешовський регіон, де проходило будівництво відді­лення ТНК «Філіпс», та 252 млн. для підтримки економічно слабо­розвинутих регіонів та колишніх військових зон Ралско та Млада.

Сучасна Чехія наполегливо працює на впровадження у життя нового Національного плану розвитку¹, який чітко встановив пріоритети, цілі, завдання, напрями та рівні регіонального розвит-

¹ Narodni Roslojovy plan 2004—2006 — Ргаhа: Ceska republika, Ministerstvo pro mistri rozvoj, 2003.

ку, а також механізми підтримки чеських адміністративно-територіальних формувань. Він був розроблений у грудні 2002 р. та схвалений Європейською Комісією у лютому 2003 р. і розра­хований на період 2004—2006 рр. Початок його реалізації був намічений на червень 2004 р., тобто через місяць після офіційно­го вступу Чеської Республіки до ЄС. Природно, що Чехія розра­ховує на суттєву підтримку багатьох своїх проектів через систе­му структурних фондів та Фонду згуртування, що матимуть місце впродовж 2004—2006 рр. Досить красномовно про наро­щування масштабів цієї підтримки свідчить розподіл коштів фо­ндів ЄС, що подано у табл. 5.23, з якої випливає таке: найпотуж­нішу допомогу отримуватимуть чеські регіони все ж таки зі структурних фондів (Європейський соціальний фонд, Європейсь­кий фонд з управління та надання гарантій для сільськогосподар­ського виробництва, Європейський фонд регіонального виробни­цтва, Фінансовий механізм розвитку рибальства), па які припа­датиме 64 % усіх коштів, що поступатимуть з СС

Таблиця 5.23