4. Економіка нових країн—учасниць єс

5.8.1. Країни цсє та Європейський Союз

До країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) відно­сять Албанію, Болгарію, Боснію та Герцеговину, Македонію, Польщу, Румунію, Словаччину, Словенію, Угорщину, Хорва­тію, Чехію, Югославію. Нерідко сюди ж включають також три балтійські держави — Естонію, Латвію, Литву. 1 травня 2004 р. вісім з них, а також середземноморські країни — Мальта та Кіпр стали новими членами Європейського Союзу. Очікується, що у 2007 р. ЄС розшириться щонайменше ще на дві країни — Румунію та Болгарію. Також до потенційних вступників відно­сять і решту держав Балканського півострова. На цей час краї­ни — апліканти на вступ та нові члени в різних обсягах імплементували основні вимоги цього інтеграційного союзу, які зводяться до трьох блоків: політичні (відомі під назвою копен­гагенських), економічні (маастрихтські) та спільного доробку — acquis communitaire, який передбачає введення у законодавство нових членів тих положень, що були напрацьовані різними ін­ституціями Європейського Союзу упродовж попередніх років його існування і є обов'язковими для визнання новими членами ЄС (на кінець 2000 р. спільний доробок перевищував 80 000 сторінок машинописного тексту).

Переговори про набуття членства в ЄС здійснювалися згідно з тридцяти одним пакетом acquis communitaire.

1. Вільне переміщення товарів.

2. Вільне переміщення робочої сили.

3. Свобода у наданні послуг.

4. Вільне переміщення капіталів.

5. Законодавство про підприємства.

6. Конкурентна політика.

7. Сільське господарство.

8. Рибне господарство.

9. Транспортна політика.

10. Податкова система.

11. Економічний та Монетарний Союз.

12. Статистика.

13. Соціальна політика та зайнятість.

14. Енергетика.

15. Промислова політика.

16. Малі та середні підприємства.

17. Наука та дослідницька діяльність.

18. Освіта та навчання.

19. Телекомунікації.

20. Культура та аудіовізуальний сектор.

21. Регіональна політика.

22. Екологія.

23. Захист прав споживача та охорона здоров'я.

24. Юстиція та внутрішні справи.

25. Митний союз.

26. Зовнішні відносини.

27. СЗБП.

28. Зовнішня торгівля.

29. Бюджет та фінансовий контроль.

30. Інтелектуальна власність.

31. Стандарти промислової політики.

Лише за умов успішного завершення переговорів по всіх цих пакетах, відповідних ухвал євроструктур, референдумів усередині ЄС та за його межами (тобто в країні-апліканті) та чи інша держава може розраховувати на входження до Євро­пейського Союзу, найбільшого у світі інтеграційного угрупо­вання.

Слід зазначити, що вступ восьми нових членів ЦСЄ до Єв­ропейського Союзу (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словач­чина, Угорщина, Словенія, Чехія) був непростим для країн цьо- го регіону і таким, що ніс значні ризики для старих членів Єв­ропейського Союзу в плані так званих чотирьох європейських свобод (див. пункти 1—4 «спільного доробку»), адже в разі швидкого руху додаткових чинників виробництва ч країн ЦСЄ до національних господарств ЕС — 15 могло виникнути знецінення оплати праці робітників, наявне та приховане демпінгування виробництва, швидка деформація цінової моделі Євро­пейського Союзу тощо. Західна Європа очікувала припливу дешевої, але кваліфікованої робочої сили (у дозованих розмі­рах), розширення ринків збуту, збільшення сировинних ресур­сів та зменшення трансакційних витрат у зв'язку зі зміщенням своїх кордонів на Схід.

До негативних наслідків розширення ЄС відносять також зниження у 2004 р. відносних макроекономічних показників. Так, ВВП на душу населення за валютним курсом знизився з 21,5 тис. дол. на кінець 2003 р. до 19,8 з 1 травня 2004 р. Зріс рівень безробіття насамперед за рахунок високих підносних показників Польщі (20,5 %) та Словаччини (17 %), а реалізація принципу вільного руху робочої сили відкладалася для цих країн щонайменше на 4—5 років. Є значні проблеми з введен­ням у цих державах євро (за прогнозними оцінками це може статися у найпідготовленіших до цього країнах лише у 2007— 2008 рр.).

Серед украй полярних оцінок розширення Європейського Со­юзу та його наслідків для «старих» і «нових» учасників, пов'язаних з переходом на нові стандарти виробництва та спожи­вання, а також імплементації «чотирьох європейських свобод», зустрічається різне сприйняття тих переваг, які це широкомасш­табне розширення принесло для постсоціалістичних країн ЦСЄ, так само як і розчарування через зростання цін та рівня безробіт­тя, жорсткі правила регулювання тощо.

Проте не можна не сказати і про певні успіхи. Досить показо­вою при цьому є Словенія, в якій показник ВВІ І па душу насе­лення майже дорівнює грецькому, середня заробітна плата є ви­щою за 1000 дол. на місяць, а рівень безробіття нижчим за середній по ЄС. Країна має позитивне сальдо платіжного балан­су, а її зовнішній борг є мінімальним і розрахунку на душу насе­лення, уряд країни досить стримано ставиться до залучення ПІІ, а доходи від приватизації спрямовує па оновлення виробництва, а не на споживання (як цс робиться в багатьох пострадянських державах). Стан (існуючий і прогнозований) найбільших держав ЦСЄ адекватно відображає табл. 5.11.

Таблиця 5.11

ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ НАЙБІЛЬШИХ КРАЇН ЦСЄ

Індикатор розвитку Країна	ВВП, приріст до попереднього року, %				Споживчі ціни, приріст до попереднього року, %				Безробіття 1, середньорічний рівень, %				Платіжний баланс по поточних операціях, сально в % до ВВП
	2001	2002	2003	2004	2001	2002	2003	2004	2001	2002	2003	2004	2001	2002	2003	2004
1. Чехія	3,1	2,0	2,3	2,7	4,7	1,8	0,7	3,5	8,1	7,3	7,6	7,5	-5,7	-6,7	-6,3	-6,4
2. Угорщина	3,8	3,3	3,2	3,5	9,2	5,3	5,3	5,0	5,7	5,8	6,0	6,0	-3,4	-4,0	-4,9	-4,5
3. Польща	1,0	1,4	2,5	3,0	5,5	1,9	2,0	3,0	18,2	19,9	20,5	20,5	-3,9	-3,6	-3,4	-3,7
4. Словаччина	3,3	4,4	4,0	5,0	7,1	3,3	8,0	7,0	19,2	18,5	18	17,0	-8,5	-8,2	-2,9	-2,0
5. Словенія	2,9	3,2	2,5	3,5	8,4	7,5	5,5	4,5	6,4	6,4	6,5	6,0	0,2	1,7	0,4	0,4
Разом ЦСЕ-5	2,2	2,2	2,7	3,5	...	...	...	...	14,5	15,3	15,7	15,5	-4,2	-4,2	-4,0	-4,0
Болгарія	4,1	4,8	4,5	5,0	7,4	5,8	3,0	4,0	19,7	17,8	18	17,0	-6,2	-4,4	-3,4	-2,6
Румунія	5,7	4,9	4,0	4,0	34,5	22,5	18,0	15,0	6,6	8,4	8,0	9,0	-5,5	-3,4	-2,7	-4,1
Разом ЦСЕ-7	2,8	2,7	3,0	3,4	...	...	...	...	12,9	13,8	13,9	14,1	-4,4	-4,1	-3,8	-4,0
Росія	5,0	4,3	5,0	4,5	21,6	16,0	14,0	10,0	9,1	8,0	7,5	8,0	11,3	9,5	6,7	...
України	9,2	4,8	6,0	4,0	12,0	0,8	10,0	7,0	11,1	10,2	11,0	11,0	3,7	7,7	4,0	...

За методикою Міжнародної організації праці: 2003 р. — попередні дані; 2004 р. — прогнозні дані.

Джерело: Гаврик П. Страньї с пєреходной зкономикой: тенденции развития и перспективы // Проблеми теории и практики управления. – 2004. - №2. – С.20-26.

Як випливає з неї, споживчі ціни зростатимуть найближчим ча­сом швидше за приріст ВВП, що може призвести до незадоволен­ня населення, яке після 1 травня 2004 р. відчуло на собі, що цінова конвергенція (зближення) розпочалася, а заробітна плата поки що мало корелюється з нею. Слід також відзначити й те, що і в само­му Євросоюзі вирізняється чотири групи «найдорожчих країн», до першої з них Євростатом включено ті, де рівень цін перевищує 120-відсоткову риску середнього по ЄС (Великобританія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ірландія), до другої групи віднесено ті держави, де відповідний показник сягає 100—120 % (Люксембург, Нідерлан­ди, Бельгія, Німеччина, Кіпр, Австрія, Італія, Франція). Третю групу представляють такі країни, як Іспанія, Словенія, Мальта, Португалія, рівень цін у них становить 80—100 %, а ось четверту групу утворюють країни з показником 80 % і нижче — Польща, Литва, Словаччина, Латвія, Чехія, Угорщина та Естонія¹. Проте в Євросоюзі вважають, що одного погрупуваппя для ґрунтовного аналізу замало, тому нерідко використовують контрастні показни­ки, тобто мінімальний і максимальний. Найдорожчою країною при цьому виявилася Ірландія, що має рівень цін у 144 % середнього по ЄС рівня, а ось у Польщі ціни становлять лише 55 % європей­ських. Можна передбачити, що з усуненням митних кордонів ціни в Ірландії навряд чи зменшаться, а ось в країнах четвертої групи швидше за все зростуть, хоча й не дуже стрімко — купівельна спроможність громадян продовжує залишатися досить низькою (за європейськими мірками), а тому більшість урядів вважають, що їх найголовнішим завданням є боротьба з бідністю.

Європейський Союз у цілому є організацією, де чітко визначені соціальні пріоритети, а механізм дії структурних фондів насампе­ред спрямований на допомогу людині, сільському господарству, забезпеченню населення Європи всім необхідним і перш за все відносно дешевим продовольством, на яке громадяни ЄС — 15 ви­трачають від 12 до 20% сімейного бюджету (в Україні ця цифра доходила в окремі роки до 60—70 %). Нові члени Євросоюзу ма­ють показник у 30-^0 %, що аж ніяк не є свідченням про збли­ження з авангардними європейськими націями. Досить різною є зарплата в старих членах ЄС та в нових. За даними В. Іноземцева, на початку XXI ст. цей показник становив в Євросоюзі 22,3 євро/год. (у Швеції та Данії він досяг 29 євро/год., а ось в Португалії лише 9,9), тоді як у США, країні яка має найвищу продуктивність праці у світі, він дорівнює — 17,5 євро/год. Для порівняння:

¹ Євробюлетень. — 2004. — Червень—-липень. — С. 14—15.

в Україні така оплата складає 0,4 євро/год., в Чехії — 4,2 євро/год. Разом з тим, високий податковий тиск у країнах Північної Європи відлякує також інвесторів, у тому числі місцевих, які через цілу низку причин мусять виносити своє виробництво в інші країни, останнім часом -— у країни Балтії. Так, наприклад, Естонія, за різ­ними джерелами, має показник прямих залучених іноземних інве­стицій (ПІІ) від 1200 до 1700 дол. на душу населення (Україна ста­ном на початок 2004 р. лише 138 дол.) і є інвестиційним рекорд­сменом серед держав ЦСЄ.

Варто зазначити також, іцо процес розширення, чи, як його називають в ЄС, коінтеграції, має значні позитивні моменти, ви­ходячи з того, що в основі будь-якої інтеграційної моделі лежить процес зниження трансакційних витрат, який, як правило, не від­чувається впродовж перших місяців розширення кордонів з ЄС, проте у середньостроковій перспективі дає значний ефект, що має прояв у збільшенні інвестицій з найрозвинутих країн ЄС в національні економіки, розширенні ринку збуту товарів та по­слуг, зменшенні «непродуктивних» витрат на перетинання кор­донів, можливості отримувати додаткові кошти зі структурних фондів ЄС та Фонду згуртування, включення в інноваційний процес Європейського Союзу, підвищення соціальних гарантій відповідно до європейської Соціальної хартії тощо.

Разом з тим, «стартовий рівень» держав ЦСЄ перед вступом суттєво відставав від середнього по ЄС, що наявно випливає з табл. 5.12.

Таблиця 5.12